Справа № 22ц-1569/10                           Головуючий у 1 інстанції – Савицька Н.В.

Категорія: 45                                          Доповідач - Шевчук Л.Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

         16 грудня 2010 року                                                                                  м. Луцьк

         Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Свистун О.В., Подолюка В.А.,

при секретарі - Матюхіній О.Г.,

         з участю:

            представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

            відповідача – ОСОБА_3,

            представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки, державних актів на право  власності на земельну ділянку  та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду від 26 березня  2010 року,

                                                В С Т А Н О В И Л А :

  В липні 2009 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки, державних актів на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

             Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 8 серпня 2006 року придбала земельну ділянку в с. Підгайці Луцького району, яка межує із земельною ділянкою відповідачів.

           Покликаючись на те, що згідно державних актів на право власності на земельну ділянку довжина земельної ділянки відповідачів замість 50 кв.м. складає 52 кв.м., що не відповідає технічному плану забудови та генеральному плану забудови с. Підгайці Луцького району та створює перешкоди в обслуговуванні її житлового будинку, так як відстань від її житлового будинку до огорожі земельної ділянки відповідачів складає 20 см., позивач просила суд визнати недійсними договір дарування земельної ділянки, державні акти на право  власності на земельну ділянку, видані на ім’я відповідачів, та зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

           Рішенням Луцького міськрайонного суду від 26 березня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено.

           Постановлено визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та договір дарування земельної ділянки від 6 березня 2003 року, укладений між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з другої сторони.

           Зобов’язано ОСОБА_6, ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_5 в користуванні земельною ділянкою.

           В поданих на рішення суду апеляційних скаргах відповідачі – ОСОБА_3 і ОСОБА_6, покликаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просять рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові та зазначають, що суд дійшов неправильного висновку про те, що вони створюють позивачу ОСОБА_5 перешкоди в користуванні її земельною ділянкою.

           В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційні скарги підтримали та просили скарги задоволити, представники позивача апеляційні скарги заперечили.

           Судом першої інстанції установлено, що помилкове зазначення в документах довжини земельної ділянки відповідачів в розмірі 52 м. замість 50 м. порушує права позивача як власника земельної ділянки.

Апеляційну скаргу відповідачів слід задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові з наступних підстав.  

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що довжина земельної ділянки, належної на праві власності відповідачам, помилково зазначена в технічних документах замість 50 м. –  52 м., в зв’язку з чим порушуються права позивача, так як відстань від будинковолодіння позивача до огорожі земельної ділянки відповідачів складає 20 см., що унеможливлює обслуговування жилого будинку позивача.

             Погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки до них суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

            Так, із матеріалів справи убачається, що позивачу ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1104 га в с. Підгайці Луцького району, а відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 6 лютого 2003 року набули право власності в рівних частках на земельну ділянку площею 0,12 га на території с. Підгайці Луцького району (а.с.8, 9, 17).

          В судовому засіданні установлено, що зазначені земельні ділянки межують між собою.

          ОСОБА_5 звернулася  в суд з позовом про усунення перешкод в користуванні своєю земельною ділянкою, оскільки уважає, що довжина земельної ділянки відповідачів помилково замість 50 м. зазначена 52 м., в зв’язку з чим відстань від житлового будинку позивача до огорожі земельної ділянки відповідачів складає 20 см., що унеможливлює обслуговування належного позивачу житлового будинку.

          Кожна особа, як це передбачає стаття 3 ЦПК України, має право звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

          Проте судом не установлено, що відповідачами порушуються будь-які права позивача щодо користування її земельною ділянкою.

          Так, рішенням Підгайцівської сільської ради від 18 березня 1993 року відповідачу ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 0,12 га під будівництво індивідуального житлового будинку в с. Підгайці Луцького району (а. с. 108), зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 подарував в рівних частках ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а. с. 56)

          Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2010 року фактичні розміри земельних ділянок ОСОБА_6, ОСОБА_7 в с. Підгайці Луцького району відповідають державним актам на право власності на земельну ділянку. Земельна ділянка ОСОБА_5 відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку в частині визначених меж в натурі на місцевості.

           Таким чином, в судовому засіданні установлено, що позивач і відповідачі набули право власності та користуються земельними ділянками саме такими площами, які були надані їм у приватну власність, а тому висновки суду про те, що земельна ділянка відповідачів довжиною 2 м. накладається на земельну ділянку позивача не відповідають встановленим обставинам справи.

           На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що із-за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

        Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів  

                                                    В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_6 задовольнити.

 Рішення Луцького міськрайонного суду від 26 березня 2010  року по даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки, державних актів на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в з дня набрання рішенням законної сили.

          Судді:     /підписи/

    Оригіналу відповідає:

 Суддя апеляційного суду Волинської області:                                  /Л.Я.Шевчук/