Справа № 2-а-2394/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

Мотивоване

          9 грудня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого судді Мілєйко Є.Д., при секретарі Кобзар Т.А., за участю позивача Шереметьєва О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_2 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області  про визнання дій неправомірними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

                                                               В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення АН №688182 від 10 вересня 2010 року посилаючись на те, що він 10 вересня 2010 року о 17-55 годин, рухаючись на автомобілі марки « «CEVROLET AVEO » державний номер НОМЕР_1 у м. Донецьк зробив вимушену зупинку біля аеропорту у зв’язку з тим, що пробив колесо та хотів його замінити, увімкнув аварійну світлову сигналізацію, тобто правил дорожнього руху не порушував, а діяв у відповідності до п.15.13, п.9.9.-9.11 Правил дорожнього руху України якими передбачено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб з цього місця, а за неможливості це зробити – діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил п.9.9. передбачено, що у разі вимушеної зупинки повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація. Приблизно о 17 год.55 хвилин до нього підійшов співробітник ДПС ДАІ для перевірки документів. Після перевірки посвідчення водія, талону до посвідчення водія та свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, співробітник ДПС ДАІ пересвідчившись що з документами все гаразд, повідомив йому що він порушив вимоги п.8.4 (В) ПДР України і склав оскаржувану постанову. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст.122 КУпАП України, є незаконним і необґрунтованим. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

    Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав з наведених у позовній заяві підстав пояснивши також, що він дотримувався Правил дорожнього руху і вважає безпідставним притягнення його до адміністративної відповідальності.

            Відповідач УДАІ ГУМВС України у Донецькій області, будучи належним чином сповіщеним про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив, тому суд, на підставі ч.4 ст. 128 КАС України, вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

           Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

           У судовому засіданні встановлено, що 10 вересня 2010 року о 17 годині 55 хвилин у м. Донецьк ОСОБА_2 керуючи автомобілем  та скоїв стоянку у зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено», чим порушив п.8.4(В) ПДР України.

           За скоєне правопорушення відносно  ОСОБА_2 10 вересня 2010 року на місці інспектором ДПС взводу ДПС БДПС при УДАІ ГУМВС в Донецькій області був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (АН1 №165384), а також винесена постанова АН №688182 по справі про адміністративне правопорушення, за якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. При складанні протоколу та винесенні працівником ДАЇ постанови ОСОБА_2 заперечував факт порушення ним ПДР України, тобто факт скоєння адміністративного правопорушення, про що зробив у протоколі відповідний запис про свою незгоду з ним.

         Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Відповідно до п.3 ч.2 ст.222 КУпАП - від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього Кодексу, мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.

         Відповідно до п.8.4(В) Правил дорожнього руху  забороняючі знаки, вводять чи відміняють встановлені обмеження руху.

         За змістом ч.1 ст 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадках порушення вимог дорожніх знаків, правил зупинки, стоянки.

         Відповідно до ст.258 КУпАП - якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.              

         Відповідно до ст.251 КУпАП  доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність   адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та  інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.      

            Аналізуючи досліджені у судовому засіданні обставини та докази у справі в їх сукупності суд приходить до висновку, що 10 вересня 2010 року при винесенні постанови АН №688182 по справі про адміністративне правопорушення посадова особа – інспектор ДПС взводу ДПС БДПС при УДАІ ГУМВС в Донецькій області діяв правомірно, тобто на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, положеннями наведених вище нормативно-правових актів, і не знаходить підстав для скасування зазначеної постанови.

            Доводи позивача в частини того, що він не порушував ПДР, суд вважає не обґрунтованими з мотивів не доведеності їх у судовому засіданні.

            Тому позовні вимоги ОСОБА_2 суд вважає необґрунтованими і безпідставними,  та такими що не підлягають задоволенню.

             Керуючись ст.ст. 158 -163,171-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволенні позову ОСОБА_2 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області  про визнання дій неправомірними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

         Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

         Суддя