ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
19.11.07р. |
|
Справа № А19/228-07 |
за позовом ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ
до Антимонопольного комітету України, м.Київ
про визнання протиправними дії та скасування рішення від 20.09.07р. №487-р
Суддя Петренко І.В.
При секретарі Грузін І.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2. -дов. від 17.11.07р.
Від відповідача: Кравченко В.М. -дов.№21-122/02-7441 від 15.11.07р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом і просить визнати протиправними дій Антимонопольного комітету України по винесенню Рішення від 20 вересня 2007 року № 487-р «Про результати розгляду справи про концентрацію»та скасувати повністю зазначеного рішення, яким було надано дозвіл компанії ivate Limited Liability Company Metinvest B.V.»на набуття у власність акцій ВАТ «Інгулецький ГЗК», що забезпечує покупцеві перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління (далі -оскаржуване рішення).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням діями відповідача права Позивача, зокрема ст. 25 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Позивач зазначає, що відповідач прийняв оскаржуване рішення про надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, неправомірно та безпідставно зробивши висновок про те, що така концентрація не призведе до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України, чим були порушені права Позивача як акціонера ВАТ «Інгулецький ГЗК».
Відповідач проти позову заперечує та просить в позові відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд -
ВСТАНОВИВ:
20 вересня 2007 року відповідачем було винесено рішення про результати розгляду справи про концентрацію № 487-р, яким було надано дозвіл компанії «Private Limited Liability Company Metinvest B.V.»на набуття у власність акцій ВАТ «Інгулецький ГЗК», що забезпечує покупцеві перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління.
Згідно ст.6 Конституції України всі органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Закон України «Про захист економічної конкуренції»в ст. 25 встановлює, що Антимонопольний комітет України надає дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.
У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є зокрема забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності; одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
Статтею 7 Закону України «Про антимонопольний комітет України»Антимонопольному комітету України надані такі повноваження в сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією як розгляд заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення дослідження за цими заявами і справами.
Згідно ст. 25, 31 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та п. 4.3. Положення про концентрацію після розгляду поданих документів, за відсутності підстав для заборони концентрації, Комітет приймає рішення про надання дозволу на концентрацію.
Розглянувши подані документи, провівши їх дослідження, Антимонопольний комітет України в межах наданих йому чинним законодавством України повноважень, обґрунтовано, за відсутності підстав для заборони концентрації, прийняв оскаржуване рішення, яким надав дозвіл компанії rivate Limited Liability Company Metinvest B.V.»на набуття у власність акцій ВАТ «Інгулецький ГЗК», що забезпечує покупцеві перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління.
Виходячи з норм Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженим Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 року N 33-р, Антимонопольний комітет України робить висновки та приймає рішення на підставі наданих заявником заяви та доданих до неї документів, які мають відповідати вимогам Положення про концентрацію.
З матеріалів справи очевидно, що заява, подана заявником та документи, додані до неї, за переліком та змістом відповідають вимогам ст. 26 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п.п. 3.8., 3.9. Положення про концентрацію.
Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, суперечить законодавству України, та винесене на підставі недостовірної інформації з огляду на таке.
До заяви про надання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання додається, зокрема, економічне обґрунтування концентрації. Позивач посилається на те, що є недостовірними положення економічного обґрунтування концентрації, що подавалось заявником, та на підставі якого було необґрунтовано винесено оскаржуване рішення, однак не зазначає в чому саме полягала його недостовірність та якими доказами це підтверджується. Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, він не є спеціалістом у відповідній галузі, тому суд вважає, що викладені в позові твердження носять характер припущення.
Можливість обґрунтування концентрації з урахуванням в тому числі й потенційних конкурентів прямо передбачена Положенням про концентрацію (частина 2 Додатку № 1).
Згідно п. 3.1. Положення про концентрацію заява та додані до неї документи мають містити повну та достовірну інформацію. Зворотне позивачем не доведено, отже суд вважає, що рішення було винесене відповідачем на підставі повної та достовірної інформації.
Так, відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення було всебічно досліджено заяву та додані до неї матеріали. Окрім того відповідачем були також враховані висновки Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза», Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України», які є експертами у відповідній галузі; положення інших справ, що розглядались Антимонопольним комітетом України; дані, отримані від державних органів - Міністерства промислової політики України, Державної митної служби; дані опитування Асоціації «Укррудпром»та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринках залізорудної сировини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Антимонопольному комітету України при винесенні оскаржуваного рішення були відомі та досліджені ним усі обставини щодо заявленої концентрації та її впливу, було зроблено обґрунтовані висновки на підставі достовірної інформації щодо того, що заявлена концентрація не призведе до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Тому оскаржуване рішення винесене з дотриманням ст. 25 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Судом встановлено, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, що передбачено ст. 6 Конституцією України.
Також суд не враховує доводи позивача щодо порушення оскаржуваним рішенням його прав та інтересів. Концентрація у вигляді придбання компанією ate Limited Liability Company Metinvest B.V.»у власність акцій ВАТ «Інгулецький ГЗК», що забезпечує покупцеві перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління, не порушує прав позивача як акціонера ВАТ «Інгулецький ГЗК». Згідно ст. 81 Господарського кодексу України власники акцій відкритих акціонерних можуть вільно відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Також, оскаржуване рішення не позбавляє позивача можливості приймати участь в управлінні справами ВАТ «Інгулецький ГЗК», оскільки акціонери беруть участь в управлінні справами товариства через участь у загальних зборах та інших органах управління, права позивача приймати участь у загальних зборах та бути обраним до інших органів управління товариством передбачені ст. ст. 41, 46, 49 Закону України «Про господарські товариства» і цих прав позивача жодним чином не було позбавлено.
Таким чином, суд на підставі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевірив та встановив, що дії відповідача по прийняттю оскаржуваного рішення вчинені та рішення прийняте:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач в підтвердження своїх вимог не надав належних доказів, його вимоги спростовуються положеннями чинного законодавства України та матеріалами справи.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в зв'язку з чим в позові слід відмовити.
Судовий збір слід віднести на позивача.
Керуючись ст.ст.2,7,70,71,94,158-163 п.6 Розділу УІІ Перехідних та Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В.Петренко