ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 року                                                          м. Сімферополь

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Катаров П.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сакського міськрайонного суду АР Крим від 10 листопада 2010 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, приватний підприємець, мешкає: АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП та підданий  адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 68 грн. з конфіскацією тварини з послідуючим знищенням,

В С Т А Н О В И В :

Постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП за те, що він 18.09.2010 р. о 21-00 год. у с. Уютне Сакського району порушив правила утримання безпородної собаки «Кемел», що призвело до спричинення собакою тілесних ушкоджень ОСОБА_2

В апеляції ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду та закриття провадження по справі. Мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження внаслідок своєї необережності, оскільки собака знаходилася на огородженої території ПМК - 14, через яку ОСОБА_2 проходила навмисно. Зазначає також, що пояснення свідків по справі містять протиріччя, і суд необґрунтовано вказав у резолютивної частині постанови про «знищення тварини», що не передбачено КУпАП.

Перевіривши матеріали справи, наведені в апеляції доводи, заслухавши ОСОБА_3, його адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційні доводи, потерпілу ОСОБА_2, яка заперечувала проти скасування постанови суду, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні в частині призначення додаткового стягнення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, підтверджується зібраними доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 13.10.2010 р. (а.с. 2), карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону щодо обставин заподіяння собакою тілесних ушкоджень ОСОБА_2 (а.с.3), даними протоколу прийняття заяви про вчинення правопорушення (а.с.4), поясненнями ОСОБА_2, відповідно до яких вона проходила через територію ПМК - 14, де собака покусала її за руку, кидалася вкусити за обличчя, та, коли ОСОБА_2 завмерла на асфальті, собака відійшла від неї, після чого ОСОБА_2 звернулася до лікарні (а.с.5), висновком акту судово-медичного огляду № 841 від 23.09.10 р., відповідно до якого 18.09.10 р. ОСОБА_2 отримала  тілесні ушкодження від укусів собаки (а.с. 6), поясненнями ОСОБА_1, згідно яких, вказана собака дійсно належить йому та охороняє орендовану їм територію ПМК - 14, через яку проходила ОСОБА_2 18.09.2010 р. на його телефон подзвонив сторож і сказав, що за забором він чув крики. Крім того, пояснив, що його собака не могла вийти з території ПМК, оскільки вона огороджена 2-х метровим забором (а.с.7), поясненнями свідка ОСОБА_5, відповідно до яких 18.09.2010 р. вона бачила, як території ПМК - 14 на жінку напала рижого окрасу собака, збила її з ніг та почала кусати, жінка прикривала голову руками (а.с.9), рапортом працівника міліції Єрмолаєва А.В., відповідно до якого собака рижого окрасу, віком 2 роки, безпородна, що знаходилася на території ПМК - 14 належить ОСОБА_1 (а.с. 10).

Таким чином ОСОБА_1 порушені Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах, відповідно до яких дозволяється тримати собак у вільному вигулі без прив’язі на ізольованій, добре обгородженій територій (в ізольованому приміщенні).

Апеляційні доводи про те, що собака знаходилася на огородженої території, у зв’язку з чим не могла покусати ОСОБА_2, спростовуються поясненнями самої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_5 та іншими матеріалами справи, відповідно до яких тілесні ушкодження собакою спричинені на території ПМК - 14.

Правильно оцінивши наведені докази, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.154 КУпАП.

Відповідно до ст.33 КУпАП, вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд правильно врахував характер вчиненого, ступень його вини, та наклав стягнення в межах санкції ч.2 ст.154 КУпАП.

Разом з тим, суд першої інстанції, при вирішенні питання щодо конфіскації тварини, помилково зазначив про послідуюче її знищення, яке не передбачене КУпАП, у зв’язку з чим така вказівка суду підлягає виключенню з резолютивної частини постанови.

Керуючись ст.294 КУпАП,

                                  П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову  Сакського міськрайонного суду АР Крим від 10 листопада 2010 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.154 КУпАП змінити в частині призначення додаткового адміністративного стягнення.

Виключити з резолютивної частини постанови суду вказівку суду про послідуюче знищення тварини.

В іншій частині постанову суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя                                             П. Катаров