УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Хруняка Є.В.,
суддів: Кукурудза Б.І., Томенчука Б.М.,
з участю: прокурора Салиги О.В.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Галицького районного суду від 05 серпня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка ІНФОРМАЦІЯ_4, жителька ІНФОРМАЦІЯ_5 українка, з вищою освітою, вдова, працювала секретарем Тенетниківської сільської ради Галицького району, раніше не судима, громадянка України,-
засуджена за ст.191 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі і згідно ст.69 КК України без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ст.366 ч.1 КК України на 600 грн. штрафу;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка та жителька ІНФОРМАЦІЯ_6 українка, одружена, з середньо-спеціальною освітою, не працює, раніше не судима, громадянка України,-
________________________________________________________________________________
Справа №11-572/2010р. Головуючий у І інст. Клюба В.В.
Категорія ст. 191 ч.3 КК України Доповідач: Хруняк Є.В.
засуджена за ст.191 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі і згідно ст.69 КК України без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ст.366 ч.1 КК України на 600 грн. штрафу.
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі кожній, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звільнено від призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на один рік кожній.
Згідно п.п.2,3 ст.76 КК України на них покладені певні обов'язки.
Запобіжний захід засудженим – підписку про невиїзд, залишено без зміни.
Вирішено питання про речові докази.
Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно в дохід держави 27 020 гривень заподіяних збитків.
За вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.
Після повені, яка мала місце 23-27 липня 2008 року, секретар Тенетниківської сільської ради ОСОБА_1, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою із службовою особою, що тимчасово здійснювала функції представника влади – головою комісії для встановлення наслідків стихійного лиха ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_5, всупереч постанови Кабінету Міністрів України № 689 від 02.08.2009 року " Про затвердження порядку використання у 2008 році субвенцій з державного бюджету обласним бюджетом Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, міському бюджету м. Чернівці для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2009 року ", достовірно знаючи, що житловий будинок ОСОБА_5 у с. Новий Мартинів Галицького району навесні 2008 року був розібраний і на момент обстеження господарства ОСОБА_5, тобто 21.08. та 03.10.2008 року, був відсутній, шляхом службового підроблення, внесли до офіційних документів-актів обстеження від 21серпня та від 03 жовтня 2008 року та дефектних актів від 03 жовтня 2008 року завідомо неправдиві дані про те, що будинок ОСОБА_5 зазнав пошкоджень внаслідок повені 23-27 липня 2008 року.
На підставі цих підроблених документів, ОСОБА_5, рішенням сесії Тенетниківської сільської ради від 21 серпня 2008 року було віднесено до третьої категорії постраждалих від повені та безпідставно виплачено 5000 грн., а рішенням сесії цієї ж ради від 17 жовтня 2008 року, ОСОБА_5 переведено до другої категорії постраждалих внаслідок стихії та безпідставно виплачено 22020 грн., тобто вони вчинили розтрату бюджетних коштів в сумі 27020 гривень.
Не погодившись із вироком суду, прокурор подав апеляцію, в якій, не оспорюючи кваліфікацію неправомірних дій засуджених, просить вирок скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених за м'якістю та постановити новий вирок, яким обрати засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 більш суворе покарання, без застосування ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію, засуджених, які вважали апеляцію безпідставною і погодились із призначеним судом їм покаранням, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції даючи оцінку доказам, обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за які їх засуджено і правильно кваліфікував їхні неправомірні дії за ст.ст.191 ч.3 та 366 ч.1 КК України.
Кваліфікація неправомірних дій в апеляції не оскаржується, а тому не перевіряється.
Що стосується призначеного покарання, то відповідно до вимог до ст.65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону, судом першої інстанції дотримані.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних, а саме те, що вони раніше не притягалися до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та праці характеризується позитивно, ОСОБА_1 є вдовою, здійснює догляд за перестарілою мамою, їх важке матеріальне становище.
За наявності наведених обставин, що пом'якшують покарання, суд обґрунтовано дійшо висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання і прийняв рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи, на які прокурор покликається в своїй апеляції, є не обґрунтовані і не можуть бути задоволені.
Апеляційних підстав для зміни або скасування вироку, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду від 05 серпня 2010 року відносно засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - без зміни.
Судді: Є.В. Хруняк
Б.І. Кукурудз
Б.М. Томенчук
Згідно з оригіналом
Суддя Є.В. Хруняк