Справа №2-а-1283/10

                              ПОСТАНОВА

                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 грудня  2010  року    суддя Солом»янського районного суду м.Києва Букіна О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження  справу за адміністративним  позовом ОСОБА_2 до  Управління пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною недоплату  щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни та відмову у нарахуванні та виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 по 01.10.2010 р.р.; зобов’язати відповідача  нарахувати та виплатити у повному обсязі позивачу як дитині війни  недоплачене щомісячне підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по день набрання рішення у справі законної сили.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначив, що є "Дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що  відповідач грубо порушив його законні права, позбавив права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача. Позивачка просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову , в яких зазначив, що нарахувння та виплата позивачці підвищенні до пенсії здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства . Просив в задволенні позову відмовити.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Солом’янського району м. Києва і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем в його листі від 26.10.10 року, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Визначальним є наявність у позивача права на призначення та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, яке гарантоване ст. 46 Конституції України.

Проте, на момент звернення позивача до суду вимоги Закону не виконані і нарахування йому доплати до пенсії   здійснюється   у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується не тільки виключно для визначення пенсій лише за цим Законом, але й не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, та, зокрема, поширюється на дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого вказаним Законом мінімального розміру пенсії.

Суд виходить з того, що на час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966- XIV, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2009 року - 498,00 грн., 01 листопада 2009 року - 573, 00 грн.

Згідно із Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646 - VI від 20.10.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2010 року - 695,00 грн., з 01 квітня 2010 року - 706,00 грн., з 01 липня 2010 року - 709,00 грн., з 01 жовтня 2010 року - 723,00 грн., з 01 грудня 2010 року - 734,00 грн.

Таким чином, позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитина війни, але отримав вищезазначене підвищення у розмірі, меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року.    

Однак суд не може брати до уваги визначенні постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року розміри підвищення до пенсії дітям війни, оскільки питання розміру підвищення пенсій дітям війни вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над  підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2009 року п.п. 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визнано незаконними.

Не підлягає застосуванню і ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», виходячи з того, що за її нормою Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Тобто, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком .

З огляду на викладене, нарахування підвищення до пенсії у менших розмірах, ніж визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є неправомірним і суперечить Конституції України .

Як вже зазначалось вище, розмір щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має становити 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що в свою чергу визначається на кожний рік законами «Про Державний бюджет України».

 Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість  вимог позивача щодо визнання протиправною недоплату  щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та відмову у нарахуванні та виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 по 01.10.2010 р.р. та в частині зобов’язання здійснити перерахунок  та  виплати  позивачу підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 17.12.2010 року,тобто по день ухвалення рішення у справі,  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007 року) та за вирахуванням здійснених відповідачем  за цей період виплат підвищення  до пенсії.

Що стосується вимог позивачки про здійснення їй перерахунку до дати набрання рішення у справі законною сили, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки поновлення прав позивача передбачає чітке зазначення відповідного періоду для здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії. В той же час суд позбавлений можливості передбачати дату набрання даної постанови законної сили, оскільки сторони можуть її оскаржити в апеляційному порядку, після розгляду якої постанова набере чинності.

З огляду на викладене вище, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 97, 99, 121, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:  

Позов задовольнити частково.

Визнати  дії Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо недоплати  ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та відмову у нарахуванні та виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 по 01.10.2010 р.р.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2  підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по  17.12.2010 року, за виключенням здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва за цей період таких виплат.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: