Справа № 1-280/10

П О С Т А Н О В А

30 листопада 2010 року  Солом’янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді  Криворот О.О.,

при секретарі  -  Сєлєнковій Н.О.,

за участю прокурора -  Гошовської Ю.М.,

захисника  -  ОСОБА_1,

та представника потерпілого - ОСОБА_2,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням:

      ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Великий Бичків Рахівського району Закарпатської області, громадянки України, циганки, без освіти, не працюючої, не одруженої, маючої на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої в АДРЕСА_2,  проживаючої в АДРЕСА_3, раніше не судимої,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Розтоки Рахівського району Закарпатської області, громадянина України, цигана, без освіти, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_4, проживаючого в АДРЕСА_3, раніше судимого: 31.01.2008 року Солом’янським районним судом за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого по відбуттю строку покарання,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця с. Розтоки Рахівського району Закарпатської області, громадянина України, цигана, без освіти, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні синів: ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_12 та доньку ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_13, зареєстрованого в АДРЕСА_4,  проживаючого  в АДРЕСА_5, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в:

органами досудового слідства ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 органами досудового слідства обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України за наступних обставин.

Так, 03.02.2009 року невстановлена особа в телефонній розмові запропонувала ОСОБА_3 вчинити розбій відносно чоловіка з метою заволодіння його майном, при цьому вказала, що чоловік виходить щоденно у вечірній час з шостого під'їзду АДРЕСА_6 в м. Києві і що в нього в портфелі будуть гроші.

Погодившись на пропозицію невстановленої особи, ОСОБА_3 04.02.2009 року запропонувала вчинити розбій своєму двоюрідному брагу ОСОБА_6, на що той погодився та 05.02.2009 року запропонував вчинити розбій також своєму знайомому ОСОБА_5, на що останній також погодився.

05.02.2009 року приблизно о 17 годині, в квартирі АДРЕСА_1, де мешкала ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розподілили свої злочинні ролі та, реалізуючи свої злочинні наміри, приблизно о 21:00 годині, підійшли до шостого під'їзду АДРЕСА_6. По прибуттю на вказане місце згідно попередньої домовленості ОСОБА_5, зайшов до під'їзду та почав чекати на ОСОБА_10, який мав вийти з однієї із квартир. В цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_6 знаходились неподалік під'їзду у дворі будинку. В одному із сміттєвих баків ОСОБА_3 знайшла дерев'яну палку, яку взяла з собою, з метою використання її під час нападу.

Приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_5, побачивши ОСОБА_10, який вийшов з квартири № 51, згідно попередньої домовленості, подав сигнал через вікно рукою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підійшли до під'їзду будинку та почали чекати на потерпілого ОСОБА_10 Коли ОСОБА_10, вийшов з під'їзду та направився до свого автомобіля, ОСОБА_6, який в цей час знаходився поруч, наніс йому удар рукою в обличчя. Від отриманого удару ОСОБА_10 присів. Після чого, ОСОБА_3 нанесла декілька ударів по голові та тулубу потерпілого раніше заготовленою дерев'яною палкою, завдавши тим самим тілесні ушкодження останньому. Потерпілий ОСОБА_10 впав на землю та випустив з рук портфель, який ніс з собою. ОСОБА_3 з метою заволодіння речами ОСОБА_10 підняла вказаний портфель та почала бігти за будинок, покинувши місце вчинення злочину. В цей час ОСОБА_5 вийшов з під'їзду будинку, в якому він чекав на потерпілого, та, підійшовши до ОСОБА_10, наніс йому декілька ударів рукою по тулубу. Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побігли з місця скоєння злочину, наздоганяючи ОСОБА_3 Заволоділи чужим майно, яке належало потерпілому ОСОБА_10, а саме: мобільним телефоном «Нокіа 6070», вартістю 2000 гривень, мобільним телефоном «Нокіа 8600», вартістю 7 500 гривень, 2 ключами та електронним пристроєм для дистанційного управління відкриттям дверей від автомобіля «Тойота Лендкрузер Прада», д.н.з. НОМЕР_1, загальною вартістю 10 000 гривень, 2 ключами від робочого кабінету потерпілого загальною, вартістю 350 гривень, 3 ключами від будинку, загальною вартістю 2 500 гривень, 3 ключами від сейфу, загальною вартістю 2 000 гривень, портфелем, вартістю 2 000 гривень, окулярами «Тіфані» в золотій оправі, вартістю 3500 гривень, швейцарським ножем, вартістю 900 гривень, шкіряним ременем «Пазаліні», вартістю 450 гривень, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, посвідченням водія на ім'я потерпілого, талоном-попередження на ім'я потерпілого, страховим полісом, сервісною книжкою на автомобіль потерпілого, перепусткою в АНТК ім. Антонова на ім'я потерпілого, посвідченням члена НАН України на ім'я потерпілого, перепусткою до поліклініки № 1 на ім'я потерпілого, посвідченням члена асоціації Інтерполу на ім'я потерпілого, посвідченням Міністерства промислової політики на ім'я потерпілого, посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії на ім'я потерпілого, які не оставляють матеріальної цінності.

Після чого, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з викраденим з місця вчинення злочину зникли, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 31 200 гривень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1961/Е від 10.11.2009 року дані наданої медичної документації свідчать, що при зверненні за медичною допомогою 05.02.2009 року у ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_15, мали місце наступні тілесні ушкодження: забійна рана лобної ділянки справа, синець на правій кисті та болюча припухлість м'яких тканин в правій п'ятковій ділянці. Характер, локалізація вищевказаних тілесних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані свідчать про те, що спричинені вони тупими предметами, могли утворитись в термін, вказаний в постанові та «при обставинах, які зазначені в протоколах відтворення обстановки та обставин події за участю обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.». Вказані ушкодження за ступенем тяжкості відносяться: забійна рана лобної ділянки справа до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я (за критерієм тривалості розладу здоров»я); інші тілесні ушкодження до легких тілесних ушкоджень )за критерієм тривалості розладу здоров»я).

В ході судового розгляду справи захисник підсудних ОСОБА_6,  ОСОБА_3  та ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_1 заявила клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, оскільки органами досудового слідства не проведено ряд слідчих дій, що унеможливлює повно, всебічно та об’єктивно розглянути справу та прийняти остаточне рішення щодо винності або невинності вищезазначених осіб у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого  ч. 2 ст.187 КК України, також просила змінити підсудним ОСОБА_6,  ОСОБА_3 та ОСОБА_5 міру запобіжного заходу із тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши їх з-під варти у залі суду.

Своє клопотання захисник обґрунтувала тим, що обвинувачення базується лише на показаннях підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, даних ними 26.09.2009 року у якості підозрюваних після застосування до них фізичної сили оперативними працівниками Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві, а саме нанесенням їм тілесних ушкоджень, а також на результатах відтворення обстановки та обставин події, проведеної з підозрюваними у той же день під тиском тих же працівників Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві.

Крім того, захисник ОСОБА_1 стверджувала, що показання підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на відтворенні обстановки та обставин події, проведених з ними у той же день відрізняються від тих, що вони надавали до 26.09.2009 року та після цього. Ці показання та результати проведених відтворень обстановки та обставин події мають суттєві протиріччя як між собою, так і з показаннями потерпілого щодо обставин нападу, порядку нанесення ударів, втечі ОСОБА_10 з місця події. Застосування 26.09.2009 року до підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 незаконних методів слідства підтверджується відповідями ІТТ та СІЗО № 13 про наявність у них тілесних ушкоджень.

Захисник ОСОБА_1 вважає, що недоліки по справі можна усунути тільки при проведенні слідчих дій, а саме: очних ставок потерпілого з підсудними, оскільки потерпілий ОСОБА_10 до суду відмовляється з’являтись і письмово просить суд розглядати справу у його відсутність; проведення по справі судово-медичної експертизи підсудним ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, призначеної слідчим СУ ГУ МВС  України в м. Києві  ОСОБА_11, однак фактично не проведеної (в матеріалах кримінальної справи відсутні постанова про призначення такої експертизи та відповідний висновок, проте містяться відповіді слідчого, що він призначав судово-медичну експертизу).

Захисник підсудних також зазначає, що органами досудового слідства не здобуто достатніх доказів вини підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні розбійного нападу на гр. ОСОБА_10 Зокрема, про напад 05.02.2009 року двох невідомих осіб та викрадення портфеля з документами і мобільними телефонами, потерпілий ОСОБА_10 повідомив в міліцію лише 10.02.2009 року, тобто на п’ятий день. Вважає, що огляд місця події був проведений тільки 12.05.2009 року, і ніяких слідів нападу, а отже ніякої доказової інформації під час його проведення здобуто не було. Під час дачі пояснень та допиту в якості потерпілого дане питання не з’ясовувалось, що вказує на те, що потерпілий ОСОБА_10 мав свої версії нападу на нього і тому відразу не заявив до правоохоронних органів, про що також йдеться й на сайтах в інтернет - виданнях.  

Потерпілий ОСОБА_10 стверджує, що на нього напали двоє чоловіків зростом близько 180 см, один з яких, обличчя якого він не бачив, був вдягнений у жіночий одяг, однак усі підсудні мають зріст близько 160 см, що значно нижче за 180 см, крім того, в матеріалах кримінальної справи міститься довідка про те, що потерпілий ОСОБА_10 не може описати зовнішність нападників.

З усіх пред’явлених фототаблиць ОСОБА_10, потерпілий вказав на фото ОСОБА_3, як на особу, що найбільш схожа на ту особу, яка здійснила на нього напад. При цьому, за матеріалами справи потерпілий вказує, що напад на нього здійснив чоловік одягнутий в жіноче вбрання. Тому, зазначене пред’явлення фотознімків для впізнання не може розглядатись, як доказ вини підсудної ОСОБА_3 в пред’явленому їй обвинуваченні. Крім того, додатковий допит потерпілого ОСОБА_10 для усунення протиріч у його показаннях, детального з’ясування обставин вчинення нападу, прикмет нападників проведений не був, відтворення обстановки та обставин подій за його участю не проводилось.

Крім того, не проводились очні ставки між потерпілим ОСОБА_10 та підсудними ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Долучені до справи в якості речових доказів мобільні телефони, нібито викрадені під час нападу на ОСОБА_10 для впізнання йому не пред’являлися та були передані сторонній особі – водію потерпілого ОСОБА_10

Слідством не перевірені обставини, на які посилаються у своїх показаннях підсудні щодо їх місця перебування в день та час нападу, тобто слідством не перевірено алібі підсудних на момент вчинення злочину.

Тому, захисник ОСОБА_1 вважає, що органами досудового слідства не зібрано жодного доказу вини підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину, і за таких обставин справа підлягає направленню на додаткове розслідування.

    В судовому засіданні підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, що їм інкримінується не визнали та суду показали, що на досудовому слідстві дали визнавальні показання після застосування до них недозволених методів слідства, а саме фізичної сили, що підтверджується довідками, які знаходяться в матеріалах справи.

Так, в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, що їй інкримінується не визнала та суду показала, що на місці злочину її не було. Після того, як відносно ОСОБА_6 на протязі п»яти днів застосовували фізичну силу в Солом»янському РУГУ, він був вимушений повідомити, що вона була на місці злочину, після чого до неї потім також застосовували насилля працівники міліції використовуючи при цьому електрошоки. В період з 27.01.2009 року по 24.03.2009 року вона проживала в АДРЕСА_7, в приватному будинку своєї сестри ОСОБА_12 та доглядала за дітьми останньої, оскільки та поїхала в Москву. З приводу заявлених нею клопотань про проведення очних ставок їй було відмовлено. На відтворення обстановки і обставин події, їх возили без адвокатів, з нею проводилась лише фотозйомка, в процесі відтворення їй говорили, в яку сторону і куди їй вказувати рукою, примушували підписувати папери не читаючи їх. Також додала, що її на досудовому слідстві допитували без адвоката.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується не визнав та суду показав, що 25.09.2009 року його було затримано співробітниками міліції для перевірки документів, після чого його відвезли до райвідділу, де йому повідомили, що він знаходиться в розшуку. Працівники міліції застосовували до нього фізичну силу та запитували чи знайомі йому ОСОБА_12 і ОСОБА_13, на що він відповів, що знає їх наглядно, після чого вони продовжували його бити. Зазначив, що в квітні 2009 року він приїхав в м. Київ, де постійно проживав по вул. Волгоградській. 05.02.2009 року він був у м. Львові у ОСОБА_14, тому на місці злочину його не було, і йому з приводу цього нічого не відомо. Показання, дані ним на досудовому слідстві не підтвердив, протокол його допиту не відповідає дійсності так підписував під примусом, не читаючи його. ОСОБА_13 та ОСОБА_12 він побачив у райвідділі, та коли останній сказав працівникам міліції, що він його знає, тоді знову його почали бити, щоб він зізнався у вчиненні злочину разом з ОСОБА_12. Також зазначив, що впізнання та очні ставки не проводились. Під час проведення відтворення працівники міліції вказували йому що робити, куди показувати та де стояти. Він підтверджував показання працівників міліції, які вони йому дали, оскільки вони його били і йому було боляче. Скарг на дії працівників міліції не писав, так як не вміє писати, а показання йому зачитував слідчий. На момент його затримання як і у лютому 2009 року на ньому була спортивна куртка синьо-чорного кольору і джинсові штани чорного кольору. Додав, що ОСОБА_13 і ОСОБА_12 бачив декілька разів, та що його зріст 156 см.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується не визнав та суду показав, що влітку 2009 року його затримали в м. Севастополі, при цьому працівники міліції запитували у нього, звідки у нього мобільний телефон «Нокіа 6070», оскільки він крадений, на що він відповів, що даний телефон йому дала мати в м. Полтава. Допитавши працівники міліції його відпустили, однак приблизно через п»ять місяців в м. Полтава його затримали працівники Солом»янського РУГУ МВС України в м. Києві і привезли його до Києва. Працівники міліції знову запитували природу походження у нього телефону, повідомили, що він крадений, на що він відповів те саме, що дала йому його мати. Після чого його почали бити, щоб він підписав якісь документи. В подальшому, його працівники міліції доставили до суду, і сказали, щоб він на запитання суду, зазначив, що його затримали на Солом»янському базарі, оскільки він нецензурно висловлювався в бік співробітників міліції і тоді до нього застосують 15 діб і відпустять, на що він останнім відповів, як він може це сказати, коли насправді його привезли з м. Полтава. Після чого працівники міліції йому сказали, що в інакшому разі «ти знаєш, що з тобою буде в райвідділі». Він виконав вказівку працівників міліції і був затриманий на 15 діб. Будучи затриманим, до нього 5-7 разів приходили співробітники Солом»янського РУГУ і застосовуючи до нього фізичну силу, примушували його підписувати якісь документи, і він не читаючи їх, підписував. В процесі відтворення, слідчі Солом»янського РУГУ вказували, де і що йому показувати, що він і робив.

В ході судового розгляду кримінальної справи 22.10.2010 року свідок ОСОБА_15 пояснив, що 26.09.2009 року приймав участь при відтворенні обстановки та обставин події в якості конвоїра, був у складі слідчо-оперативної групи. З підсудними  ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 особисто не спілкувався, участі у їх затриманні не приймав. При відтворенні кожен з підсудних окремо розповідав, що за попередньою змовою вони вирішили вчинити напад на  чоловіка та заволодіти його особистим майном. Також при цьому, кожен з них показав місце вчинення злочину, вказали під’їзд, з якого виходив  потерпілий та розповіли, що при виході потерпілого з під»їзду, вони здійснили на нього напад, вдарили його палицею, і коли чоловік впав, то вони забрали у нього дипломат з речами. Зокрема, підсудний ОСОБА_5 стояв в під»їзді, палив і чекав поки вийде потерпілий, щоб дати умовний сигнал підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які здійснили напад на потерпілого, коли той вийшов. Ні якого фізичного та морального тиску відносно підсудних не застосовувалось.  

Допитаний 22.10.2010 року в якості свідка слідчий Солом»янського РУ ГУ МВС України ОСОБА_16 пояснив,що він був присутнім під час відтворення обстановки та обставин події з підсудними ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, він їх не пам’ятає, однак запам»ятав підсудного ОСОБА_5, який в процесі відтворення розповідав, як він разом з двома іншими особами вчинили злочин. Також останній розповідав, в якому саме будинку, і в якому під’їзді вони скоїли напад на потерпілого, вони між собою домовились про те, що він буде стояти в під’їзді між 1 та 2 або 2 та 3 поверхами, і в разі коли буде виходити потерпілий він буде якимось чином про це давати сигнал ОСОБА_13 та ОСОБА_6, які в той час стояли за 10-15 метрів від під’їзду на газоні або біля машин, він точно не пам’ятає. ОСОБА_13 і ОСОБА_6, після умовного сигналу підбігли до кущів чи за кущі, і коли потерпілий вийшов з під’їзду, відійшовши на 5-6 метрів, вони здійснили на нього напад. Хтось з них наніс ззаду потерпілому удар по голові, після чого останній впав на коліна, після чого один з них підібрав сумку потерпілого, і завдавши ще декілька ударів потерпілому, вони побігли. Також додав, що підсудні йому не скаржились про те, що їм спричиненні тілесні ушкодження.  

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він розслідував кримінальну справу відносно підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, на досудовому слідстві вони повністю визнали свою вину у вчиненні даного злочину, жодного тиску з боку працівників міліції при проведенні слідчих дій до них здійснено не було та будь-яких тілесних ушкодженнях на підсудних він не бачив. Хоча підсудні розповідали йому, що на них вчинявся тиск з боку працівників міліції, тому вони були вимушені визнати свою вину у вчиненні злочину. Також зазначив, що очні ставки підсудних з потерпілим не проводились, не проводилась підсудним і судово-медична експертиза. Чи відправляв він лист адвокату ОСОБА_18 про призначення по справі судово-медичної експертизи підсудним ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 він не пам»ятає. Під час проведення відтворення обстановки та обставин події, кожен з підсудних окремо вказав на місце події, його роль, спосіб нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та заволодіння майном потерпілого.  

Свідок ОСОБА_19 - слідчий Солом’янського РУ ГУ МВС України у м. Києві в судовому засіданні показала, що підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вона бачила у райвідділку, однак чи проводила вона якісь слідчі дії за їх участю, які саме, та хто був задіяний у відтворенні обстановки та обставин події, вона не пам»ятає. Також вона не пам»ятає, щоб вищезазначені особи скаржились на те, що до них застосовувався тиск з боку працівників міліції.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він працює лікарем в інституті нейрохірургії, приблизно рік тому каретою швидкої допомоги був доставлений до інституту потерпілий ОСОБА_10 Він останнього діагностував та виконав хірургічну обробку забитих ран в області його чола, з накладенням швів, і поставив йому діагноз «Струс головного мозку», який визначав за клінічною симптоматикою. При цьому, потерпілий повідомив йому, що на нього було здійснено напад, після чого у нього склалось враження, що при нанесенні удару потерпілому у нападника була палка чи труба.

Суд, вислухавши клопотання захисника підсудних – адвоката ОСОБА_1, яка підтримала заявлене клопотання, підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які підтримали клопотання свого захисника, думку прокурора та представника потерпілого, які заперечили проти направлення справи на додаткове розслідування та зміни підсудним запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, вивчивши та дослідивши матеріали кримінальної справи, вважає, що клопотання захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню за наведених вище підстав, оскільки органами досудового слідства не проведено ряд слідчих дій, що позбавляє суд можливості встановити об»єктивну істину по справі і дана неповнота і неправильність досудового слідства не можуть буту усунені в судовому засіданні.  

Крім того, на а. с. 79-81 т. 2 міститься протокол додатково допиту потерпілого ОСОБА_10,  у якому окрім іншого останній зазначив, що 05.02.2009 року коли він навідався в гості до свого сина ОСОБА_21, який проживає в АДРЕСА_6, то ОСОБА_22 – співробітниця їхнього підприємства, тобто АНТК ім. Антонова, яка знаходилась в той час в квартирі, повідомила потерпілому, що сина не має вдома. Про свій візит він сину не повідомляв і тому вирішив залишитись чекати в квартирі. Але так як запізнювався, то не дочекавшись свого сина, приблизно о 21:30 годині, покинув квартиру. Після замаху, почувши його крики, вибігла ОСОБА_23 та надавши йому першу допомогу, викликала бригаду швидкої медичної допомоги. Через 15-20 хвилин приїхала карета швидкої допомоги та відвезла потерпілого до інституту нейрохірургії, де йому і була надана медична допомога.

Тобто, досудовим слідством не було встановлено особу ОСОБА_22 та не допитано її в якості свідка з відомих їй обставин справи, що також є неповнотою досудового слідства і не може бути усунуто в ході судового слідства.

 Крім того, на аркуші а.с. 355 т.3 обвинувального висновку зазначено, що показання обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, про те, що вони раніше давали показання проти себе у зв’язку з насильством з боку працівників міліції, спростовується результатами матеріалів службової перевірки, а також прийнятим 29.10.2009 року Солом»янською прокуратурою м. Києва рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за вказаним фактом на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, однак таке рішення в матеріалах кримінальної справи відсутнє і державним обвинувачем в судовому засіданні його надано не було.

Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності попереднього слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунена в судовому засіданні.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11.02.2005 року повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Відповідно до ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження справи.

Згідно зі ст. 64 КПК України при доказуванні у кримінальній справі насамперед повинні бути встановлені ті обставини, які відносяться до події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Відповідно до ст. ст. 73, 74 КПК України показання підозрюваного обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним,  підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в  основу  обвинувачення  лише  при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

 Відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудних у вчиненні злочину доведена.

При проведенні додаткового розслідування необхідно:

-   перевірити алібі підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на момент вчинення злочину 05.02.2009 року;

-   перевірити показання підсудних відповідно до вимог ст. ст. 73, 74 КПК України та зібрати всі докази по справі для спростування чи підтвердження вини підсудних у вчиненні даного злочину;

-   встановити точні  прикмети нападників на  потерпілого ОСОБА_10;

-   провести по справі судово-медичну експертизу підсудним ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі раніше запитаної слідчим медичної документації на виявлення тілесних ушкоджень на тілі підсудних станом на 26.09.2009 року, за постановою слідчого СУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_24, яку він постановив, про що стверджував в листах на ім»я адвоката підсудних ОСОБА_25 за № 12/2-17265 від 29.10.2009 року; № 12/2-18059 від 02.11.2009 року;

-   провести очну ставку між потерпілим ОСОБА_10 та підсудними ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5;

-   встановити та допитати по обставинам справи в якості свідка ОСОБА_22 Олександрівну-співробітницю підприємства АНТК ім. Антонова, яка після замаху на потерпілого ОСОБА_10 05.02.2009 року надала йому першу допомогу та викликала бригаду швидкої медичної допомоги (т.2 а.с. 79-81).

-   провести інші необхідні слідчі дії, направлені на повне, об»єктивне та всесторонне розслідування даної кримінальної справи.

Таким чином, оскільки вищевказана неповнота та неправильність досудового слідства являється істотною, яка не може бути усунена в судовому засіданні, тому суд вважає, що дана кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування за зазначених вище підстав.

Крім того, враховуючи те, що підсудні ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мають постійне місце проживання у м. Києві, тому суд вважає можливим змінити їм міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, оскільки у суду не має підстав вважати, що знаходячись на волі вони можуть ухилитися від слідства та суду чи перешкодити встановленню істини у кримінальній справі.

Керуючись ст.ст. 281, 296 КПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11.02.2005 року , -

п о с т а н о в и в :

             клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення кримінальної справи № 1-280/10 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.2 ст. 187 КК України прокурору Солом»янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування та зміну запобіжного заходу відносно останніх – задовольнити.

Кримінальну справу № 1-280/10 по обвинуваченню ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України направити прокурору Солом’янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

    Міру запобіжного заходу підсудним ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до набранням постановою законної сили змінити з тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши їх з під-варти в залі суду.

              Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 (семи) діб з моменту її винесення.

                 Суддя:                         Криворот О.О.