УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
7 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого Захарчука С.В
суддів Велидчука В.М., Слісарчука Я.А.
з участю:
прокурора Селюченко І.І.
адвоката ОСОБА_1
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3, державного обвинувача на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянин України, освіта неповна середня, неодруженого, учня 12-го класу ЗОШ №3 м. Бердичева, не судимого ,
засуджено:
- за ст. 187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна ;
- за ст. 189 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_2 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і визначено остаточне покарання – два роки шість місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, громадянин України, освіта неповна середня, неодружений, навчається в Бердичівському професійному будівельному ліцеї, не судимого,
Справа №11- 793 Головуючий у суді 1-ї інстанції Євтаф?єва Т.А.
Категорія ст. 187 ч.2,189 ч.3 КК Суддя-доповідач Захарчук С.В.
засуджено:
- за ст. 187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна ;
- за ст. 189 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_3 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і визначено остаточне покарання – один рік шість місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили залишено попереднїй – підписку про невиїзд.
Згідно вироку, засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 25.02.2010 року, приблизно о 20 год.00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, з метою незаконного заволодіння майном ОСОБА_5, шляхом розбійного нападу та вчинення вимагання, зустрівши потерпілого поряд з будинком №291 по вул. Червона Гора в м. Бердичеві та взявши його попід руки, завели до дерев'яної бесідки, що знаходиться в дворі даного будинку, де засуджений ОСОБА_2 наніс декілька ударів кулаком правої руки по тулубу ОСОБА_5 та разом із ОСОБА_3 висловлювали вимогу про передачу грошей у сумі 80 грн. кожному та мобільного телефону.
Після того, як ОСОБА_5 відмовився виконати вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останні з метою приховування своїх злочинних дій відвели потерпілого до лісопосадки, що поряд із військовою частиною А-3091, де з метою примусити потерпілого до задоволення їх вимог та подолання протидії з його боку при скоєнні ними розбійницького нападу, застосували насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров’я особи.
При цьому ОСОБА_2 наніс ОСОБА_5 декілька ударів правою рукою у грудну клітину, декілька почергових ударів кулаком правої та лівої пуки по обличчю, один удар долонею лівої руки по потиличній ділянці голови, декілька ударів передпліччям правої руки по шиї, приблизно 4-5 ударів коліном правої ноги по грудній клітині. Після нанесення ударів ОСОБА_5 впав на землю, а засуджені продовжували наносити йому численні удари ногами по голові та тулубу. Коли потерпілий сидів на землі, підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нанесли йому численні удари коліном по обличчю. Після чого, ОСОБА_2 вхопив правою рукою ОСОБА_5 за шию, душив його та погрожував вбивством, дану погрозу потерпілий сприйняв, як реальну. Крім того, засуджений ОСОБА_2 заставляв ОСОБА_5 віджиматися і коли потерпілий віджимався, то ОСОБА_2 наніс йому правою ногою декілька ударів по тулубу. Під час побиття, засуджені разом висловлювали потерпілому вимогу, щоб той в майбутньому передав їм гроші у сумі 80 грн. кожному та негайно віддав свій мобільний телефон. ОСОБА_5 відмовився віддавати мобільний телефон, після засуджені скоїли напад та заволоділи мобільним телефоном „Сіменс С-65" вартістю 200 грн.
Під час скоєння своїх злочинних дій засуджені заподіяли потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, ЗМТ, струсу головного мозку, крововиливів на верхніх та нижніх повіках правого та лівого ока, саден на лівому лікті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.
В апеляціях:
Адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України посилаючись на те, що до кримінальної відповідальності засуджений ОСОБА_3 притягується вперше, вину визнав повністю, позитивно характеризується за місцем навчання і проживання, повністю відшкодував збитки потерпілому та має хворобливий стан, є неповнолітнім.
Засуджений ОСОБА_3 також просить застосувати до нього ст.75 КК України посилається на те, що він усвідомив те, що сталося, розкаюється у вчиненому.
Державний обвинувач не оспорюючи доведеність вини засуджених і правильність кваліфікації їх дій, порушує питання про скасування вироку суду в частині призначення покарання засудженим і постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст.69 КК України три роки позбавлення волі без конфіскації майна, а за ст. 189 ч.3 із застосуванням ст.69 КК два роки позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України визначити остаточне покарання – три роки позбавлення волі.
ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст.69 КК України два роки позбавлення волі без конфіскації майна, а за ст. 189 ч.3 із застосуванням ст.69 КК один рік позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України визначити остаточне покарання – два роки позбавлення волі. Вважає, що покарання, призначене ОСОБА_2 та Перегата за своєю м’якістю не відповідає тяжкості вчинених злочинів.
Окрім того, суд в резолютивній частині не вирішив питання щодо цивільного позову. Залишаючи в користування власників речові докази – мобільний телефон та джинсові штани, не вказав їх власників.
В суді апеляційної інстанції прокурор змінив апеляційні вимоги і просив скасувати вирок суду та направити справу на новий розгляд у зв’язку з порушенням вимог кримінально – процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції державного обвинувача, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляцій адвоката та засудженого ОСОБА_3 і підтримавшого доводи апеляції державного обвинувача за зміненими підставами, обговоривши доводи апеляцій, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_3 і адвоката не підлягають до задоволення, а апеляція державного обвинувача підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та дослідженими під час судового розгляду доказами і ніким з можливих апелянтів не оспорюється.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ст.ст. 187 ч. 2, 189 ч.3 КК України, є вірною.
Що ж стосується покарання, призначеного засудженим судом першої інстанції, то воно, на думку колегії суддів, обрано з додержанням вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчинених засудженими злочинів, даних про їх особу, та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Судом першої інстанції враховані пом’якшуючи обставини, на які посилається адвокат та засуджений в апеляціях і суд обґрунтовано застосував ст.69 КК України та призначив покарання нижче від найнижчої межі.
Колегія суддів вважає, що це покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст.75 КК України колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню судження суду про не задоволення цивільного позову, оскільки такій не заявлявся. Підлягає виключенню з вироку вказівка суду щодо застосування ст.69 КК України при звільненні ОСОБА_3 від додаткового покарання, бо до неповнолітніх таке додаткове покарання не призначається.
В решті частини вирок суду відповідає нормам матеріального і процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування та направлення справи на новий розгляд, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА :
апеляції адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а апеляцію державного обвинувача задовольнити частково, вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 змінити, з мотивувальної частини вироку виключити судження суду про не задоволення цивільного позову та виключити з вироку вказівка суду щодо застосування ст.69 КК України при звільненні ОСОБА_3 від додаткового покарання – конфіскації майна.
В решті частини вирок суду залишити без зміни.
Судді