ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 2-6/15299-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська кондитерська фабрика” |
на постанову Севастопольського апеляційного | Господарського суду |
від | 15.02.2005 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська кондитерська фабрика” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” |
про | визнання акта недійсним |
В судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: Бочкова І.В. дов. від 12.05.2006 №8;
від відповідача: Сіроткіна О.М. дов. від 03.01.2006 №003-Д.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська кондитерська фабрика” у жовтні 2005 заявлений позов, з урахуванням змін, про визнання недійсним акта щодо перевищення граничної величини об’єму споживання електроенергії від 31.05.2005 №378 та визнання неправомірним стягнення п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини за розрахунковий період з 23.04.2005 до 23.05.2005 у розмірі 25044,28 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на безпідставність здійснення ВАТ “Крименерго” коригування ліміту споживання електричної енергії за вказаний розрахунковий період після фактичної оплати її вартості. Позивач також наголошував на тому, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” №2706-ІV від 23.06.2005 п’ятикратний розмір оплати за перевищення договірної величини споживання електроенергії змінений на двократний.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2005 року, ухваленим суддею Шкуро В.М., позовні вимоги задоволені в частині визнання недійсним акта про перевищення граничної величини об’єму споживання електроенергії №378 від 31.05.2005. Господарський суд дійшов висновку про безпідставність здійснення ВАТ “Крименерго” коригування ліміту споживання електричної енергії за розрахунковий період з 23.04.2005 до 23.05.2005, оскільки у позивача відсутня заборгованість за спожиту електроенергію. В рішенні, з урахуванням приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що оскаржуваний акт є правовим актом індивідуальної дії, а відтак спір про визнання такого акта недійсним підвідомчий господарському судові. У визнанні неправомірним стягнення п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини провадження у справі припинено на підставі приписів пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спірна сума перерахована позивачем у добровільному порядку.
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі головуючого-судді Борисовї Ю.В., та суддів Горошко Н.П., Щепанської О.А. постановою від 15 лютого 2006 року перевірене рішення господарського суду скасував в частині визнання недійсним акта про перевищення граничної величини об’єму споживання електроенергії №378 від 31.05.2005 і в цій частині провадження у справі припинив на підставі приписів пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через те, що такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. В решті рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська кондитерська фабрика” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Заявник наголошує на помилковому, на його думку, застосуванні апеляційним судом приписів статтей 12, 80 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вважає, що спір про визнання недійсним акта про перевищення граничної величини об’єму споживання електроенергії підвідомчий господарському судові, а відтак відсутні підстави для припинення провадження у справі. За твердженням скаржника недоліком постанови апеляційної інстанції є відсутність викладу в ній заперечень позивача. Водночас заявник звертає увагу колегії суддів на те, що оскаржуваний акт відповідачем було складено вже після фактичної оплати спожитої електроенергії.
Від Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.12.2004 між Відкритим акціонерним товариством “Крименерго” - постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська кондитерська фабрика” - споживачем було укладено договір на постачання електроенергії №32. Пунктами 1, 5 додатку №4.2 до договору передбачено, що споживач до третього і тринадцятого числа кожного місяця сплачує 30% від заявленого об’єму споживання електроенергії. Остаточний розрахунок проводиться до 28 числа кожного місяця. Відповідно до пункту 6 додатку до договору за результатами розрахункового періоду упродовж 5 робочих днів від дня оплати постачальник електроенергії здійснює коригування граничної величини споживання електроенергії до рівня фактично оплаченої за цей період об’єму. Згідно приписів пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475, за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. Відкритим акціонерним товариством “Крименерго” здійснено коригування договірного (граничного) рівня споживання електроенергії за розрахунковий період з 23.04.2005 до 23.05.2005, складено акт про перевищення граничної величини об’єму споживання електроенергії від 31.05.2005 №378 та виставлено рахунок №32 від 30.05.2005 з вимогою оплати 25044,28 грн. вартості спожитої понад договірну величину електроенергії у п’ятикратному розмірі. Скасовуючи рішення господарського суду в частині визнання недійсним акта про перевищення граничної величини об’єму споживання електроенергії №378 від 31.05.2005 і припиняючи в цій частині провадження у справі, апеляційна інстанція правильно виходила з того, що такий акт не є актом у розумінні приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України, а тому спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи, зокрема, у спорах, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру - індивідуальних актів, то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, чи визначеного ними певного кола суб'єктів, якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі. Акт про перевищення граничної величини об’єму споживання електроенергії від 31.05.2005 №378 є доказом факту такого перевищення та фіксує його. Відповідно пункту 7.31 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 (в редакції з 14.05.2003 до 11.12.2005), у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову. Пунктом 7.32 передбачено, що на підставі акта порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України. Кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. А згідно приписів пункту 7.33 у разі несплати нарахованих сум у визначений строк постачальник електричної енергії або електропередавальна організація має право подати позов до суду. За приписами чинного законодавства обов’язок сплати санкцій виникає з самого факту порушення терміну внесення коштів за спожиту електроенергію, а не через те, що така обставина відображена у акті про перевищення граничної величини об’єму споживання електроенергії.
Враховуючи те, що оспорюваний акт Відкритого акціонерного товариства „Крименерго" не є актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не регулює суспільних відносин і не має обов’язкового характеру для суб’єктів цих відносин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про непідвідомчість даного спору господарським судам.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова Севастопольського апеляційного господарського суду відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України, а відтак відсутні правові підстави для її скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2006 у справі № 2-6/15299-2005 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська кондитерська фабрика” залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т. Гоголь
Л. Продаєвич