Справа № 3-15163/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Мельниченко С.П., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Територіальної державної інспекції праці в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, директор ПП «Транспортник», який проживає за адресою: Дніпропетровська область Новомосковський район АДРЕСА_1
за скоєння правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КпАП України, -
ВСТАНОВИВ:
26.10.2010 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП за порушення вимог законодавства про працю та охорону праці на підприємстві, яке виразилося у: в ході вибіркової перевірки додержання вимог ст. 4, 48 КЗпП України та прийнятої відповідно до них Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі за текстом - Інструкція) – було виявлено ряд порушень вимог Інструкції: на Підприємстві не ведуться особові картки працівників, що є порушенням наказу Держкомстату України від 25.12.2009 р. № 496, п. 2.5 Інструкції, відповідно до якої «З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша)». Відсутність особистих карток говорить також про відсутність контролю за наданням відпусток. Крім цього, вони являються документом архівного зберігання, термін зберігання – 75 років. Під час звільнення працівники отримують трудові книжки при відсутності особистого підпису у особовій картці, де повинна бути фіксація щодо дати і підстави звільнення, чим порушено вимоги п. 7.1 Інструкції; відсутні бланки трудових книжок і вкладишів до них, чим порушено п. 6.3 Інструкції, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, згідно якого уповноважений власником орган зобов’язаний мати в наявності необхідну кількість бланків трудових книжок і вкладишів до них. Відповідно, при прийнятті на роботу працівників, які працевлаштуються вперше, останні будуть змушені самостійно придбати бланки трудових книжок, внаслідок чого будуть порушені вимоги абзацу 2 п.2 постанови КМУ від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників». Виявлено порушення п.п. “а” п. 7.1 розділу 7 Інструкції «Облік трудових книжок» - відсутність книги обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, затвердженої наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277.
На Підприємстві графік відпусток складений з порушенням вимог ст. 79 КЗпП України та ст. 10 Закону України «Про відпустки», згідно яких черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за згодою з уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводяться до відома всіх працівників. На Підприємстві графік відпусток на 2009-2010 роки складений, але при цьому не узгоджений з представниками трудового колективу та не має підтвердження щодо ознайомлення з ним працівників (що вважається за відсутнє). Відсутність контролю за графіком надання відпусток призводить до порушення вимог ч. 10 ст. 10 Закону України «Про відпустки» та п. 5 ст. 79 КЗпП України в частині зобов'язання письмово повідомити кожного працівника власником працівника про дату початку відпустки не пізніше чим за дві неділі до встановленого графіком строку. Наприклад, ОСОБА_2 була надана щорічна відпустка з 01.09.2009 року згідно із наказом № 01/09к від 01.09.2009 року, але при цьому не має підтвердження щодо повідомлення працівників про початок відпустки не пізніше чим за два тижня.
Виплата заробітної плати працівинкам при вибутті у щорічну відпустку систематично у періоді 2009 року проводиться одночасно із виплатою заробітної плати працівникам Підприємства, що є порушенням ст. 115 КЗпП України, згідно якої «Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки», наприклад, ОСОБА_2, ОСОБА_3 була надана щорічна відпустка з 01.09.2009 року згідно із наказом № 01/09к від 01.09.2009 року, але виплата заробітної плати при вибутті у відпустку була нарахована та сплачена одночасно із виплатою заробітної плати працівникам Підприємства 23.10.2009 року згідно із ВКО № ТР-000024 від 23.10.2009 р.
Виплата заробітної плати систематично у період 2009-2010 років здійснювалась один раз на місяць, а не двічі, зазначене свідчить про порушення вимог ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст. 115 КЗпП України, згідно якої «заробітна плата сплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів у місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів», наприклад, ОСОБА_3 заробітна плата за листопад 2009 року була виплачена 30.12.2009 року згідно із платіжною відомістю № ТР-0000083 від 30.12.2009 р., ОСОБА_2 заробітна плата за травень 2010 року виплачена 18.06.2010 року, згідно із платіжною відомістю № ТР-0000021 від 18.06.2010 року.
Викладене повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи: протоколом про адміністративне правопорушення, копією Акту перевірки від 26.10.2010 року.
ОСОБА_1 до суду не з’явився, про необхідність явки був сповіщений належним чином.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 мається склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КпАП України і він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
При визначенні виду і розміру стягнення враховую характер скоєного правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та ступінь її вини.
При розгляді справи пом’якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин не встановлено.
З урахуванням викладеного, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 283, 284, 287 ч. 2 КпАП України, -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КпАП України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 510 гривень.
Постанова підлягає пред’явленню до виконання протягом трьох місяців.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, потерпілим або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя С.П.Мельниченко