Справа № 2а-1555/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        14 грудня 2010 року                                                            м. Монастирище  

      Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Мазай Н.В.,  розглянувши   в скороченому провадженні   справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої допомоги, зобов»язання нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» відповідно до Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”,  

в с т а н о в и в :

        Позивач 05.11.2010  року звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої допомоги, зобов»язання нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період з 01.06.2008 року до 30.10.2010 року, включно та надалі. Підставою для звернення вважає те, що він, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 Закону України  № 2195- ІV дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Законами України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки зупинялась дія ст.6 Зазанченого Закону. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6 рп / 2007 від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційним) положення, зокрема Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року.  Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.   Просить визнати протиправною бездіяльність відповідача з нарахування і виплати йому щомісячної державної соціальної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнути з УПФУ в Монастирищенському районі доплату з 01.06.2008 року до 30.10.2010 року включно в сумі 4750 грн., та зобов»язати нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії надалі відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідачем суду заперечення у строк, передбачений ч.5 ст.183-2 КАС не подано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає,  що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

- ухвалою Монастирищенського районного суду від 08 листопада 2010 року позовні вимоги в частині періоду з 01.06.2008 року до 04.05.2010 року включно залишено без розгляду;  

- позивач відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні та його паспортом, копії яких є у матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Згідно  ст.1 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", статус дитини війни має особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років;

- позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитини війни»,   що не заперечується відповідачем   та  надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені ЗУ "Про соціальний захист дітей війни";

- відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком;

- згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;

- з набранням чинності 01.01.2006 року Закону № 2195 дія ст.6 цього Закону була призупинена на 2006 рік ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до останнього змін було передбачено поетапне запровадження такого підвищення;

- підпунктом 2 п. 41 розділу II ЗУ №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- однак, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції;

- відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені;

- таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р;

- у 2010 році дія ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України;

- з матеріалів справи вбачається, що управління будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році  не здійснювало, а також не проводило виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”;

- за положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає;

- згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;

- з матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачеві,  як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу;  

- враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач проявив бездіяльність щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за вказані періоди перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV;

- особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст. 3 Закону № 2195-IV);  

         - Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів;  

- таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Монастирищенському районі Черкаської області за місцем проживання позивача;  

          - статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав;

- за змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом;  

- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії;

- відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України;  

- згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади;

- відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій;  

                - пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії;

          - отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України;

           - враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини;

             - крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідач не вчинив жодної дії щодо отримання коштів для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, а тому суд вважає, що позов в частині визнання неправомірними дій або бездіяльності відповідача по невиконанню   з 05.05.2010     року  приписів статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни",  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії підлягає до задоволення;    

              - задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування відповідачем доплати до пенсії у визначеній позивачу грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки, такі виплати не були їм  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження;  

            - суд вважає, що позов в частині позовних вимог   з 01.11.2010 року по 05.11.2010 року, дати подання позивачем позову, також підлягає до задоволення, оскільки відповідає строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ст. 99 КАС України;

             - позов в частині зобов»язання надалі нараховувати допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  не підлягає до задоволення, оскільки, позивач не надав суду доказів, що на час його подання відповідач мав намір в майбутньому порушувати його права.

       Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.  

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 122, 160, 162, 183-2 КАС України, суд  

п о с т а н о в и в :

            Позов задоволити частково.

            Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області щодо невиплати в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, як особі, яка має статус “дитина війни” з 01 травня 2010 року до 05 листопада 2010 року включно.

      Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 підвищенням її на  30% мінімальної пенсії за віком з розміру,  встановленого  ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 01 травня 2010 року до 05 листопада 2010 року включно за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.  

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі  72 (сімдесят дві)  коп.  

 В задоволенні позову в іншій частині відмовити.  

      Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови до Київського  апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд.

      Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

               Суддя:                                                                                                              Н. В. Мазай