РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.06                                                                                 Справа № 15/330.

Суддя  Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали  за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка», м. Луганськ

до 1. Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

        2. Державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська, м. Луганськ

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача, Снегірьов М.А., довіреність № б/н від 10.04.06.;

від 1-го відповідача - Кухлій В.І. - нач. відділу по довіреності № 3946-ПП від 01.09.2005р.;

від 2-го відповідача - Батир Н.О. державний виконавець по довіреності від 15.12.2005р. №20;

від 3-ої особи - не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача у солідарному порядку суму у розмірі 70 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача на позов заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 25.07.06.

Представник 2-го відповідача проти позову заперечує з підстав наведених у поясненні від 04.09.2006р. №20-144.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, участь свого представника не забезпечила, витребувані ухвалою суду документи не надала

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд, встановив наступне.

Державним виконавцем Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська 04.07.2005р. була прийнята постанова № НОМЕР_6про арешт коштів боржника, якою був накладений арешт на кошти в сумі 23 646 грн. 96 коп. що містяться на рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 та належать ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка»в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1, як довірителем та громадянином - підприємцем ОСОБА_1, як повіреним 07.11.2005 р. укладено договір доручення №НОМЕР_2.

За цим Договором (п. 1.1.) Повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні юридичні дії: переоформлення установчих документів та представництво підприємства в органах державної виконавчої власті та державної реєстрації з питань внесення змін в установчі документи.

Відповідно до п. 2 договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, Довіритель зобов'язується виплатити Повіреному винагороду у розмірі 250 грн. Довіритель зобов'язується протягом 7 банківських днів після надання Довірителеві звіту Повіреного про виконання доручення, перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок Повіреного грошову суму, визначену у п. 2.1 цього Договору.

Згідно п. 3 договору повірений зобов'язаний виконати доручення протягом 5 днів з дня надходження коштів, необхідних для здійснення юридичних дій, вказаних в п. 1.1 договору, на розрахунковий рахунок Повіреного.

Платіжним дорученням № НОМЕР_3 від 09.12.2005р. позивач перерахував третій особі 20 грн. 00 коп. на рахунок № НОМЕР_4, а також платіжним дорученням від 14.12.2005р. №НОМЕР_5 на то же рахунок 50 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з першого та другого відповідача в солідарному порядку на свою користь суму в розмірі 70 грн. 00 коп.

Свої вимоги позивач зокрема обґрунтовує наступним. Перший відповідач безпідставно виконав постанову про арешт коштів № НОМЕР_6від 04.07.2005 р., оскільки зазначеною постановою був накладений арешт на кошти фізичної особи ОСОБА_1, а банківський рахунок на який ним були перераховані кошти належить приватному підприємцю ОСОБА_1 Зазначені кошти згідно умов договору від 07.11.2005 р. належать позивачу і відповідно арешт накладений постановою №НОМЕР_6від 04.07.2005 р. на них не розповсюджується.

Перший відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що зазначена постанова № НОМЕР_6про арешт коштів є дійсною, не скасована та підлягала виконанню. Перший відповідач не повинен з'ясовувати джерело та ціль надходження коштів. На підставі платіжної вимоги другого відповідача зазначені кошти були списані з поточного рахунку третьої особи.

Другий відповідач надав пояснення, що в межах виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться в ЗАТ КБ «Приватбанк». Згідно відповіді банку на арештованому рахунку накопичена сума 140,01 грн., яку було списано 30.01.2006р. на депозитний рахунок державної виконавчої служби та розподілено відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження».

Третя особа участі свого представника не забезпечила, витребуваних судом матеріалів не надала.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4³ Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Постанова № НОМЕР_6Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про арешт коштів боржника не була скасована та підлягала обов'язковому виконанню.

Посилання позивача на те, що громадянин-підприємець ОСОБА_1 не відповідає за зобов'язаннями фізичної особи ОСОБА_1 є вочевидь нікчемними з врахуванням положень ст. 128 Господарського кодексу України, ст. 50 Цивільного кодексу України.

Позивач заявляючи вимогу про стягнення з відповідачів коштів у солідарному порядку не надав суду доказів наявності між ними грошового зобов'язання та не довів виникнення солідарного обов'язку.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок  або  солідарна  вимога  виникають  у випадках,  встановлених  договором  або  законом,  зокрема  у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідачів.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення 70 грн. 00 коп. солідарно з відповідачів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивач не позбавлений права у разі порушення третьою особою умов договору вимагати від неї повернення перерахованих за договором коштів.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, а саме державне мито у сумі - 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні 05.09.2006 р. за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 08.09.2006 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.