Справа № 11-760/2010 р. Головуючий у І інстанції – Самусь Л.В.
Категорія – ст. 125 ч. 1 КК України Доповідач – Оседач М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді – Оседача М.М.
суддів – Акуленко С.О., Баглая І.П.
з участю прокурора – Артеменка О.С.
потерпілого - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, з повною вищою освітою, адвокат адвокатського об’єднання „Чернігівська обласна колегія адвокатів”, одружений, на утриманні має матір пенсійного віку та двох малолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України не судимий,
- засуджений за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний судом винним і засуджений за те, що 21 березня 2009 року, близько 10 години, знаходячись на площадці під’їзду біля квартири АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс потерпілому ОСОБА_1 удари правою ногою по його лівій нозі в область коліна, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій гомілці, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій ставить питання про його скасування із закриттям провадження по справі, у зв’язку з відсутністю в його діях складу даного злочину. В підтвердження доводів апеляції посилається на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що на досудовому слідстві і в суді не доведені спрямованість, мотиви і мета його дій на скоєння злочину, причинний зв’язок між діями та настанням наслідків. Посилається на те, що судом не було взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, а покладено в основу вироку показання потерпілого та свідків, які є зацікавленими особами по даній справі. На думку апелянта, судово-медичні експертизи суперечать вимогам „ Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ”, однак це залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити з вказаних підстав, думку прокурора та потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляції засудженого вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а подану апеляцію безпідставною, дослідивши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, і таке рішення ґрунтує наступним.
В исновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що він не вчиняв злочин, за який засуджений, те, що вирок суду ґрунтується на припущеннях, а висновки суду, які викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, позбавлені підстав.
Як видно із матеріалів справи, місцевий суд, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дослідив всі докази і, давши їм оцінку, обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілого, свідків, висновки судово-медичних експертиз, пояснення експерта в судовому засіданні та інші докази по справі.
Так, як на досудовому слідстві так і в засіданні суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_1 давав послідовні показання відносно обставин, які мали місце 21 березня 2009 року, при яких ОСОБА_2 умисно наніс йому удари правою ногою по його нозі в область коліна, чим завдав тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій гомілці.
Показання потерпілого ОСОБА_1 об’єктивно узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3, який був очевидцем даної події, із яких слідує, що ОСОБА_1 21 березня 2009 року запросив його провідати онука, через агресивний характер ОСОБА_2 Близько 10 години вони прийшли до квартири ОСОБА_2, де мешкає онук потерпілого. Двері відчинив ОСОБА_2, з яким ОСОБА_1 привітався і пояснив, що прийшов до онука, на що останній почав його ображати, та під час сварки завдавав удари рукою та ногами. Зазначав, що у подальшому ОСОБА_1 скаржився на біль у нозі, показував синець під лівим коліном, який завдав йому ОСОБА_2 ногою.
В своїх показаннях свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначали, що 21 березня 2009 року ОСОБА_1 пішов до онука, щоб взяти його для спілкування і в той же день від останнього та ОСОБА_3 дізналися, що йому ОСОБА_2 завдав тілесні ушкодження. Після цих подій ОСОБА_1 кульгав на ліву ногу та скаржився на біль у коліні, а через 2-3 тижні у нього під коліном утворився синець, що і вимусило звернутись до лікаря.
Також, як слідує із протоколів очних ставок від 7 травня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 78) та від 18 травня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 91), ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вказували на особу ОСОБА_6, який агресивно себе поводив 21 березня 2009 року та умисно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_1
Крім того, відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події з доданою до нього фототаблицею за участю ОСОБА_1 від 14 травня 2010 року, останній в деталях показував місце даної події та розповідав при яких обставинах та в які частини тіла ОСОБА_6 задавав йому удари рукою та ногами (а.с. 82-83;85-89).
Такі показання потерпілого та свідків є послідовними, конкретними в силу їх об’єктивності, а тому на думку колегії суддів місцевий суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, які були досліджені в суді.
Показання потерпілого ОСОБА_1 про обставини і спосіб його побиття ОСОБА_7 також підтверджені висновками судово-медичної експертизи та висновком додаткової судово-медичної експертизи, щодо часу, характеру і локалізації виявлених у нього тілесних ушкоджень.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 547 від 15 квітня 2010 року, у потерпілого ОСОБА_1 мається тілесне ушкодження у вигляді: синця на лівій гомілці, котре виникло від дії тупого, твердого предмету і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Не виключена можливість, що тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_1 могло утворитися 21 березня 2009 року за викладених обставин. Малоймовірно, що виявлене тілесне ушкодження могло утворитися при падінні. Виходячи з кількості зовнішніх ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1, їх характеру і розташування, можна припустити, що йому було нанесено, як мінімум, 1 (один) удар (а.с. 67-69).
Відповідно до додаткового висновку судово-медичної експертизи № 854 від 8 червня 2010 року, у ОСОБА_1 мається тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій гомілці, котре виникло від дії тупого, твердого предмету, в тому числі і від нанесення удару рукою, ногою. Не виключена можливість, що тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_1, могло утворитись через 8-10 днів після травматичної дії. Не виключена можливість, що виявлене тілесне ушкодження могло утворитись за викладених обставин. Враховуючи характер та локалізацію тілесного ушкодження, виявленого в ОСОБА_1, експерт вважає, що в момент його спричинення потерпілий та нападник могли знаходитись в різноманітних положеннях. Виходячи з кількості зовнішніх ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1, їх характеру і розташування, можна припустити, що йому було нанесено, як мінімум, один удар. Тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_1О ., спричинялось з силою, достатньою для його утворення (а.с. 98-100).
Об’єктивність даних висновків судово-медичних експертиз, підтвердила в засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_8
Висновки експерта ОСОБА_8, викладені в своїх поясненнях та експертизах, на думку колегії суддів належним чином аргументовані і ґрунтуються на досліджених судом першої інстанції доказах.
Колегія суддів не може погодитись з доводами засудженого з проводу того, що експертизи суперечать вимогам „ Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ”, затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, з огляду на наступне.
Згідно із зазначеними Правилами, судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих (п.4.1) та судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілісності тканини і органів та функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою (п. 4.6).
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильного дійшов до висновку, що ОСОБА_2 своїми умисними діями наніс ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження і правильно кваліфікував його дії за ст. 125 ч. 1 КК України, а його доводи викладені в апеляції колегія суддів розцінює, як захисну версію з метою уникнення від кримінальної відповідальності, за вчинення зазначеного діяння.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання засудженому ОСОБА_2, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, призначив його враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого та всіх обставин справи.
Призначене засудженому ОСОБА_2 покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Вирок суду є законним, обґрунтованим і справедливим, скасуванню він не підлягає.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засудженого судового рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без змін.
Судді:
М.М. Оседач С.О. Акуленко І.П. Баглай