РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.06                                                                                 Справа № 15/210.

За участю представників сторін:

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій громадян, які мають пільги на проїзд залізничним транспортом у прямому та місцевому сполученні у сумі 5430 грн. 45 коп.

Позивач заявою від 03.07.2006р. №406/21 уточнив позовні вимоги та просить стягнути 4810 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Тому, вказана заява позивача прийнята судом як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Позивач  у судовому засіданні позовну вимогу підтримав.

Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги визнає В решті вимог заперечує  у зв’язку з тим, що кілька пільговиків не проживають на території Жовтневого району м. Луганська, а також що до списку позивачем включено особи, відносно яких управління не має відомостей щодо їх пільгової категорії.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи та вислухавши представників сторін суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір від 10.12.2004р. №34 за яким відповідач у справі зобов’язався відшкодовувати перевізнику –позивачу у справі витрати з перевезення залізничним транспортом в прямому та місцевому сполученні пільгової категорії громадян, які мають право на разовий пільговий проїзд на підставі талонів, виданих установою відповідача.

На день подання позову до суду Донецька залізниця заявила, що її витрати  по пільговому перевезенню вказаній категорії громадян за 2005 рік складають 83214,94 грн., тоді як відповідачем перераховано 77784,49 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На виконання вимог законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засоби захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та інших нормативних актів підприємство позивача здійснює безкоштовне та пільгове перевезення окремих категорій громадян, які мають право безкоштовного або пільгового проїзду залізничним транспортом у прямому та місцевому сполученні.

Суд дійшов висновку, що обґрунтований розмір боргу установи відповідача за спірними правовідносинами становить 3088,82 грн.

Після подачі позову відповідач сплатив позивачу 13260,49 грн. згідно платіжного доручення від 08.08.2006р. №962, у тому числі за вказаним договором 3088,82 грн. Тому, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У задоволенні решти вимог слід відмовити за недоведеністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина боргу, заявленого до стягнення позивачем, що утворилася внаслідок перевезення пасажирів місце проживання яких на території адміністративно-територіальної одиниці відповідача не доведено позивачем не підлягає стягненню з відповідача. Так, Відповідачем надано копії довідок Обласного адресного бюро УМВС України в Луганській області за якими громадяни –пільговики не зареєстровані на даний час на території Жовтневого району.

Відповідно до абзацу "а" пункту 2 договору "Платник" приймає розрахунки на відшкодування витрат "Перевізнику" за перевезення пільгової категорії громадян, внесених в реєстр осіб, що мають право на пільги у платника.

Відповідно до абзацу "а" пункту 2 договору "Платник" приймає розрахунки на відшкодування витрат "Перевізнику" за перевезення пільгової категорії громадян, внесених в Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, що мають право на пільги у платника.

До списку осіб, по яким позивач просить відшкодувати витрати по пільговому перевезенню, включені особи, відносно яких відповідач не має відомостей що до їх пільгової категорії.

За таких обставин позивач не довів належним чином фактичні обставини, що підтверджували б його права на відшкодування витрат з перевезення пасажирів.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні докази, суд дійшов висновку, що в частині стягнення 3088,82 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в решті вимог у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру обґрунтовано заявлених вимог у складі: 58 грн. 02 коп. державного мита, а також 65 грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення 3088 грн. 82 коп.

2.          У задоволенні решти вимог відмовити.

3.          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Луганську ради, м. Луганськ, кв. Волкова, б. 30а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03196759, на користь Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк, вул. Артема, б. 157, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01074957: витрати зі сплати державного мита у сумі 58 грн. 02 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  65 грн. 94 коп., наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 08.09.2006р.