- 1 -

                                                                                                                                 № 2-495/10

                                          Р     І     Ш     Е     Н     Н     Я

                                                ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10.12.2010р.           Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                                в складі головуючого судді Литвинової Р.А.    

                                при секретарі Заіка А.В.,

за  участю сторін : позивача ОСОБА_1, представника відповідача Барана В.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «ДФ Мерідіан» про стягнення нарахованої, але не виплаченої  заробітної плати,

                                            В С Т А Н О В И В  :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  до ТОВ «ДФ Мерідіан» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначає наступне.

З 02.01.2009р. по 28.02.2009р. він працював водієм на підприємстві відповідача. На день звільнення відповідачем була нарахована йому заробітна плата, але виплатити її він відмовився через відсутність грошових коштів, чим порушено вимоги трудового законодавства України, тому дії відповідача він вважає незаконними.

Розмір нарахованої заробітної плати за вказаний період складає 1261.97грн. Виходячи з цієї суми шляхом проведеного розрахунку позивач визначив, що середній заробіток, який відповідач зобов`язаний сплатити на його користь за час затримки розрахунку, складає 13 156.35грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 34418.32грн., з яких : 1261.97грн. – заробітна плата позивача за 2 місяці роботи у відповідача,  13 156.35грн. – середній заробіток за час затримки розрахунку, 20000.00грн. – компенсація за завдану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов в повному обсязі, будь-яких доповнень, уточнень до викладених в позові доводів суду не надав, просив ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник відповідача висловив заперечення проти позову, обґрунтовуючи  їх тим, що з позивачем було проведено розрахунок при звільненні в повному обсязі, що підтверджується звітними документами, які свідчать про відсутність за їх підприємством заборгованості по заробітній платі. Він стверджує, що позивач по платіжним відомостям отримав належні йому кошти, але ці бухгалтерські документи не збереглись, так як їх було викрадено з автомобіля, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи.

Представник відповідача просив ухвалити рішення у справі на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_2 суду показала, що на підприємстві відповідача вона працює головним бухгалтером, крім того виконувала обов’язки касира. Вона підтвердила, що позивач ОСОБА_1 дійсно в 2009р. працював у них на підприємстві. При звільненні з ним було проведено повний розрахунок і заборгованості по заробітній платі за їх підприємством не існує.

Заслухавши пояснення позивача, доводи  представника відповідача, оцінивши належність, допустимість,  достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове  задоволення позову з наступних підстав.

В ході розгляду справи було встановлено, що сторони дійсно перебували в трудових правовідносинах, які регулюються законодавством України про працю, зокрема КЗпП України.

Як вбачається з витягу із трудової книжки позивача, він дійсно працював на підприємстві відповідача  з 02.01.2009р. до 28.02.2009р. (а.с.6).

В своїх запереченнях проти позову відповідач підтвердив зазначений факт і вказав, що за січень 2009р. позивач отримав заробітну плату 26.02.2009р. в розмірі 631.03грн., а за лютий 2009р. – 10.04.2009р., сума 630.94грн. (а.с.21), всього 1261.97грн.

                                                              - 2 -

Доказів на підтвердження факту виплати позивачеві вказаної суми відповідач суду не надав. Із пояснень, викладених в запереченнях проти позову, вбачається, що дійсно заробітна плата позивачу при звільненні своєчасно не була виплачена. Відомості про виплату заробітної плати суду не були надані, також не були вони надані на звернення позивача, які адресувались йому раніше.

Посилання відповідача на крадіжку документів є непереконливими, оскільки заперечення проти позову готувались ним 07.06.2010р., а постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена 09.07.2010р., тобто на час підготовки заперечень всі документи у відповідача були в наявності, однак при цьому копії відомостей (або витяги з них), які б свідчили про виплату позивачеві заробітної плати за вказаний період, суду не були надані, тому доводи відповідача з цього приводу є голослівними та необґрунтованими.

Крім того, названа копія постанови  органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, не завірена у встановленому законом порядку. Вона завірена працівником відповідача, що є протизаконним (а.с.42). Отже, цей документ є неналежним доказом обґрунтувань відповідача, до того ж в згаданому документі відсутні посилання на той факт, що у вказаний в постанові день було викрадено саме документи, що стосувались роботи на даному підприємстві позивача ОСОБА_1

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивач здійснював розрахунок цієї суми, виходячи  із розміру невиплаченої йому заробітної плати, зазначеної відповідачем в запереченнях проти позову. Достовірні бухгалтерські документи про розмір невиплаченої заробітної плати сторонами не надано.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі 20000грн., суд приходить до висновку, що дана вимога підлягає частковому задоволенню. При цьому суд керується положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та нормами ст.237-1 КЗпП України.

Судом встановлено та доведено в судовому засіданні, що порушення вимог трудового законодавства з боку відповідача дійсно мали місце. По-перше, вони полягають в тому, що відповідачем заробітна плата була виплачена з порушенням встановлених законом строків. Так, як зазначено відповідачем в запереченнях проти позову, за січень 2009р. позивач отримав заробітну плату 26.02.2010р., а за лютий 2009р. – 10.04.2010р. При цьому, в тексті названого документу відповідач вказує, що виплатив позивачу заробітну плату своєчасно, згідно з чинним законодавством у визначені строки, чим суперечить сам собі та вводить суд в оману.

Ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (п.9) зазначено, що при визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого,  істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру порушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач не навів в своєму позові та в судовому засіданні переконливих обґрунтувань, - в чому саме полягає наявність в даному випадку моральної шкоди та чому саме таким розміром вона визначена. Тому, враховуючи ту обставину, що позивач працював на підприємстві відповідача не тривалий час, розмір заборгованості по заробітній платі є незначним,  суд  вважає  розумним та логічним визначити моральну шкоду в розмірі 922.00грн.,

                                                                          - 3 -

що відповідає розміру мінімальної заробітної плати в Україні на дату ухвалення рішення у справі.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави підлягає до стягнення державне мито  у  розмірі 51.00 грн., оскільки відповідно до вимог чинного законодавства позивач звільнений від сплати державного мита при подачі даного позову до суду.

Також підлягає стягненню з ТОВ «ДФ Мерідіан» у встановленому законом порядку витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120.00 грн.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1261.97грн. допускається до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 209 ч.3, 212-215, 218 ч.1, 367 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117, 221, 232, 237-1  КЗпП України, Постанов Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» та №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

                                          В  И  Р  І  Ш  И  В  :  

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ДФ Мерідіан» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «ДФ Мерідіан» ( 49021 м. Дніпропетровськ вул. Вишнева, 51;  49019 м. Дніпропетровськ вул. Перекопська, 15 ) на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою – АДРЕСА_1 – 2 183.97 грн., з яких: 1261.97грн. – заборгованість по заробітній платі, 922.00грн. – компенсація за завдану моральну шкоду.

Стягнути з ТОВ «ДФ Мерідіан»  на користь держави державне мито (судовий збір)  у  розмірі 51.00 грн.

Стягнути з ТОВ «ДФ Мерідіан» у встановленому законом порядку витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120.00 грн.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1261.97грн. допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Повний текст рішення суду буде виготовлено після 15.12.2010р.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.12.2010р.

               Суддя                                                                                                                Р.А. Литвинова