Справа № 2-566/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

07 грудня 2010 року  Київський районний суд м. Полтави в складі:

            головуючого             - судді     Самсонової О.А.

            при секретарі             - Куліш О.Г.,

за участю:

представника позивача     – адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача     – ОСОБА_2,

представника відповідача за зустрічним позовом  - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  Колективного підприємства фірма «Ольга» до ОСОБА_4 про відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Колективного підприємства фірма «Ольга» та ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів підприємства, рішення спільного засідання правління та ревізійної комісії, визнання статуту  таким, що не відповідає чинному законодавству, визнання права на частку у майні підприємства, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП фірма «Ольга» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення завданих матеріальних збитків. В позовній заяві зазначив, що з 06.12.1994 року до КП фірма «Ольга» на посаду слюсаря по ремонту парасольок був прийнятий ОСОБА_4, який прийняв участь у викупі майна орендного підприємства «Ольга» та став одним із членів КП фірма «Ольга». Вклад відповідача склав 1050000 крб. і становив 0,54% від загальної вартості майна фірма «Ольга». 27.01.2005 року за рішенням загальних зборів ОСОБА_4 був обраний членом правління підприємства. 25 січня 2009 року правлінням було прийнято рішення про скорочення неприбуткового визу діяльності – послуги по ремонту парасольок та відповідно по скороченню штатної одиниці майстра по ремонту парасольок, яку займав відповідач. 07.04.2009 року відповідач був звільнений з роботи за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Враховуючи, що в процесі своєї професійної діяльності ОСОБА_4 заподіяв підприємству збитків, на їх відшкодування позивач просив стягнути з відповідача 5849 грн. 28 коп. Понесені позивачем судові витрати просив покласти на відповідача.

Під час розгляду справи судом відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, який уточнював. В зустрічному позові та заявах про збільшення зустрічних позовних вимог відповідач просив суд визнати неправомірним та незаконним протокол та всі рішення загальних зборів КП фірма «Ольга» від 24 квітня 2009 року, скасувати всі рішення загальних зборів КП фірма «Ольга» від 24 квітня 2009 року, визнати неправомірним та незаконним протокол та всі рішення спільного засідання Правління та Ревізійної комісії КП фірма «Ольга» від 25 травня 2009 року, скасувати рішення спільного засідання Правління та Ревізійної комісії КП фірма «Ольга» від 25 травня 2009 року, визнати ОСОБА_5 особою, яка не є головою правління та директором колективного підприємства фірма «Ольга» і не має права без довіреності діяти від імені підприємства, визнати статут КП фірма «Ольга» таким, що не відповідає нормам чинного законодавства на момент розгляду справи судом, визнати неправомірним та незаконним протокол та всі рішення загальних зборів КП фірма «Ольга» від 27 січня 2005 року та від 22 січня 2010 року, визнати за ОСОБА_4 право на частку у загальному майні КП фірма «Ольга» в розмірі 0,54%, що були встановлені у 1994 році, відшкодувати понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов КП фірма «Ольга» підтримав, пославшись на викладені в позовній заяві обставини, проти зустрічного позову заперечив, вважаючи його безпідставним.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову КП фірма «Ольга» заперечили, вважають його таким, що не ґрунтується на законі, та просили в задоволенні позову відмовити. Зустрічний позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.

Після оголошеної перерви відповідач в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення судового розгляду з поважних причин суду не подавав.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, уповноваживши у встановленому законом порядку ОСОБА_3 представляти її інтереси а суді (т.1, а.с.220).

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_4 заперечив в повному обсязі, просив в його задоволенні відмовити. Позов КП фірма «Ольга» підтримав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що КП фірма «Ольга» діє на підстав статуту, затвердженого установчими зборами засновників колективного підприємства від 01 листопада 1994 року, та зареєстрованого виконкомом Полтавської міської ради народних депутатів згідно розпорядження від 06.12.1994 року №1012р (т.1, а.с.8-20).

Згідно установчого договору від 29 листопада 1994 року ОСОБА_4 (його прізвище вказано як ОСОБА_4) є засновником колективного підприємства фірма «Ольга», та взяв участь у викупі майна КП в розмірі 0,54% від його загальної вартості (т.1, а.с.21-27).

Наказом №1 від 06 грудня 1994 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу слюсарем по ремонту парасольок (т.1, а.с.28-30).

Після прийняття колективним підприємством рішення щодо скорочення неприбуткового виду діяльності по ремонту парасольок, наказом по підприємству від 06 лютого 2009 року №06 з 06 квітня 2009 року скорочено посаду майстра по ремонту парасольок, про що попереджено працівника, що дану посаду обіймав, – ОСОБА_4 (т.1, а.с.40).

З займаної посади ОСОБА_4 звільнений 07 квітня 2009 року (т.1, а.с.46).

Правомірність прийняття зазначених рішень КП фірма «Ольга» була предметом судового дослідження. Відповідно до рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 16 липня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання незаконними рішень та окремих положень статуту підприємства відмовлено за їх безпідставністю (т.1, а.с.138-141).

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 18 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2010 року, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату компенсації за час вимушеного прогулу, скасування окремих пунктів статуту відмовлено за безпідставністю (т.1, а.с.142-147).

Вирішуючи позовні вимоги КП фірма «Ольга» до ОСОБА_4, суд бере до уваги, що посилання позивача на ведення відповідачем неприбуткової діяльності, як на підставу для стягнення з нього суми завданих збитків,  на законі не ґрунтується. При цьому видатки підприємства на сплату ПДВ до бюджету, прямі витрати на оплату заробітної плати, на сплату податків і зборів, на оплату комунальних послуг та на амортизаційні відрахування не можуть бути кваліфіковані як збитки  підприємства (т.1, а.с.38-39).

Суд також бере до уваги, що до заробітної плати ОСОБА_4 на підставі його заяви від 01 січня 2004 року було застосовано податкову соціальну пільгу в розмірі, встановленому п. 6.1.1. ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (т.1, а.с.47).

Враховуючи, що ОСОБА_4 на час звернення з зазначеною заявою був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, права на застосування до його доходу податкової соціальної пільги він не мав, пільга до нього була застосована безпідставно, чим порушено пп. 6.3.3. «е» п.6.3. статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (т.1, а.с.78).

Зазначене порушення закону було виявлено державними податковими органами. Листом  Державної податкової інспекції м.Полтави від 12.09.2009 року №19443/10/17-160 КП фірму «Ольга»  зобов’язано донарахувати суму податку з доходів фізичних осіб відносно ОСОБА_4, про що повідомити ДПІ м.Полтави (т.1, а.с.241).

Враховуючи, що на час виявлення вказаного порушення ОСОБА_4 з роботи був звільнений, утримати недоплачену суму з його заробітної плати виявилось неможливим, позивачем було донараховано та сплачено з власних коштів суму податку з заробітку ОСОБА_4 за 2006-2008 роки в розмірі 1068 грн. 52 коп. Зазначене підтверджується платіжним дорученням №1710 від 11.06.2009 року (т.1, а.с.52).

Вказана сума підлягає відшкодуванню позивачу.

Тому суд приходить до висновку по необхідність позов КП фірма «Ольга» задовольнити частково,  стягнути з ОСОБА_4 на користь КП фірма «Ольга» кошти в сумі 1068 грн. 52 коп. на відшкодування заданих збитків. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за їх безпідставністю.

Суд також бере до уваги, що на час розгляду справи судом правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються законодавством України, чинним на час їх виникнення, та статутом підприємства, який незаконним або не чинним не визнавався, не скасовувався повністю або в частині, а тому діє, і є обов’язковим як для сторін, так і для суду під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про власність», який діяв на час створення КП фірма «Ольга», у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників, розмір яких залежить від їхньої трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються відсотки в розмірі, що визначається трудовим колективом за результатами господарської діяльності підприємства. Власником майна колективного підприємства є саме підприємство.

Як встановлено судом та визнавалось в судовому засіданні сторонами, на час створення підприємства вклад ОСОБА_4 відносно загальної вартості майна підприємства склав 0,54%  - 10 грн. 50 коп.(т.1, а.с.21).

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про власність» працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

Посилання представника позивача на те, що у зв’язку зі звільненням ОСОБА_4 він підлягав виключенню з числа членів підприємства повністю відповідає вказаній законодавчій нормі та п.5.3. статуту підприємства (т.1, а.с.12).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, після звільнення відповідача вартість його вкладу підприємством була вирахувана в рахунок відшкодування завданих ним збитків (т.1, а.с.7).

На даний час відповідачем таке зарахування вартості його вкладу оскаржено не було, як не було заявлено вимог щодо виплати йому вартості вкладу. Оскільки судом цивільні справи розглядаються в межах позовних вимог та з підстав, зазначених в позовній заяві, питання щодо невиплати вартості вкладу відповідачу судом не досліджувалось.

Як вбачається з зустрічного позову ОСОБА_4, однією із підстав, з яких він просить визнати неправомірними та незаконними протоколи та всі рішення загальних зборів КП фірма «Ольга» від 24 квітня 2009 року, від 27 січня 2005 року та від 22 січня 2010 року, є невідповідність організаційної форми підприємства вимогам чинного законодавства на даний час. З цих же підстав відповідач просив суд визнати статут КП фірма «Ольга» таким, що не відповідає нормам чинного законодавства на момент розгляду справи судом.

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Колективне підприємство фірма «Ольга» було створене під  час  дії Закону України "Про підприємства в Україні",  відповідно до частини першої статті 2 якого в Україні діяли колективні підприємства, що засновані на власності трудового колективу підприємства.

З  01.01.2004 набрав чинності Господарський кодекс України,  згідно  із  Прикінцевими  положеннями  якого  втратив чинність  Закон  України  "Про підприємства в Україні".  Згідно  із  Класифікацією  форм  власності,  затвердженою  наказом Держспоживстандарту  України  від 28.05.2004 N 97, існують такі  форми  власності:  приватна,  державна  корпоративна власність,  державна власність,  комунальна власність,  комунальна корпоративна     власність.      Згідно      із      Класифікацією організаційно-правових форм господарювання,  затвердженою наказом Держспоживстандарту   України   від   28.05.2004   N   97,    така організаційно-правова    форма    господарювання   як   колективне підприємство з 31.03.2004 р. не існує.

    В той же час, не зважаючи на зміни в законодавстві,  чинним  законодавством  України  не передбачено обов'язкової реорганізації колективних підприємств, та не передбачено такого наслідку як неправомірність діяльності у випадку не проведення такої реорганізації.

Тому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині є безпідставними.

Посилання позивача на те, що 24 квітня 2009 року було прийнято рішення зборів працівників, але не власників колективного підприємства суд також до уваги не бере.

Особливістю такої організаційно-правової форми господарювання як колективне підприємство ст.23 Закону України «Про власність» передбачала саме обов’язкову трудову участь членів підприємства в діяльності підприємства та збільшенні його майна. Цією ж нормою був передбачений безальтернативний наслідок припинення трудових відносин з підприємством – виплата вартості вкладу, а відповідно - припинення членства в підприємстві.

Вказаній нормі в повній мірі відповідає п.5.3. статуту КП фірма «Ольга».

Тому суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що згідно п. 5.3. статуту КП фірма «Ольга» передбачена можливість лише добровільного виходу із членів підприємства та не передбачена можливість примусового виключення.

Як вбачається з п.5.3. статуту, рішення щодо подальшого використання частки майна, що належала колишньому члену КП приймається правлінням. На час розгляду справи судом вказана норма статуту не скасована та не визнана неправомірною, тому підлягає до застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, правлінням КП фірма «Ольга» приймались рішення щодо розподілу частки майна, що належала колишньому члену КП між членами трудового колективу.

Оскільки зазначене повністю відповідає статуту підприємства та не суперечить нормам чинного законодавства, суд не вбачає підстав для визнання неправомірними та незаконними протоколів та всіх рішень загальних зборів КП фірма «Ольга» від 24 квітня 2009 року, від 27 січня 2005 року та від 22 січня 2010 року.

Посилання відповідача на те, що при прийнятті рішень на загальних зборах кожен із членів колективного підприємства має лише один голос, також суперечить п.9.2.8. статуту. Згідно вказаного пункту кількість голосів кожного з членів підприємства, який приймав участь у загальних зборах, визначається пропорційно розміру (частки) вкладу члена підприємства в майні підприємства в цілому. Кількість голосів розраховується шляхом визначення частки майна, що належить члену підприємства від загальної вартості майна підприємства. Порядок округлення до цілого числа, в разі необхідності, визначається загальними зборами (т.1, а.с.16).

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання неправомірним та незаконним протоколу та всіх рішень спільного засідання Правління та Ревізійної комісії КП фірма «Ольга» від 25 травня 2009 року, суд вважає обґрунтованим посилання представника позивача на те, що така форма роботи органів управління підприємства статуту чи законодавству не суперечить.

Посилання відповідача та його представника на те, що на час прийняття рішення на вказаному спільному засіданні 25 травня 2009 року він не був ні працівником, ні членом колективного підприємства, був сторонньою особою, а тому жоден орган КП не мав повноважень на вирішення будь-яких питань щодо нього, суд не розцінює як підставу для задоволення даної позовної вимоги.

При цьому суд також зважає на те, що до повноважень правління згідно п. 9.3.2. статуту віднесено вирішення питань щодо діяльності підприємства.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_5 особою, яка не є головою правління та директором колективного підприємства фірми «Ольга», і не має права без довіреності діяти від імені підприємства, суд бере до уваги, що вказана особа обрана головою правління на загальних зборах членів підприємства від 25.01.2005 року, а після того – 22.01.2010 року (т.2, а.с. 29-30).

Підстави для визнання зазначених рішень загальних зборів неправомірними чи  незаконними відсутні.

Відповідно до п.9.3.5. статуту вибраний голова правління є директором підприємства. З директором підприємства укладається контракт строком на 5 років, зміст якого повинен відповідати законодавству України. За дорученням загальних зборів контракт  з директором підприємства підписується головою зборів.

Як встановлено судом, КП фірма «Ольга» з ОСОБА_5 контракти було укладено 27.01.2005 року та 22.01.2010 року у відповідності до вказаних вимог (т.1, а.с.148-152, т.2, а.с.26-28).

Враховуючи, що чинним на час підписання вказаних контрактів законодавством не було передбачено вимоги щодо обов’язкового нотаріального посвідчення контракту з керівником, відсутність нотаріального посвідчення вказаних контрактів не тягне за собою їх недійсності, хоча і не відповідає вимогам п.9.3.5. статуту.

Згідно п.9.3.7. статуту голова правління (директор) вправі без доручення здійснювати дії від імені підприємства (т.1, а.с.17).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання ОСОБА_5 особою, яка не є головою правління та директором колективного підприємства фірми «Ольга», і не має права без довіреності діяти від імені підприємства.

Крім того, суд вважає дещо суперечливою позицію відповідача у справі, який з одного боку вважає, що був правомірно обраний до складу правління підприємства згідно рішення загальних зборів від 27 січня 2005 року, а з іншого – просить визнати неправомірними та незаконними протокол та всі рішення загальних зборів підприємства від 27 січня 2005 року.

Як вбачається зі змісту цього протоколу, відповідач був присутній на вказаних загальних зборах, брав участь в ухваленні рішень, та голосував за прийняття всіх рішень (а.с.33-35).

Також суд бере до уваги, що на час проведення загальних зборів членів підприємства 22.01.2010 року позивач уже не був членом трудового колективу підприємства у зв’язку зі звільненням, до органу самоврядування трудового колективу не відносився, відповідно вказане рішення його прав та інтересів не стосується, прийняттям вказаного рішення право ОСОБА_4 не порушувалось, та захисту не підлягає.

Враховуючи, що відповідач 07 квітня 2009 року звільнений з роботи в КП фірма «Ольга», трудові відносини між сторонами припинені, а позивачем вирішено питання щодо виплати відповідачу вартості його частки в майні підприємства, відсутні підстави для визнання за ОСОБА_4 права  на частку у загальному майні КП фірма «Ольга» в розмірі 0,54%, що були встановлені у 1994 році.

На підставі викладеного позов КП фірма «Ольга» необхідно задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_4 на користь КП фірма «Ольга» кошти в сумі 1068 грн. 52 коп., в задоволенні решти позовних вимог КП фірма «Ольга» необхідно відмовити.

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, судом присуджуються понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Загальна сума судових витрат позивача КП фірма «Ольга» склала 2308 грн. 49 коп. (а.с.1-2, 80, 234-240). Але, враховуючи, що позов судом задоволено лише на 18,3%, понесені судові витрати позивачу підлягають відшкодуванню в розмірі 18,3%, тобто в сумі 422 грн. 45 коп.

Судові витрати, понесені ОСОБА_4 відшкодуванню йому не підлягають.

Керуючись ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Колективного підприємства фірма «Ольга» задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь Колективного підприємства фірма «Ольга» кошти в сумі 1068 грн. 52 коп. на відшкодування заданих збитків, 422 грн. 45 коп. на відшкодування понесених судових втрат. всього стягнути 1490 грн. 97 коп.

    В задоволенні решти позовних вимог КП фірма «Ольга» - відмовити.

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Колективного підприємства фірма «Ольга» та ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів підприємства, рішення спільного засідання правління та ревізійної комісії, визнання статуту  таким, що не відповідає чинному законодавству, визнання права на частку у майні підприємства - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні, в 10-денний термін з дня одержання його копії.

Головуючий                             О.А.Самсонова