Справа № 2- 4869   / 10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

06  грудня        2010  року  Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого      судді  Яковенко Н.Л.,

при секретарі       Федій О.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Деміденкова В.М.,

представника третьої особи Джумелі Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтаві цивільну  справу за позовом                                                                                                                                      ОСОБА_1 до  Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про визнання дій протиправними, стягнення страхового відшкодування,  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа – Публічне акціонерне товариство «Ернсте Банк», -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_1 25 червня 2010 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ВАТ НАСК  «Оранта»  про визнання дій протиправними, стягнення страхового відшкодування,  відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

    В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що 23 грудня 2008 року ним з ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договір добровільного страхування автотранспортних ризиків строком дії до 23 грудня 2009 року за програмою «Престиж», предметом страхування якого є автомобіль  MITSUBISНI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

    Також вказував, що 14 листопада 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода,  внаслідок якої транспортний засіб  зазнав технічних ушкоджень. 04 січня 2010 року звернувся до відповідача  з заявою про надання дозволу  на здійснення відновлювальних  робіт автомобіля, але на звернення не отримав відповіді.

    24 січня 2010 року позивачем  на станції технічного обслуговування  було здійснено заміну двигуна, за який сплачено кошти в сумі 80 000 грн., 7240 грн. сплачено за роботу.  24 квітня 2010 року здійснено заміну бампера, за що сплачено 1000 грн.  Всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування передав відповідачу, але надійшов страховий акт від 06 травня 2010 року про виплату страхового відшкодування в розмірі 9387 грн., з чим не погоджується.  

    В поданій до суду заяві  ОСОБА_1 просив суд  визнати протиправними дії ВАТ «НАСК «Оранта» щодо невиконання умов договору страхування та стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в сумі 88526 грн. 40 коп., завдану майнову шкоду в сумі 8724 грн. 52 коп., 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1000 грн. на оплату правової допомоги та понесені судові витрати.

    В судовому засіданні позивач   та представник позивача  повністю підтримали позовні вимоги,  посилаючись  на викладені в заяві обставини.

    Представник ВАТ «НАСК «Оранта» в судовому засіданні позовні вимоги не визнавав, вважає, що страховою компанією розмір страхового відшкодування визначено відповідно до умов договору  страхування, в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

    Представник третьої особи в судовому засіданні вимоги ОСОБА_1 підтримала, але вважає, що сума страхового відшкодування має бути виплачена на користь ПАТ «Ернсте Банк».

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника  позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази,   приходить до наступних  висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1  є власником транспортного засобу MITSUBISНI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.  Вказаний транспортний засіб є предметом застави за договором застави № 014/6212/5/08812 від 28 грудня 2007 року, укладеним між позивачем та ВАТ «Ернсте Банк» в забезпечення виконання умов кредитного договору від 28 грудня 2007 року.

Також встановлено,   що 23 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ НАСК «Оранта» укладено договір добровільного страхування автотранспортних ризиків № 649/08, згідно якого, застрахованим транспортним засобом є легковий транспортний засіб MITSUBISНI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1,    вигодонабувачем за договором сторони визначили Відкрите акціонерне товариство «Ернсте Банк».

Строк дії договору встановлено з 24 грудня 2008 року по 23 грудня 2009 року.

Також встановлено, що 14 листопада 2009 року о 23-00 год. по вул. Профспілкова в районі буд. № 7а, ОСОБА_1, керуючи транспортним  засобом MITSUBISНI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, під час заїзду в калюжу на проїжджій частині дороги пошкодив свій автомобіль.

Позивач ОСОБА_1 17 листопада 2009 року звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у зв’язку з вказаною пригодою.

Відповідачем ВАТ «НАСК «Оранта» згідно  страхового акту № 1140 від 06 травня 2010 року вказану дорожньо-транспортну подію визнано страховим випадком, суму страхового відшкодування визначено в розмірі 9387 грн.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати умови договору.

Як встановлено судом страхова сума в розмірі 9387 грн. виплачена позивачу ОСОБА_1 22 червня 2010 року згідно платіжного доручення № 21125 за реквізитами, вказаними позивачем в поданій до страхової компанії 23  березня 2010 року заяві.  

Відповідно до п. 2.12.9.2. договору добровільного страхування, укладеного між позивачем та страховою компанією, якщо страхова сума, встановлена цим договором для транспортного засобу, відповідає його дійсній вартості на моменту укладення цього договору, а вартість відновлю валення (ремонту) цього пошкодженого транспортного засобу перевищує 75 %  страхової суми, що страховик має право провести розрахунок та виплату страхового відшкодування в межах страхової суми за наступним варіантом. Страхове відшкодування обчислюється як різниця між дійсною  вартістю транспортного засобу до пошкодження і дійсною вартістю транспортного засобу, сумою інших відрахувань відповідно до умов цього договору. Якщо дійсна вартість транспортного засобу до пошкодження на дату страхового випадку перевищує страхову суму, встановлену цим договором, то страхове відшкодування  обчислюється як різниця між страховою сумою транспортного засобу  і дійсною вартістю пошкодженого внаслідок страхового випадку транспортного засобу, сумою інших відрахувань відповідно до умов договору.

Згідно з умовами договору страхування від 23 грудня 2008 року страхова сума складає 119188 грн.  

Вартість  відновлювального ремонту, що була визначена відповідно до звіту № 1140 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 22 грудня 2009 року, складає 90 011 грн. 51 коп., а ринкова вартість транспортного засобу на момент пошкодження – 138 032,46 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач ВАТ «НАСК «Оранта», розраховуючи суму страхового відшкодування  в  порядку, передбаченому п. 2.12.9.2. договору добровільного страхування,  діяв виключно у межах укладеного договору.

Зокрема, оскільки вартість відновлювального ремонту в сумі 90011,51 грн. перевищувала 75 % страхової суми (119188 грн.), то  страхове відшкодування обчислено як різниця між страховою сумою (оскільки  дійсна  вартість транспортного засобу до пошкодження перевищувала страхову суму) і дійсною вартістю транспортного засобу, сумою інших відрахувань відповідно до умов цього договору (110001 грн. – дійсна  вартість, 200 грн. – витрати  на евакуацію), що склало суму 9387 грн.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, стягнення страхового відшкодування заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

При вирішенні справи суд також виходить з того, що позивач, укладаючи договір добровільного страхування, погодився в повній мірі з його умовами. В тому числі і з умовами розрахунку суми страхового відшкодування, яка в даному випадку відповідачем була розрахована чітко в порядку, передбаченому договором.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовними вимогами, не надав до суду жодного доказу на спростування  визначених відповідачем вартості  відновлювального ремонту та вартості  транспортного засобу до його пошкодження та після.  Клопотання про призначення по справі судової   експертизи не заявлялося.

Сума  в розмірі 88526 грн. 40 коп., визначена позивачем в поданій до суду позовній заяві як  розмір страхового  відшкодування, не може бути прийнята судом до уваги з наступних підстав.

Згідно з умовами договору добровільного страхування від 23 грудня 2008 року  та Правилами  добровільного страхування транспортних засобів «Престиж» розмір страхового відшкодування визначається на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів або (на вибір страхувальника) виходячи з вартості відновлювального ремонту на фірмовій або узгодженій  зі страховиком станції  технічного обслуговування.

Як встановлено судом та не заперечувалося позивачем в судовому засіданні, відновлювальний ремонт транспортного засобу ОСОБА_1 проводився в ПП  ОСОБА_5, що не є фірмовою станцією технічного обслуговування.

Твердження позивача про те, що 04 січня 2010  року звертався до ВАТ «НАСК «Оранта» з заявою про погодження СТО судом оцінюється критично.

Дослідженими в судовому засіданні доказами не встановлено наявність погодження страхової компанії на здійснення позивачем відновлювальних робіт саме в ПП ОСОБА_5,  допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 лише пояснив, що заява позивача ним передавалася до страхової компанії через перевізників, а чи була отримана – йому не відомо.  Крім того, наявність чи відсутність такої  заяви  само по собі не може свідчити про наявність погодження страховиком станції технічного обслуговування.

При ухваленні рішення судом також приймається до уваги, що відповідно до умов договору добровільного страхування,  вигодонабувачем за ним є  ПАТ «Ернсте Банк», який до суду з самостійними вимогами не звертався, а позивач в свою чергу безпідставно, всупереч умов договору,  просив суд стягнути суму страхового відшкодування саме на його користь.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.     Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено судом, між сторонами по справі ОСОБА_1  та ВАТ «НАСК «Оранта» існують договірні правовідносини.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідача  коштів в сумі 8724 грн. 52 коп., позивач  вказує на спричинення йому шкоди у вказаному розмірі,  посилаючись на неможливість вчасного  погашення кредиту. В той же час судом під час розгляду справи  не встановлено наявність протиправних дій відповідача, які б спричинили позивачу ОСОБА_1 шкоду в зазначеному позивачем розмірі. Тому суд приходить до висновку, що в цій частині вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

  Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Будь-які докази, які б підтвердили факт спричинення позивачу моральної шкоди     з вини відповідача  відсутні, тому суд приходить до висновку,  що вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Витрати  в сумі 1000 грн., які сплачені ОСОБА_1 за квитанцією  ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» не оцінюються судом як понесені позивачем судові витрати, оскільки ОСОБА_2 приймав участі в судовому засіданні як представник позивача згідно довіреності від 12 вересня 2010 року, а не як особа, що надає правову допомогу.

Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про визнання дій протиправними, стягнення страхового відшкодування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди   відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

Головуючий                 (підпис)             Н.Л.Яковенко

Суддя                                     Н.Л.Яковенко