У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц –10 355/2010
Категорія – 45 Головуючий суддя у 1-й інстанції –Макаров М.О.
Доповідач – Петешенкова М.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
18 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.
при секретарі - Самоткан В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2010 року по справі за позовом Дочірнього підприємства „Дніпропетровський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” до Дніпропетровської державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 ОСОБА_1, треті особи: Дніпропетровська міжрайонна природоохоронна прокуратура, Управління з контролю за використанням та охороню земель у Дніпропетровській області про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору дарування, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2009 року Дочірнє підприємство „Дніпропетровський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: Дніпропетровська міжрайонна природоохоронна прокуратура, Управління з контролю за використанням та охороню земель у Дніпропетровській області про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки.
В обгрунтування вимог позивач посилався на те, що йому на підставі виданого 15 листопада 2007 року свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить: пасажирський павільйон площею 37,4 кв.м, вбиральня, огорожа, пасажирський причал та замощення, розташоване в адміністративних межах Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. У листопаді 2008 року підприємство довідалося, що відповідачем ОСОБА_1 та іншими особами розпочато підготовку для будівельних робіт на земельній ділянці, де розміщені споруди підприємства, проводиться демонтаж вбиральні.
Оскільки у лютому 2009 року розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації від 20 вересня 2007 року, на підставі якого ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельні ділянку - було скасовано, позивач просив визнати виданий державний акт відповідачу ОСОБА_2 недійсним. Також просив визнати недійсним укладений в подальшому відповідачем ОСОБА_2 договір дарування спірної земельної ділянки, за яким земельна ділянка була подарована відповідачу ОСОБА_1, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, які належать позивачу на праві власності та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий відповідачу ОСОБА_1, скасувавши реєстрацію державного акту.
В судовому засіданні представники позивача Дочірнього підприємства „Дніпропетровський річковий порт ” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” підтримали позовні вимоги.
Представники відповідача Дніпропетровської районної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги залишили на розсуд суду.
В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 заперечували проти позовних вимог.
Представники третіх осіб проти позову не заперечували.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2010 року позовні вимоги Дочірнього підприємства „Дніпропетровський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” - задоволені.
Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1, виданий 30 жовтня 2007 року ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1141 га, що розташована в Садівничому товаристві „Будівельник” НОМЕР_3 Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер № 1221455400-02008-0312 та скасована його державної реєстрації.
Суд визнав недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1141 га, що розташована в Садівничому товаристві „Будівельник” НОМЕР_3 Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 07 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Ларисою Леонідівною.
Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_2, виданий 14 лютого 2008 року ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1141 га, що розташована в Садівничому товаристві „Будівельник” НОМЕР_3 Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер № 1221455400-02008-0312 та скасована його державна реєстрація.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки угода дарування укладена без порушення законодавства, а державний акт на земельну ділянку видано на підставі цього договору.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про визнання виданих відповідачам державних актів на землю та договору дарування земельної ділянки недійсними, суд виходив із того, що при виділі земельної ділянки ОСОБА_2 було порушено чинне законодавство, оскільки не враховано, що на спірній земельній ділянці, яка знаходиться в водоохоронній зоні, знаходиться нерухоме майно позивача. Крім того, розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації № 2551-р від 20 вересня 2007 року – скасовано розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації. Договір дарування земельної ділянки було укладено в порушення вимог п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, який забороняє купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення та вимог ст. 84 цього Кодексу, тобто є недійсним правочином, тому виданий відповідачу ОСОБА_1 державний акт на землю, також є недійсним.
Проте повністю погодитися з такими висновками не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Судом встановлено, що 21 березня 1988 року Третьому експедиційному загону підводних і гідротехнічних робіт тресту „Укррічфлот” передано у безстрокове і безоплатне користування для розташування колективного саду 4,5 га землі, що посвідчено державним актом на право користування землею серії Б № 097266 / а.с. 69-71 /.
В тому ж році робочі та службовці Дніпропетровської будівельної дільниці Третього експедиційного загону підводних і гідротехнічних робіт добровільно об”єдналися в Садівниче товариство „Будівельник” (далі по тексту СТ «Будівельник») для організації колективного саду та стали землекористувачами відведеної рішенням Царичанської районної ради народних депутатів від 21 березня 1998 року № 72/2 «Про відвід земель для колективного саду», землі, площа та межі якої, підтверджені відповідними правовстановлюючими документами / а.с 72 /. У зв”язку з цим, особи, які на момент створення садівничого товариства були його учасниками, набули право користування на передані їм земельні ділянки.
Відповідач ОСОБА_2, як член СТ „Будівельник” та користувач земельної ділянки НОМЕР_3 з 1992 року, що ніким не оспорено, керуючись положеннями ч. 3 ст. 21 Закону України „Про кооперацію”, п. 16 Статуту Товариства, ст. 118 ЗК України, звернувся із заявою про приватизацію та передачу йому у власність даної земельної ділянки / а.с 59 /.
Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 2551-р від 20 липня 2007 року відповідачу ОСОБА_2 передано у власність земельна ділянка НОМЕР_3 площею 0,1141 га для ведення садівництва за рахунок земель СТ „Будівельник” за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради / а.с. 65 / та на підставі зазначеного розпорядження, ОСОБА_2 30 жовтня 2007 р видано державний акт на право власності на вказану вище земельну ділянку / а.с. а.с. 53 /.
07 листопада 2007 року ОСОБА_2 подарував земельну ділянку АДРЕСА_1 Дніпропетровської області площею 0, 1141 га ОСОБА_1 Договір було посвідчено у нотаріальному порядку, як того вимагає чинне законодавство / а. с. 95 /.
На підставі договору дарування відповідачу ОСОБА_1 14 лютого 2008 року було видано державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку НОМЕР_3 в СТ «Будівельник» / а. с. 106 /. В травні 2008 року ОСОБА_1 був прийнятий у члени СТ„Будівельник”.
Також судом встановлено, що розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 3241-р від 09 листопада 2007 року, за Дочірнім підприємством „Дніпропетровський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” було визнано право власності на будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (перелік споруд не зазначено) /а.с. 11/. На підставі зазначеного розпорядження, позивачу 15 листопада 2007 р. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: пасажирський павільйон «А» площею 37,4 кв.м, вбиральня «Б», огорожа №1-2, пасажирський причал № 3 та замощен- ня І / а.с. а.с. 9-10 /.
Згідно технічного паспорту від 18 жовтня 2007 року на нерухоме майно позивача Дочірнього підприємства „Дніпропетровський річковий порт ” акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот ” АДРЕСА_2 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, фактична площа земельної ділянки, зайнята під пасажирський павільйон, причал та вбиральню зазначено 4 517 кв.м /а. с. 20 /.
Проте, на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської сільської ради депутатів трудящих від 02 лютого 1972 року, позивачу було виділено земельну ділянку площею 0,7 га для будівництва лише пасажирського причалу та пасажирського павільйону в Обухівці, та не згадується про вбиральню / а.с. 256 /.
Крім того, із оглянутої в судовому засіданні Експлікації земельної ділянки № 49-б по вул. Дніпровій в с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області стосовно розміщення пасажирського павільйону та причалу, місце розташування вбиральні не зазначено. Позивач, Дочірнє підприємство „Дніпропетровський річковий порт ”Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот», звертаючись до суду з зазначеним позовом, не надав суду доказів того, що йому надано право користування спірною земельною ділянкою.
Посилання представників позивача на те, що підприємство має право користування спірною земельною ділянкою, на підставі оперативного управління, є безпідставними і такими, що суперечать діючому земельному законодавству, оскільки питання щодо надання позивачу земельної ділянки у розмірі фактичного користування не вирішене у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Згідно земельного законодавства України, зокрема ст. 23 ЗК України (1990 року) та ст. 126 ЗК України (2001 року), право власності або постійного користування землею посвідчується державними актами.
Крім того, вимоги позивача щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки необґрунтовані, оскільки не відповідають способу захисту цивільних прав та його інтересів судом, у зв”язку з тим, що позивач не є стороною правочину.
При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання договору дарування недійсним згідно ст. 215 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 0,1141 га і це право власності на земельну ділянку у нього виникло 30 жовтня 2007 року, на підставі Державних актів про право власності на земельну ділянку, а тому у нього було право згідно зі ст.ст. 81,90 Земельного кодексу України на укладення договору про відчуження землі. На час укладення договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права позивача не порушувалися, підстави для визнання договору дарування недійсним відсутні.
Відповідно до п.15 Перехідних положень Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського(фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України – власники земельних часток (паїв) не вправі продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї).
Земельна ділянка АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_2, а потім ОСОБА_1, до категорії земельних ділянок вказаних у п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України не відноситься, а тому правові підстави для заборони її відчуження відсутні. Тому суд необґрунтовано визнаючи договір дарування недійсним, посилався на зазначену норму закону.
Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 в СТ „Будівельник” ОСОБА_1 видано на підставі договору дарування, тому правові підстави для визнання його недійсним відсутні. Посилання позивача на порушення норм природоохоронного законодавства, є безпідставними, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах СТ „Будівельник” і перебувала у користуванні членів цього товариства тривалий час, що ніким не оспорювалося.
Докази про порушення прав позивача, як власника споруд щодо землекористування, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства „Дніпропетровський річковий порт ”Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», в частині визнання недійсними договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 на імя ОСОБА_1 в СТ «Будівельник», не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку на ім”я ОСОБА_1
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно законності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2, та скасування державного акту на землю, то вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації № 420-р від 06 лютого 2009 року, на підставі звернення прокурора було скасовано розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 2551-р від 20 вересня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_3 Садівничого товариства «Будівельник» і це розпорядження оспорено відповідачами у встановленому законом порядку не було.
Виходячи з наведеного, підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку на ім.”я ОСОБА_2, апеляційна інстанція не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2010 року в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, площею 0,1141 га, що розташована в Садівничому товаристві „Будівельник” НОМЕР_3 Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 07 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Ларисою Леонідівною, визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_2, виданий 14 лютого 2008 року ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1141 га, що розташована в Садівничому товаристві „Будівельник” НОМЕР_3 Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер № 1221455400-02008-0312 та скасування його державної реєстрації – скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити Дочірньому підприємству „Дніпропетровський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот ” в його позовних вимогах про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, площею 0,1141 га, що розташована в Садівничому товаристві „Будівельник” НОМЕР_3 Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 07 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Ларисою Леонідівною, визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_2, виданий 14 лютого 2008 року ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1141 га, що розташована в Садівничому товаристві „Будівельник” НОМЕР_3 Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер № 1221455400-02008-0312 та скасування його державної реєстрації.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяті днів з цього часу.
СУДДІ: