Судове рішення 14514 від 22.12.2010

Судове рішення #12604349

У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-14514/ 10 Головуючий в 1-й інстанції – Слюсар Л.П.

Категорія - 34 Доповідач – Пищида М.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого – Баранніка О.П.

суддів – Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.

при секретарі – Коляда О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

у х в а л и л а :

В листопаді 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідачки про стягнення матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 01 липня 2009 року після закінчення ремонтних робіт водоканалом та подачею води, відбулося залиття його квартири АДРЕСА_1 мешканцями квартири № 116 , власницею якої є відповідачка. 02 липня 2009 року представниками КЖЕП №49 було складено Акт про залиття квартири. В результаті неправомірних дій відповідачки позивачу спричинена матеріальна шкода у розмірі 21589 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, вказуючи на те, що районним судом неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доказано розмір матеріальної шкоди.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона, в тому числі й позивач, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно з ч.4 ст. 60 указаного Кодексу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами , що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 ( а. с. 5, 6)

Відповідно до довідки КЖЕП № 49, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_2 ( а. с. 47)

Згідно акту КЖЕП №49 від 02. 07. 2009 року причиною залиття квартири позивача стало те, що після закінчення ремонтних робіт водоканалом і включенням подачі води в мережу, відбулося залиття квартири позивача, через те, що в квартирі відповідачки залишились незавершеними роботи по ремонту ввідного вентиля на квартиру d – Ѕ дюйма – знята кранбукса.

Відповідно до довідки ПП «Матеріалознавство» , вартість виконаних підрядних робіт ремонту квартири позивача склала 21589 грн. ( а. с. 58-77)

Згідно правил ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана ману фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як видно із акту КЖЕП № 49 від 02. 07. 2009 року, причиною залиття квартири № 112 стало халатне відношення позивачки до утримання та експлуатації сантехнічних мереж у належній їй квартирі ( а. с. 7)

Відповідно до вимог п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27. 03. 1992 року № 6, шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позов, то підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача судових витрат.

Оскільки судове рішення відповідає фактичним обставинам справи, але судом неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України ухвалене судове рішення - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 21589 ( двадцять одну тисячу п’ятсот вісімдесят дев»ять) грн. та судові розходи по справі у вигляді оплати державного мита у сумі 215 ( двісті п'ятнадцять ) грн. 89 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 ( стодвадцяти) грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді