Справа № 2-1018 2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,
в особі головуючого судді Ралець Р.В.
при секретарі Петрук Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він перебуває в шлюбі з відповідачкою з 24.07.1997 року, який було зареєстровано відділом РАЦС Дубенського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №170. Від спільного подружнього життя мають двоє дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2.
Причиною розірвання шлюбу стало те, що вони з відповідачкою не знаходять спільної мови у вирішенні будь-яких питань. У них різні характери та погляди на життя, що супроводжувалося сварками та скандалами. Це привело до того, що вони стали чужими людьми. На даний час їхня сім"я носить формальний характер, оскільки не проживають подружнім життям. Просить шлюб між ними розірвати, сина ОСОБА_3 залишити проживати з ним, оскільки останній є інвалідом дитинства, якому необхідна кваліфікована допомога лікаря, яку він може йому надати, так як по спеціальності є лікарем –невропатологом.
Відповідно до ст.ст.111,112 суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом було надано сторонам три місяці на примирення з метою збереження шлюбу. Після закінчення вказаного терміну позивач в судовому засіданні пояснив, що їхні стосунки не налагодилися, так як не намагалися робити для цього будь-які спроби. На даний час проживають окремо, не ведуть спільного господарства, тому надалі немає бажання продовжувати спільні подружні відносини. Їхня сім"я розпалася остаточно, тому збереження шлюбу є неможливим.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, не заперечує проти розірвання шлюбу, так як подальше спільне проживання з позивачем є недоцільним.
Дослідивши матеріали справи, допитавши позивача, відповідачку, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині розірвання шлюбу, а щодо заявлених вимог позивача про залишення з ним проживати малолітню дитину не підлягає до задоволення, оскільки зазначені позовні вимоги мають бути розглянуті в іншому позовному провадженні та зважаючи на відмову позивача від позову в цій частині, суд залишає без розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому з 24.07.1997 року, що стверджується свідоцтвом про одруження, серія НОМЕР_1.
На даний час сторони не підтримують подружніх відносин, що привело до того, що їхня сім"я розпалася , в зв’язку з цим подальше спільне життя подружжя є недоцільним і зберегти їхню сім'ю неможливо
Керуючись ст.3,6, 57, 60, 212, 215 ЦПК України , ст. 112 CK суд,-
РІШИВ :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який було зареєстровано 24.07.1997 року відділом РАЦС Дубенського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №170 – розірвати.
В решті позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: