ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.10.07р. | Справа № А38/394(А37/186(17/114))-07 |
За позовом Закритого акціонерного товариства „Оветрі”, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
про спонукання ОДПІ до виключення активів з державних реєстрів застав рухомого і нерухомого майна та визнання недійсним запису про наявність податкової застави в Державному реєстрі
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючий суддя Н.А. Бишевська
Суддя В.О. Татарчук
Суддя І.Ю. Добродняк
Секретар судового засідання Бикова А.О.
Представники:
від позивача –Гніденко Ю.Д.
від відповідача –Мотрончук А.П. дов.№1/10-023 від 03.01.07р.
СУТЬ СПОРУ:
Закрите акціонерне товариство „Оветрі” (надалі - позивач) 15.04.05 р. звернулось до господарського суду з позовом спонукати Орджонікідзевську об’єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області (надалі - відповідач) виключити активи позивача з Державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при порушенні справи про банкрутство і введенні мораторію на задоволення вимог кредиторів активи позивача мають бути звільнені з-під податкової застави.
По зазначеній позовній заяві 22.04.05 р. порушено провадження по справі № 17/114, в подальшому рішення першої інстанції, ухвала Дніпропетровського апеляційного суду , скасовані Вищим адміністративним судом України - ухвала від 22.03.07 р. Справа скерована на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Заявою від 13.06.2004р., підтвердженою поясненнями від 16.10.07р. позивач уточнив позовні вимоги і просить суд визнати недійсним запис відповідача про наявність податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі застав рухомого майна 14.09.2000р. згідно з Указом Президента України від 04.03.1998р. № 167/98 „Про заходи про підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами і державними цільовими фондами”, а також спонукати відповідача виключити запис про перебування майна позивача у податковій заставі з вказаного Державного реєстру.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що господарський суд не зобов’язаний приймати рішення про зупинення дії податкової застави, чинне законодавство України не передбачає автоматичного припинення дії податкової застави, також відповідач вважає, що вимога про виключення з державних реєстрів застав має вирішуватись судом при розгляді справи про банкрутство.
Відповідно до ст. 160 КАС України за результатами розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
14.09.2000р. в Державних реєстрах застав рухомого і нерухомого майна за поданням відповідача зареєстрована податкова застава активів ЗАТ „ Оветрі”, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Вказана податкова застава має статус публічного обтяження, датою виникнення зазначено 13.01.2000р.
07.02.2002р. за заявою прокурора м. Орджонікідзе в інтересах держави в особі відповідача господарським судом Дніпропетровської області порушена справа № Б15/8/02 про банкрутство позивача, одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б15/8/02 від 16.01.2003р. провадження у справі зупинено у зв’язку з неможливістю визнання вимог кредитора безспірними і розгляду по суті справи про банкрутство до вирішення відповідних справ господарськими судами.
Листами від 06.04.2005р. за № 78 і за № 79 і від 13.05.2005р. за № 90 позивач звертався до відповідача з проханням звільнити активи позивача з-під податкової застави і виключити їх з Державних реєстрів рухомого і нерухомого майна. Листами від 08.04.2005р. за № 1772/10/24-046/8 і від 11.04.2005р. за № 1782/10/10-019 відповідач відмовив позивачу у задоволенні вказаних вимог.
Спірним в даному випадку є питання обґрунтованості здійснення обтяження майна позивача, та можливість виключення активів ЗАТ „ Оветрі” при введенні мораторію в межах розгляду справи про банкрутство.
Колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Долучені відповідачем до матеріалів справи докази , які фактично не спростовані позивачем, засвідчують наявність податкового боргу ЗАТ „ Оветрі” станом на січень 2000 р., та на час реєстрації обтяжень майна позивача, тобто 14.09.2000 р.
Відповідачем на виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України , та на підставі ст. 70 КАС України доведено матеріалами справи обґрунтованість реєстрації обтяження майна позивача, в той час як позивач в позовній заяві та в подальшому додатковими поясненнями по справі лише зазначає неможливість обтяження майна товариства в зв’язку з наявністю ухвали арбітражного суду Дніпропетровської області від 24.12.1999 р. по справі № Б 2/13 -2000, якою накладено арешт на майно ЗАТ „ Оветрі”.
Слід зазначити, на час реєстрації податкової застави діяв Указ Президента України „ Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” від 04.03.1998 р. № 167/98. , який передбачав в п. 6, що вимоги органів державної податкової служби щодо майна і майнових прав, які є предметом податкової застави, мають пріоритет перед будь-якими правами щодо цього майна і майнових прав, крім випадків, коли ці права виникли і в установленому порядку оформлені до дня виникнення податкової застави. Суду не надано доказів оформлення таких прав в установленому порядку.
Виходячи з викладеного, податковий орган мав законні підстави для обтяження майна позивача станом на 2000 рік, оскільки на час існування заборгованості у позивача та реєстрації обтяження діяли положення Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами»від 04.03.98 року N 167/98, який з 01.04.01 року, скасовано введенням в дію Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Стосовно порушення справи про банкрутство 07.02.02. слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” (у подальшому —„Закон № 2181”) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк.
Преамбулою „Закону № 2181” передбачено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У відповідності зі ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у подальшому - „Закон про банкрутство”) в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів — зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч. 2 ст. 12 „Закону про банкрутство” в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Частиною 7 ст. 12 „Закону про банкрутство” передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Даючи визначення мораторію в статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», його зміст законодавець розкриває в статті 12 цього Закону, відповідно до частини 3 якої в редакції, що діяла станом на 07.02.02р., протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ч.1 ст.23 цього Закону, з дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.
Таким чином, зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов’язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), як суть мораторію стосується зупинення нарахування неустойки та інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Беручи до уваги певні обмеження вільно розпоряджатися активами, що перебувають в податковій заставі, передбачені ст. 8 „Закону № 2181”, колегія суддів дійшла до висновків, що невиконання вимог ст. 12 „Закону про банкрутство”, тобто не зупинення заходу забезпечення виконання податкових зобов’язань, порушує законні права позивача і кредиторів, які заявили свої вимоги у справі про банкрутство.
Наведене також підтверджується Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень”. А саме, ст. ст. 37, 38 вказаного Закону передбачено, що до публічних обтяжень, зокрема, належить податкова застава; при публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган (податковий орган, тобто відповідач у спорі, що розглядається).
Статтею 41 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень” передбачено, що публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу. Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.
З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідач як обтяжувач за публічним обтяженням відносно позивача при порушенні справи про банкрутство і введенні мораторію на задоволення вимог кредиторів був зобов’язаний 0 прийняти рішення про припинення права податкової застави відносно активів позивача і у 5-денний термін зареєструвати факт припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Матеріали справи свідчать, що на дату подання позовної заяви і розгляду справи у суді, вказані дії не були виконані відповідачем, у зв’язку з чим позовні вимоги про спонукання виключення запису про перебування активів позивача у податковій заставі підлягають задоволення.
При прийнятті рішення суд враховує, що саме відповідач за чинним законодавством є особою, уповноваженою здійснити реєстрацію відомостей про припинення публічного обтяження, у тому числі податкової застави.
Зазначене також підтверджується ст. 44 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень”, згідно з якою після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Листами, наявними в матеріалах справи, підтверджується подання позивачем до відповідача письмової вимоги про вилучення відповідного запису з Державного реєстру у зв’язку з порушенням прав позивача внаслідок продовження дії податкової застави і наявності запису про обтяження в Державному реєстрі.
Враховуючи наведене, посилання відповідача про відсутність у нього законних підстав для звільнення активів позивача з-під податкової застави не відповідають нормам Закону “Про банкрутство”, Закону № 2181 і Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень”.
Безпідставними є посилання відповідача на п. 7.8 ст. 7 Закону № 2181, згідно з яким з моменту прийняття ухвали судом (арбітражним судом) про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду (арбітражного суду), визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.
Твердження відповідача про те, що застосування податкової застави не є сплатою податкового зобов’язання і погашенням податкового боргу спростовуються наступним.
Податкова застава є засобом забезпечення податкового зобов’язання, не сплаченого у строк, і застосовується з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, іншими словами податкова застава є гарантією виконання платником податків своїх зобов’язань і тому має безпосереднє відношення до сплати податкового зобов’язання і погашення податкового боргу. На користь наведеного свідчить ст. 1 Закону “Про банкрутство”, яка містить пряму норму про зупинення заходів забезпечення виконання зобов’язань по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів).
Також не відповідають обставинам справи посилання відповідача на те, що крім податкового боргу, вказаного у заяві про банкрутство, у позивача наявний поточний податковий борг і п. 7.8 ст. 7 Закону № 2181 на нього не розповсюджується.
Оскільки активи позивача були передані у податкову заставу до порушення справи про банкрутство і введення мораторію саме у зв’язку з невиконанням податкових зобов’язань, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, для спірних правовідносин не має значення наявність поточного податкового боргу.
Також, згідно зі ст. 11 Закону “Про банкрутство”, в ухвалі про порушення провадження у справі, окрім введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зазначається про введення процедури розпорядження майном боржника.
Таким чином, відносно позивача 07.02.2002р. була розпочата процедура розпорядження. При цьому слід враховувати, що погашення вимог кредиторів може відбуватися не тільки при проведенні процедур санації, ліквідації і при укладенні мирової угоди, але і при процедурі розпорядження майном. При проведенні вищезгаданих процедур здійснюється реалізація майнових активів боржника з метою погашення грошових вимог кредиторів. Якщо в процедурі розпорядження майном розмір визнаних господарським судом вимог кредиторів незначний, а майнових активів боржника досить для того, щоб розрахуватися з боргами, застосування інших судових процедур не є необхідним. У такому випадку боржник сплачує цей борг, а провадження в справі про банкрутство припиняється. Тому активи боржника в процедурі банкрутства повинні бути вільними від яких-небудь обмежень.
Вказане свідчить про неправомірність дій відповідача і необхідність виключення з Державного реєстру застав рухомого майна запис про перебування активів позивача у податковій заставі.
Стосовно вимог позивача щодо визнання недійсним запису відповідача про наявність податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі застав рухомого майна 14.09.2000р., суд також приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні вимог.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, розділом VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Суддя Н.А. Бишевська
Суддя В.О. Татарчук
Суддя І.Ю. Добродняк
Постанова складена в повному обсязі та підписана 26.10.07р.