У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц –11113/2010
Категорія – 51/52 Головуючий суддя у 1-й інстанції –Головін В.О.
Доповідач – Петешенкова М.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.
при секретарі - Самоткан В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Палоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2010 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Підприємства „АвтоСпецЄкскавація № 2” про поновлення пропущеного строку, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підприємства „АвтоСпецЄкскавація № 2” про поновлення пропущеного строку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи позовні вимоги тим, що він перебував з відповідачем в трудових відносинах, працюючи на посаді майстра виробничої ділянки з 01 вересня 2009 року. Проте вже 03 вересня 2009 року він звернувся із заявою про його звільнення по ст. 38 КЗпП України, у зв”язку із зміною місця проживання, але наказом відповідача № 79 від 07 вересня 2009 року його було звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Вважаючи, що його звільнили з порушенням трудового законодавства, ОСОБА_1 просив задовольнити його позов.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2010 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено / а.с. 56 /.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення та про ухвалення нового, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи / а.с. а.с. 60 – 63 /.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 з підстав систематичного порушення без поважних причин обов”язків, покладених на нього, є законним.
З таким висновком суду погодитися не можна.
Судом установлено, що 01 вересня 2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу майстра виробничої ділянки підприємства „АвтоСпецЄкскавація № 2” / а.с. 38 /.
У зв”язку із зміною ОСОБА_1 місця проживання, 03 вересня 2009 року він подав заяву про звільнення / а.с. 52/, яка адміністрацією відповідача була розглянута, але рішення по ній не було прийнято.
Наказом № 79 від 07 вересня 2009 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання позивачем без поважних причин службових обов”язків, передбачених посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно зі ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно зі ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього кодексу, районний суд може поновити ці строки.
Як вбачається з пояснень представника позивача, позивач у встановлений законом строк не звернувся до суду з даним позовом, у зв’язку з тим що 26 листопада 2009 року він звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, однак ухвалою суду від 02 грудня 2009 року позовна заява залишена без руху, та в подальшому ухвалою суду від 14 грудня 2009 року повернута позивачу / а.с. 10-12 /.
Тому суд вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду з вищевказаними позовними вимогами з поважної причини і вказаний строк підлягає поновленню.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноваженим ним орган письмово за два тижні. У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точеній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Разом з тим, якщо працівник подав заяву про звільнення у зв”язку із зміною місця проживання, він не може бути звільнений з роботи за систематичне невиконання службових обов»язків, тому що роботодавцю про таку необхідність звільнення було відома й раніше.
Оцінюючи у сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст.40 КЗпП України є незаконними, тому необхідне змінити формулювання причини звільнення і привести його у відповідність із чинним законодавством, зазначивши підстави його звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП та зобов”язати відповідача внести відповідні зміни до наказу № 79 від 07 вересня 2009 року.
Таким чином, підстав для поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у суду не має.
Згідно зі ст.ст. 81, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Палоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2010 року скасувати та постановити нове рішення, яким наказ № 79 від 07 вересня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи по п. 3 ст. 40 КЗпП України - визнати незаконним.
Зобов”язати підприємство „АвтоСпецЄкскавація № 2”внести зміни до наказу № 79 від 07 вересня 2009 року про звільнення ОСОБА_1, зазначивши підстави його звільнення - ч.1 ст. 38 КЗпП України.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з підприємства „АвтоСпецЄкскавація № 2” на користь держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: