ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника відповідача С. Летучої (дов. від 14.09.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову від 14 березня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду у справі № 8/468/05 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Фонду комунальної власності Миколаївської міської ради про стягнення 31 076 грн. 83 коп.,

Рішенням від 22 грудня 2005 року господарського суду Миколаївської області (суддя Н.Семенчук), залишеним без змін постановою від 14 березня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду, в позові відмовлено з мотивів безпідставності.

Приватний підприємець ОСОБА_1 просить постанову в даній справі скасувати з підстав порушення господарським судом пункту 4 Перехідних положень Господарського кодексу України та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник позивача в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До господарського суду подано позов про стягнення решти внесеної орендної плати з підстав не використання об'єкту оренди, зумовленим проведенням ремонту, і судами встановлено, що 1 лютого 2002 року між Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради, правонаступником якого є Фонд комунальної власності Миколаївської міської ради, та приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення.

Попередньо, на замовлення  орендодавця, для цілей розрахунку орендної плати, була проведена експертна оцінка вартості приміщення, якою визначено, що  його технічний стан не задовільний, елементи придатні до експлуатації тільки після проведення капітального ремонту. І в акті прийому-передачі об'єкту оренди сторони зазначили, що приміщення потребує ремонту.

Здавання в найм будинку, який підлягає капітальному ремонту, в даному випадку є правомірним, оскільки наймодавець відповідно до статті 262 Цивільного кодексу Української РСР обумовив його дефекти та попередив про це наймача.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з проведенням позивачем ремонту сторони не змінювали умови договору оренди, у тому числі стосовно розміру та порядку сплати орендної плати.

Рішенням від 14 вересня 2004 року господарського суду Миколаївської області у справі № 10/265, яке набрало законної сили, договір був розірваний на вимогу орендодавця  з підстав несплати орендарем орендної плати.

За загальним правилом договір розривається лише на майбутнє і сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору.

Таким чином, вимога позову про повернення надлишково сплачених сум  орендної плати за користування нежитловим приміщенням не відповідає правилу пункту 4 статті 653 Цивільного кодексу України.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

Постанову від 14 березня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду  у справі № 7/403/05 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 без задоволення.