№2-а-1616/10
Стахановський міський суд Луганської області
П О С Т А Н О В А
іменем України
20 грудня 2010 року суддя Євтіфієв В.М., за відсутності позивача ОСОБА_1, який надав заяву про слухання справи за його відсутності, за відсутністю відповідача керівника ВДАІ м.Стаханова, Луганської області, Довженко Миколи Миколайовича, який був повідомлень про день час слухання справи і заяви про слухання справи за його відсутності суду не надав, розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до керівника ВДАІ м.Стаханова, Луганської області, Довженко Миколи Миколайовича, про визнання дій неправомірними і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та скасувати постанову серії ВВ №110481 від 26.10.2010 року складену відповідачем, про накладення на позивача штрафу в розмірі 1020грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП (Порушення посадовими особами правил, норм і стандартів відносно забезпечення дорожнього руху та утримання железнодорожнього переїзду). В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач своїми діями порушив діюче законодавство і неправомірно притягнув його до адміністративної відповідальності та наклав стягнення у вигляді штрафу, оскільки відповідачем не зазначено в чому полягає склад правопорушення та з аналогічних справ вже були скасовані постанови. Тому в діях позивача відсутня вина у вчиненні правопорушення, а звідси і відсутній склад правопорушення і він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідач заперечень стосовно позовних вимог суду не надав.
В судове засідання позивач на вимогах наполягав.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, але надав до матеріалів справи копію відеозапису порушення позивачем правил дорожнього руху.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд справи і рішення по справі здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлені наступні факти, та відповідні їм правовідносини.
16.10.2010р. о 11год 20хв позивач будучі посадовою особою порушив правила, норми і стандарти відносно забезпечення дорожнього руху та утримання железнодорожнього переїзду, чим порушив вимоги Закону України «Про дорожній рух», про, що було складено адміністративний протокол і притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП та накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020грн.
Проте, позивач не згодний з постановою відповідача, оскільки він, за його думкою, не вчиняв правопорушення, т.я. його вина належними доказами не доказана.
Згідно Інструкції з організації провадження по справах щодо адміністративних порушень правил, норм та стандартів, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 25.02.1994 року №91 п.4.27, матеріали щодо адміністративних порушень повинні мати достатні докази, які б підтверджували скоєння правопорушення.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність…а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом постанова має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КоАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. В Постанові, що оскаржується, не зазначено жодного доказу, на підставі якого інспектором було прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна доказати ті обставини, на яких базуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок по наданню доказів правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідачем достовірних та безперечних доказів незаконних дій з боку позивача стосовно обґрунтування винесеної постанови, щодо накладення адміністративного стягнення відносно позивача, суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Суд може вийти за межи позовних вимог, якщо це вимагає повного захисту прав, свобод і інтересів сторін.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 11, 12, 71 ч.2, 100, 159, 160 ,163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до керівника ВДАІ м.Стаханова, Луганської області, Довженко Миколи Миколайовича, про визнання дій неправомірними і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії керівника ВДАІ м.Стаханова, Луганської області, Довженко Миколи Миколайовича, по винесенню постанови серії ВВ №110481 від 26.10.2010 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 1020 гривень.
Постанову серії ВВ №110481 від 26.10.2010 року, керівника ВДАІ м.Стаханова, Луганської області, Довженко Миколи Миколайовича, щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 1020 грн., скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Постанова суду, щодо накладення адміністративного стягнення є остаточна і оскарженню до Донецького апеляційного адміністративного суду не підлягає.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили з моменту оголошення.
Суддя В.М. Євтіфієв