Справа № 2-7839/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я   

І  М  Е  Н  Е  М       У  К  Р  А  Ї  Н  И   

06 грудня 2010 року                                                                       м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Литвиненко І. В.,

при секретарі – Шульга Т. Є.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства»Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору та застосування наслідків недійсності правочину,  

в с т а н о в и в:   

18 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним укладеного відповідачами договору № 0958/001166-PR, укладений 13.12.2007 року та застосування до цього договору наслідки недійсності  правочинів у вигляді двостороннього повернення всього отриманого на його виконання сторонами.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваний договір, відповідно до положень статті 65 СК України міг бути укладений його дружиною – відповідачем ОСОБА_4 із ПАТ «Укрсоцбанк» лише за його згодою, якої він не надавав, тому вважає, що на підставі ст.. 215 ЦК України він є недійсним.  

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з‘явилася, просила розглянути справу у її відсутність та позовні вимоги просила задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні.  

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

13.12.2007 року відповідачі уклали між собою договір № 0958/001166-PR, згідно якого ОСОБА_4 було надано в межах кредитної лінії 10000 доларів США строком на 24 місяці.(а.с. 7).

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов‘язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов‘язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, за своєю юридичною природою кредитний договір не є угодою щодо розпорядження спільним майном подружжя, у зв’язку з чим не потребує згоди іншого подружжя.  

Кредитний договір не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.    

Доводи позивача відносно того, що порушені його права, як чоловіка ОСОБА_4 та при укладенні договору не додержані положення статті 65 Сімейного кодексу України, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи. Оскільки  приписи статті 65 Сімейного кодексу  України щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права  спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які  стосуються саме розпорядження  майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя, як в даному випадку, на укладення кредитного договору.  

    За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.

    Керуючись статтями 10, 11, 60, 208, 209, 212 – 215,218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:   

    у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.    

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя:               підпис                 І. В. Литвиненко