У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 07 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства ?айффайзен Банк Аваль”, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Торкунової Тетяни Анатоліївни, Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, приватного підприємства ?пеціалізоване підприємство ?стиція” в особі Рівненської філії, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог – Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання недійсними виконавчого напису нотаріуса та прилюдних торгів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 07 жовтня 2010 року відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВАТ ?айффайзен Банк Аваль”, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Торкунової Т. А., Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, Приватного підприємства ?пеціалізоване підприємство ?стиція” в особі Рівненської філії, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог – Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання недійсними виконавчого напису нотаріуса та прилюдних торгів.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Свої доводи обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано той факт, що виконавчий напис приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Торкунової Т.А. був вчинений з порушенням вимог та порядку, визначеного Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 р №20\5, а тому повинен був визнаний судом недійсним.
Квартира АДРЕСА_1, яка була набута ОСОБА_4, як подружжям та в інтересах сім”ї, є об”єктом права спільної сумісної власності, а ОСОБА_1 співвласником даної квартири.
Вказує, що вона та її чоловік є боржниками по кредитному договору №014\53-05\48471 від 03 липня 2006 року в рівних частках.
2 квітня 2009 року ОСОБА_2 було отримано повторне попередження щодо виконана умов договорів та наявність заборгованості.
Апелянт відмічає, що вона взагалі не була повідомлена про наявність заборгованості, а тому приватний нотаріус Торкунова Т.А. не мала правових підстав вчиняти виконавчий напис.
Судом першої інстанції необгрунтовано не взято до уваги той факт, що у квартирі, яка знаходиться у АДРЕСА_1, проживають неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
При ухваленні оскаржуваного рішення судом не враховано пояснень Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, в яких вказувалося, що жодного дозволу на вчинення будь-якого правочину стосовно квартири по АДРЕСА_1 Органом піки та піклування не видавався.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний виконавчий напис вчинено у відповідності з вимогами діючого законодавства, а саме ЗУ ?ро нотаріат”, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 р №20\5.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується.
2.
Автором апеляційної скарги не зазначено, які саме вимоги вказаної Інструкції чи інших норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, порушено нотаріусом.
Також судом на законних підставах відмовлено позивачам у задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.
У ЦПК України та Законі України "По виконавче провадження" відсутні правові норми, які б давали право боржникам звертатися з позовом про визнання публічних торгів недійсними, у т.ч. актів про придбання майна з прилюдних торгів, як і відсутні правові підстави для визнання їх дійсними, а містяться лише норми щодо визнання публічних торгів такими, що не відбулися.
Крім того, частина друга статті 388 ЦК України гарантує особам, які купили майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їхніх прав від можливої віндикації, а боржники не є стороною у таких правовідносинах.
Відповідно до ч 2 пункту 6.1 „Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна”, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та ним же зареєстровано 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі – Тимчасове положення) в акті, який складає державний виконавець про проведені прилюдні торги, зазначаються: ким, коли і де проводилися прилюдні торги; коротка характеристика реалізованого майна; прізвище, ім”я та по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане майно; прізвище, ім”я та по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса; дані про право встановлювальні документи.
Із аналізу даної норми випливає, що акт про проведені прилюдні торги є формою констатації факту подій, які відбулися щодо проведення прилюдних торгів. У зв”язку з цим даний акт не тягне за собою зміни в правовідносинах, що існували до його складання та затвердження, оскільки до зміни в правовідносинах, що існували, призвели самі прилюдні торги, які відбулися до затвердження акту.
Як випливає з п.6.4 вищезгаданого Тимчасового положення, на підставі акта, який підтверджує факт торгів, нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, з моменту набуття якого і виникають юридичні наслідки щодо прилюдних торгів, які відбулися, у покупця.
Враховуючи, що з укладенням та затвердженням оспорюваного акту законодавець не пов”язує виникнення юридичних наслідків, то даний акт не впливає на права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_2, ОСОБА_1, які підлягали би захисту.
Покликання ОСОБА_1 на ту обставину, що місцевим судом не враховано факт проживання у спірній квартирі її малолітніх дітей також не заслуговують на увагу.
Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_9 А.с. 10, 26), тобто є його особистою власністю.
Згідно ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Заявою від 03 липня 2006 року ОСОБА_1 дала свою згоду ОСОБА_2 на укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири, кредитного договору та договору іпотеки цього нерухомого майна. Зміст ст.ст. 60, 65 СК їй роз”яснено (а.с. 185).
Статтею 17 ЗУ „Про охорону дитинства” передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов”язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов”язання.
Судом установлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як це зазначено у ч. 6 ст. 203 ЦК України. У протилежному випадку такий правочин є нікчемним.
Постановляючи рішення про відмову в позові, місцевий суд правильно звернув увагу, що власником спірної квартири є ОСОБА_2. Майнові права неповнолітніх дітей на спірну квартиру відсутні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з"ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 07 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді: В.С. Василевич
С.В. Демянчук