Справа № 22ц-14643/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Завізіон Т.В.
Категорія 52 Доповідач: Перцова В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів : Глущенко Н.Г., Куценко Т.Р.
При секретарі: Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів про направлення у простій та про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Жовтоводського міського суду від 26 жовтня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2; визнано незаконними та скасовано накази № 325-ос від 23 березня 2010 року про направлення позивачки у простій та № 495/ос від 27 квітня 2010 року про звільнення її з роботи; поновлено позивачку на роботі сторожем бази відпочинку "Сонечко" на р. Інгулець дільниці соціально-культурного побуту державного підприємства "СхідГЗК" з 25 березня 2010 року; стягнуто із державного підприємства "СхідГЗК" на користь ОСОБА_2 14 353 грн. 08 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1000 грн. – на відшкодування моральної шкоди; вирішено питання щодо судових витрат; стягнуто із ОСОБА_1 на користь державного підприємства "СхідГЗК" на відшкодування завданої матеріальної шкоди 15 353 грн. 08 коп.; в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку позивачки рішення допущене до негайного виконання.
В апеляційній скарзі Державне підприємство "СхідГЗК" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2. в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та наданим доказам, при розгляді справи суд допустив порушення вимог норм процесуального права.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 рішенням Жовтоводського міського суду від 5 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року, була поновлена на роботі на державному підприємстві "СхідГЗК" сторожем бази відпочинку "Сонечко" на річці Інгулець дільниці соціально-культурного побуту.
11 березня 2010 року відповідачем було видано наказ № 279/ос про поновлення позивачки на роботі відповідно до рішення суду (а. с. 20).
Однак, фактично ОСОБА_2 поновлена на роботі 11 березня 2010 року не була; робоче місце у відповідності до займаної посади їй надано не було; позивачці було запропоновано з'явитись на дільницю СКП, а не безпосередньо на місце виконання обов'язків; на посаді, на якій її було поновлено працював інший працівник, який не був звільнений у зв'язку із поновленням на роботі позивачки.
Ці обставини підтверджуються постановою в. о. начальника ВДВС Жовтоводського міського управління юстиції від 28 квітня 2010 року (а. с. 25) про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, з посиланням на те, що відповідно до ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження", виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків, а також, листом державного підприємства на адресу позивачки від 22 березня 2010 року (а. с. 99) та вбачається із письмових заперечень відповідача на позов (а. с. 140-143) і пояснень його представника в судовому засідання.
Допущена до роботи позивачка була лише 23 березня 2010 року.
Але, в цей же день відповідачем було видано наказ № 325/ос від 23 березня 2010 року (а. с. 18) про направлення ОСОБА_2 з 24 березня 2010 року в простій у зв'язку із необхідністю організаційного вирішення питання щодо її подальшої трудової діяльності. Цим наказом було встановлено їй новий графік роботи та зобов'язано начальника дільниці СКП визначити позивачці нове місце її знаходження. Розпорядженням начальника вказаної дільниці № 30 від 24 березня 2010 року (а. с. 95) місцем знаходження позивачки з 7 год. 30 хв. до 16 год. 30 хв. було визначено в кімнаті видачі нарядів на дільниці.
Згідно табелів обліку робочого часу за березень та квітень 2010 року та актів, складених адміністрацією підприємства, ОСОБА_2 була відсутня на роботі з 12 по 29 березня 2010 року, крім 23, 26, 27 березня 2010 року.
Наказом № 495/ос від 27 квітня 2010 року було визначено, що робочі дні з 15 березня по 22 березня 2010 року та з 24 березня по 27 квітня 2010 року вважати для позивачки триваючим прогулом без поважних причин і вона звільнена 24 березня 2010 року за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 73).
Апеляційний суд вважає, що враховуючи встановлені обставини справи, те, що наказ про направлення позивачки в простій не відповідає вимогам ст. 34 КЗпП України щодо визначення поняття простою та його наслідків, міський суд прийшов до обґрунтованого висновку про незаконність цього наказу та наказу про звільнення позивачки за прогул без поважних причин, оскільки, вона не виходила на роботу внаслідок фактичного невиконання рішення суду про її поновлення на роботі та незаконного наказу про направлення в простій, і, керуючись ст. 235, 237-1 КЗпП України, задовольнив її позовні вимоги про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Доводи в апеляційній скарзі відповідача про неправильне встановлення судом обставин справи, невідповідність висновків суду наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги і бути підставою для скасування рішення суду, оскільки, вони зводяться до викладення відповідачем свого погляду на обставини справи, особистого тлумачення норм права та переоцінки доказів, наданої судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.
Не може бути підставою для скасування рішення суду і посилання в скарзі на вирішення питання про стягнення грошових сум без зазначення, що ці суми визначені судом без утримання податку та обов'язкових платежів, так як це питання може бути вирішено шляхом ухвалення судом додаткового рішення або в іншому установленому законом порядку.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно вирішив питання про стягнення з ОСОБА_1, як особи, що незаконно звільнила позивачку, на користь відповідача стягнутої з нього суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення з нього відповідних сум спричиненої з його вини матеріальної шкоди підприємству ніким заявлені не були. Тобто, стягнувши з нього зазначену суму, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу державного підприємства "СхідГЗК" задовольнити частково, рішення суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь підприємства на відшкодування матеріальної шкоди 15 353 грн. 08 коп., а в решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.
Рішення Жовтоводського міського суду від 26 жовтня 2010 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на відшкодування завданої матеріальної шкоди 15 353 грн. 08 коп.
В решті дане рішення суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: