УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-14487/2010р.                                             Головуючий в 1 інстанції Антонюк О.А.

Категорія-21                                                                      Доповідач Козлов С.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року                                                                                             м. Дніпропетровськ

                               Колегія суддів судової палати у цивільних справах

                            апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:                                

                                          головуючого:    Болтунової Л.М.,

суддів:               Козлова С.П., Максюта Ж.І.,

                                          при секретарі:   Бецман І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про виселення та стягнення сум квартплати та комунальних послуг, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович Сергій Петрович, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, дарування домоволодіння, представництва і доручення, -

В С Т А Н О В И Л А:

        У вересні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про виселення та стягнення сум квартплати та комунальних послуг, посилаючись на те, що на підставі договорів дарування та купівлі-продажу від 12 травня 2004 року їй належить домоволодіння АДРЕСА_1  з земельною ділянкою  площею 1079 кв.м. , в якому за згодою бувшого власника проживають сім’єю відповідачі і не сплачують комунальні послуги та експлуатаційні витрати за цей будинок у запропонованому нею розмірі, у зв’язку з чим за період  з червня 2004 року  по вересень 2006 року  за ними виникла заборгованість по цим платежам в розмірі 11669,82 грн., яку вони і після її попередження про виселення також відмовляються сплачувати та незаконно проживають в будинку. Тому позивачка просила суд виселити відповідачів з будинку та стягнути з кожного з них на її користь по 2917,45 грн. за користування житлом та комунальними послугами на підставі ст.ст.162,168-170 ЖК України та ст.797 ЦК України .

        ОСОБА_1 пред’явлений до неї позов не визнала і звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посилаючись на те, що на час укладення вказаних договорів дарування та купівлі-продажу від 12 травня 2004 року ОСОБА_6, якій діяв на підставі доручення від імені ОСОБА_7, знаходився у зареєстрованому шлюбі з  ОСОБА_2, а тому згідно зі ст.238 ЦК України не міг вчиняти правочин від імені ОСОБА_7 в інтересах своєї дружини. На момент укладення договору представництва і доручення від 28 лютого 2004 року ОСОБА_7 у зв’язку з тяжкою хворобою не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Крім того, договір дарування домоволодіння був укладений за цим дорученням, в якому було дописане словосполучення про надання  ОСОБА_6 повноважень від імені ОСОБА_7 подарувати на ім’я ОСОБА_2 спірні земельну ділянку та домоволодіння в порушення Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженої наказом  Міністерства юстиції України  від 14.06.1994 р. №18/5. З таких обставин ОСОБА_1 просила суд  визнати недійсними вказані доручення та договір на представництво від 28 лютого 2004 року, договори дарування та купівлі-продажу спірних домоволодіння і земельної ділянки від 12 травня 2004 року на підставі ст.ст.215,216,225 ЦК України.

        Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виселені з житлового будинку – домоволодіння АДРЕСА_1 разом з їх майном без надання іншого житлового приміщення, стягнуто з них на користь ОСОБА_2 з кожного по 2917,45 грн. та солідарно з них стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати  в розмірі 155,50 грн., а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

        В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а  в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

        Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановленням нового рішення.

        Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зі спірного домоволодіння  та стягнення з них сум квартплати і комунальних послуг та відмовляючи в позові ОСОБА_1 про визнання недійсними спірних договорів суд виходив з того, що  оспорювані правочини відповідають вимогам закону, вчинені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням і були належним чином зареєстровані за новим власником, а позивачем ОСОБА_1 не було доведено та не надано жодних доказів про їх незаконність.   

        З таким висновком суду погодитися не можна.      

        Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

        Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту  законодавства України.

       Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.  

       При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження;  наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

       У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

       Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду, який взагалі належним чином не з'ясував характер і суть заявлених позивачем вимог та регулюючи їх норми права; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

       Так, з матеріалів справи видно, що на підставі свідоцтва про право власності від 17 січня 1986 року ОСОБА_7 належало на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1  з земельною ділянкою  площею 1079 кв.м., яке складається з житлового будинку А-1, господарських будівель і споруд, сам будинок має дві квартири, в одній із яких з дозволу ОСОБА_7 проживає її дочка - ОСОБА_1 зі своєю сім’єю - ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

       За д оговором дарування від 12 травня 2004 року ОСОБА_6 від імені ОСОБА_7 подарував вказане домоволодіння іншій її дочці – ОСОБА_2 та за д оговором купівлю-продажу від 12 травня 2004 року продав їй вказану земельну ділянку  на підставі посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович С.П. та зареєстрованого за №381 доручення від 28 лютого 2004 року, в машинописному тексті якого було зазначено, що ОСОБА_7 уповноважує ОСОБА_6 продати, обміняти, заставляти або здавати в оренду належні їй на праві приватної власності спірні земельну ділянку та домоволодіння - з рукописним дописом: а також подарувати на ім’я   ОСОБА_2.      

       ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

       Згідно з п.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженої наказом  Міністерства юстиції України  від 14.06.1994 р. №18/5 та діючої на час видачі спірного доручення, н отаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем. Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом посадової (уповноваженої на те) особи і печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи викреслене. Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, в яких не можна прочитати все в них написане в первісному написанні, як, наприклад, документи, залиті чорнилом, потерті…

       Проте вказане доручення ОСОБА_7 від 28 лютого 2004 року в частині уповноваження нею ОСОБА_6 подарувати на ім’я ОСОБА_2 спірне майно таким вимогам закону не відповідає, оскільки зроблений в ньому відповідний рукописний допис  не застережений підписом і печаткою особи, яка видала цей документ,   а тому є недійсним, що у свою чергу є підставою для визнання недійсним укладеного за цим дорученням договору дарування спірного домоволодіння від 12 травня 2004 року.

       Відповідно до ст.ст.237,238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.  

       Згідно зі ст.60 СК України м айно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. А статтею 57 цього Кодексу передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

       Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 при укладанні д оговору купівлю-продажу від 12 травня 2004 року  спірної земельної ділянки  перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, тому не міг вчиняти цей правочин в її інтересах на підставі доручення від 28 лютого 2004 року.

       Відповідно до ст. 203 ЦК України з міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. А за ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

        Отже, вищенаведене свідчить про недійсність зазначених правочинів, у зв’язку з чим ОСОБА_2 права власності на спірне майно у встановленому порядку не набула, а тому у неї відсутнє право заявляти вимоги до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про виселення зі спірного домоволодіння та стягнення сум квартплати і комунальних послуг на підставі ст.ст.168-170 ЖК України та ст.797 ЦК України.

        Між тим, розглядаючи між сторонами вказаний спір суд вищенаведені обставини справи та норми закону залишив без уваги і належної правової оцінки, при цьому  викладені ОСОБА_1 у позові обставини та підстави незаконності укладених спірних договорів фактично не перевіряв і не з’ясовував, пославшись в рішенні лише на додержання встановленої законом форми цих правочинів та волевиявлення сторін при їх укладенні.      

        За таких обставин, рішення суду, як постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виселення та стягнення сум квартплати і комунальних послуг на підставі ст.ст.162,168-170 ЖК України та ст.ст.15,16,797 ЦК України, а позовні вимоги  ОСОБА_1 слід задовольнити частково, визнавши недійсними видане ОСОБА_7 доручення в частині уповноваження нею ОСОБА_6 подарувати на ім’я ОСОБА_2 зазначене майно та  спірні договори дарування домоволодіння і купівлі-продажу земельної ділянки на підставі ст.ст.215,216 ЦК України, у зв’язку з чим підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі відповідно до вимог ст.ст.79-81,88 ЦПК України з урахуванням її витрат у судах першої і апеляційної інстанцій (судовий збір у розмірі 343,50 грн. (51+292,50) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 127,50 грн. (120+7,50).

        Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсних договорів дарування домоволодіння і купівлі-продажу земельної ділянки на підставі ст.225 ЦК України, визнання недійсних довіреності в цілому та договору на представництво не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів в підтвердження неможливості ОСОБА_7  усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час укладання спірних договорів, а також не надано окремого письмового договору на представництво, на підставі якого було видане вказане доручення.

         Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2010 року скасувати.          

         Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про виселення та стягнення сум квартплати та комунальних послуг.

         Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Визнати недійсним доручення від 28 лютого 2004 року, посвідчене приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович С.П. та зареєстроване за №381, в частині уповноваження ОСОБА_7 ОСОБА_6 подарувати на ім’я ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1079 кв.м. та домоволодіння АДРЕСА_1.

         Визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, діючого на підставі посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович С.П. та зареєстрованого за №381 доручення від імені ОСОБА_7, договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 від 12 травня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович С.П. та зареєстрований за №850.        

         Визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, діючого на підставі посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович С.П. та зареєстрованого за №381 доручення від імені ОСОБА_7, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1079 кв.м. по АДРЕСА_1 від 12 травня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович С.П. та зареєстрований за №853.

         Сторони повернути у первісний стан.

         В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 343,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 127,50 грн..

         Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: