Справа № 22ц-14438/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Шестакова З.С.
Категорія 52 Доповідач: Перцова В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 грудня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Перцової В.А.
Суддів: Глущенко Н.Г., Куценко Т.Р.
При секретарі: Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський Південнотрубний завод" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини заробітку зв'язку із затримкою термінів її виплати, суми індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ВАТ "Нікопольський Південнотрубний завод" звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року, яким рішення цього суду від 7 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до нього про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини заробітку зв'язку із затримкою термінів її виплати, суми індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат на користь держави викладено в іншій редакції, посилаючись на те, що воно фактично змінює рішення суду, при ухваленні додаткового рішення суд допустив порушення вимог норм процесуального права, не врахував дійсні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 7 липня 2008 року частково задоволено позов ОСОБА_1; визнано незаконним та скасовано наказ № 89/0к від 25 липня 2007 року про його звільнення з посади нагрівальника металу ВАТ "Нікопольський Південнотрубний завод"; поновлено позивача на роботі на вказаній посаді з 26 липня 2005 року; стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 63 122,98 грн., компенсацію за відрив від звичайних занять у сумі 46,74 грн., суму моральної шкоди у розмірі 500 грн.; стягнуто з відповідача судові витрати на користь держави у розмірі 63,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7,50 грн., вирішено питання щодо негайного виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за один місяць у розмірі 2397,36 грн. і поновлення його на роботі; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено (т. 2 а. с. 50- 56).
Додатковим рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року, ухваленим за ініціативою суду, вказане рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат на користь держави викладено в іншій редакції, а саме: про стягнення з ВАТ "Нікопольський Південнотрубний завод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2005 року по 7 липня 2008 року в сумі 74 940,42 грн. та на користь держави судових витрат у розмірі 749,40 грн. (т. 2 а. с. 226-228).
Ухвалюючи зазначене додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні основного рішення по справі суд обчислював розмір середньої заробітної плати з урахуванням того, що позивач на той час працював за змінним графіком але судом не була визначена точна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ВАТ "НПТЗ" на користь ОСОБА_1 та не вирішено питання про судові витрати, виходячи з суми середнього заробітку.
Однак, даний висновок суду не відповідає вимогам норм процесуального права та дійсним обставинам.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Як зазначено в ч. ч. 1, 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити по суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні; додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі.
В даному випадку при ухваленні рішення по справі суд вирішив питання щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши в своєму рішенні, як розрахунок, з якого він виходив при обчисленні розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню, так і конкретну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та конкретний розмір судових витрат, стягнутих з відповідача на користь держави.
Ухваленим додатковим рішенням суд фактично змінив розрахунок та розмір середньої заробітної плати, а також розмір судових витрат, уже визначених і стягнутих з відповідача рішенням суду, тобто, змінив по суті рішення суду.
Крім того, ухвалено додаткове рішення не тим складом суду, який розглядав справу і ухвалив основне рішення по справі.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а додаткове рішення міськрайонного суду – скасувати.
Керуючись ст.307 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський Південнотрубний завод" задовольнити.
Додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року скасувати.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: