Судове рішення #12592417

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 13668/10                                                                         Головуючий в 1 інстанції  - Бойко О.М.

Категорія  -  37                                                                                          Доповідач   -  Варенко О.П.

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

02 грудня 2010 року       Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Гайдук В.І.,

            суддів               -  Варенко О.П., Петешенкової М.Ю.,

            при секретарі   -  Самоткан В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення  Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 14 вересня 2010 року у справі  за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Підгородненської міської ради, третя особа Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру», про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним та визнання права власності на ? частини земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

     Керуючись ст.ст. 218,303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

     Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 14 вересня 2010 року - залишити без змін.

     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

 

      Головуючий

      Судді

   

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 13668/10                                                                         Головуючий в 1 інстанції  - Бойко О.М.

Категорія  -  37                                                                                          Доповідач   -  Варенко О.П.

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року       Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Гайдук В.І.,

            суддів               -  Варенко О.П., Петешенкової М.Ю.,

            при секретарі   -  Самоткан В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення  Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 14 вересня 2010 року у справі  за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Підгородненської міської ради, третя особа Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру», про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним та визнання права власності на ? частини земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2005 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13.01.2009 року померла її тітка ОСОБА_3, яка склала заповіт, за яким все майно, що буде належати їй на день смерті заповіла позивачці. Чоловіку спадкодавиці ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 належала земельна ділянка площею 0.180 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1, на  їх ім’я державним нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку по 1/2   частині кожному.

У зв'язку з виникненням спору щодо вказаної земельної ділянки рішенням Дніпропетровського районного суду від 19.12.2002 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 3/4 частини вищевказаної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину вищевказаної земельної ділянки.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, яке складається з 3/4 частин земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 Дніпропетровського району та області.

Вона у встановлений законом строк звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, та 13.10.2009 року державним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, оскільки не підтверджується факт належності останній земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 Дніпропетровського району та області.

Відповідач ОСОБА_1  на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки, отримав Державний акт на право  приватної власності на земельну ділянку площею 0,180 га серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2002 року, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, тобто зареєстрував право власності на всю земельну ділянку, а тому позивачка просила визнати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,180 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та області серії НОМЕР_1, на ім’я ОСОБА_1 недійсним; зобов'язати Дніпропетровський районний відділ ДРФ ДП «Центр ДЗК» скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за вищевказаною адресою та визнати за нею право власності на 3/4 частини земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 14 вересня 2010 року позов задоволено. Суд визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,180 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та області серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2002 року на ім’я ОСОБА_1, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7628; зобов'язав Дніпропетровський районний відділ ДП «Центр державного земельного кадастру» скасувати реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,180 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та області серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2002 року на ім’я ОСОБА_1, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7628; визнав за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 13.01.2009 року, на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,180 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 Дніпропетровського району та області, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі рішення Дніпропетровського районного суду від 19.12.2002 року.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін  з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 13.01.2009 року померла тітка позивачки ОСОБА_3. 10 серпня 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все майно, що буде належати їй на день смерті заповіла позивачці. Чоловіку спадкодавиці ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, належала земельна ділянка площею 0.180 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1, на їх ім’я державним нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку по 1/2   частині кожному.

Відповідач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки, отримав Державний акт на право приватної власності на всю земельну ділянку площею 0,180 га серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2002 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з виникненням спору щодо вказаної земельної ділянки між спадкоємцями, рішенням Дніпропетровського районного суду від 19.12.2002 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 3/4 частини вищевказаної земельної ділянки, зокрема і в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а за ОСОБА_1 право власності на ? частину вищевказаної земельної ділянки.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, яке складається з 3/4 частин земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Дніпропетровського району та області.

Позивачка у встановлений законом строк звернулась до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, та 13.10.2009 року державним нотаріусом їй було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на інше спадкове майно.

13 жовтня 2009 року державним нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 13.01.2009 року, оскільки не підтверджується факт належності їй земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Дніпропетровського району та області.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи в зв’язку з тим, що  померла ОСОБА_3 після того, як одержала рішення суду від 19.12.2002 року, не зареєструвала його  на протязі шести років з 2003 року по 2009 рік, не зверталась в жодну державну або судову інстанцію стосовно своїх прав на землю, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на  підставі успадкування та інших цивільно-правових угод. Згідно рішенню Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.12.2002 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 3/4 частини спірної земельної ділянки. Право власності померлої на зазначену частку земельної ділянки відповідно до ст.140 ЗК України припинено не було.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував  права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями  учасників процесу.

При вищезазначених обставинах справи, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.1218, 1225,1261,1268 ЦК України, дійшов до правильного висновку про те, що  позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 14 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

 

 Головуючий

 Судді

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація