Справа № 22ц-14970/2010р                                                                   Головуючий у 1 інстанції – Руденко В.В.                                                

Категорія -41                                                                                           Доповідач – Черненкова Л.А.

                                  Р І Ш Е Н Н Я

                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року                                                                                            м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  судді               - Черненкової Л.А.

суддів                                     -  Красвітної Т.П., Дерев`янка О.Г.

при секретарі                         -  Грало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу    ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська  від 19 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 19, виконком Амур-Нижньодніпровської районної ради  про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення, -                    

                                                       В С Т А Н О В И Л А:

     09 жовтня 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в праві користування приміщенням, та просили суд усунення перешкоди в праві користування житловою квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення їх в дану квартиру, посилаючись на те, що 08 серпня 1997 року позивачка ОСОБА_2 з відповідачем зареєстрували шлюб. 10 березня 2004 року виконавчим комітетом АНД районної ради м. Дніпропетровська був виданий ордер на  жиле приміщення № 02928 на ім’я відповідача за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з трьох жилих кімнат, площею 43,6 кв.м.  За даним ордером надана вказана квартира на склад сім`ї з чотирьох осіб, а саме: позивачки ОСОБА_2, двох дочок її від колишнього шлюбу (позивачки у справі: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2) і відповідача. Таким чином, позивачки вважають, що вони, як члени сім`ї наймача, мають рівні права щодо вселення в дану квартиру, тому, що усі вони зазначені у вказаному ордері на житлове приміщення на підставі ст. 64 ЖК України. Відповідач після отримання ордеру, безпідставно відмовляється від вселення їх в дану квартиру та будь-яким чином перешкоджає в цьому. Він змінив замки в спірній квартирі, двері, самостійно там проживає, з ними не спілкується та не пускає їх до квартири. Через ці незаконні дії відповідача вони не можуть належним чином вселитися в спірну квартиру та прописатися там, на що, вважають, мають законне право. В квартирі, де вони зареєстровані, проживають інші люди на підставі рішення виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська від 21.04.2004 року № 110. Таким чином, позивачам немає де жити, через що вони вимушені звернутися до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.

  Судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб: КЖЕП № 19 і виконком Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська.        

   Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська  від 19 жовтня 2010 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення задовольнити; усунути перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  в користуванні житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  в квартиру АДРЕСА_1.

   В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність рішення.

   Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та в межах позовних вимог, вважає за необхідне її  задовольнити   з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2004 року відповідачу ОСОБА_1 та членам його сім`ї – позивачам по справі, виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради був виданий ордер на вселення в житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1. Оскільки вселення сторін не відбулося під час дії ордеру, дія ордеру була продовжена 29 січня 2007 року.  

  Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про  задоволення позову, виходив з того,  що  відповідачем чиняться перешкоди щодо вселення позивачів, оскільки сам відповідач не заперечував, що він заселився в зазначену квартиру сам, оскільки шлюбні стосунки між ним та позивачем ОСОБА_2 фактично були припинені, змінив замки, ключів від нового житла позивачам не надавав, а з його згоди в зазначену квартиру в травні 2007 року була вселена його донька від першого шлюбу ОСОБА_5, яка і на сьогодні проживає в квартирі. З пояснень відповідача слідує, що він пропонував позивачам зареєструватись спільно в квартирі, після чого розміняти її, але заперечував проти їх проживання в спірній квартирі.  Таким чином, вимоги позивачів щодо усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення є законними та обґрунтованими. Суд не приймає до уваги заперечення проти позову відповідача щодо того, що позивачі не вселилися в спірне житлове приміщення без поважних причин в 2004 році, оскільки дія ордеру на вселення була продовжена 29.01.2007 року, тобто позивачам було продовжено право на вселення із зазначеної дати. Реєстрація мешканців будинку по вул. Котляревського, 11А в м. Дніпропетровську почала здійснюватись після прийняття на баланс цього будинку КЖЕП № 19, а саме: з 01.09.2006 року. Відповідач уклав з КЖЕП № 19 договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2007 року. З пояснень відповідача в спірній квартирі він не проживав з серпня 2005 року по червень 2007 року. Суд вважає, що позивачами не пропущено строк позовної давності, оскільки він відраховується саме з січня 2007 року. Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо наявності права власності позивачів на нерухоме майно в м. Дніпродзержинську, де вони можуть проживати, оскільки право володіння позивачів іншим нерухомим майном не позбавляє їх права користування жилим приміщенням, наданим їм в установленому законом порядку. Задовольнив суд першої інстанції позовні вимоги на підставі ст. 64 ЖК України.  

  Але  з висновками суду  погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи; недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; суд неправильно застосував норми матеріального права; неповно суд з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: суд першої інстанції не встановив статус спірної квартири, власника будинку;  не звернув увагу на те, що у спірній квартирі договір найму не укладався, сторони в цій квартирі не зареєстровані, суд не дав цим обставинам оцінку, не встановив чи  виникло право у позивачки на користування спірним приміщенням і  з якого часу, таким чином не встановив дійсні спірні правовідносини, неправильно застосував матеріальний закон, який до цих правовідносин не може бути застосований.

     Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

        Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи це підтверджено, що з 08 серпня 1997 року по 17 березня 2009 року позивачка ОСОБА_2 та відповідач знаходились у зареєстрованому шлюбі (а.с.5,101). Від шлюбу дітей не мають.  Згідно ордеру на жиле приміщення № 02928 від 10 березня 2004 року виданого виконавчим комітетом АНД районної ради м. Дніпропетровська - квартира АДРЕСА_1, яка складається з 3-х кімнат, жилою площею 43,6 кв.м, загальною площею 75,1 кв.м   була надана відповідачу на сім`ю складом із 4-х осіб, а саме: позивачки ОСОБА_2, двох дочок її від колишнього шлюбу (позивачки у справі: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2) і відповідача,  на підставі рішення ж.к. в/ч А-0151 № 14 від 09.02.2004 року (а.с.6), ордер продовжено 29.01.2007 року виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради (а.с.100). За рішенням виконавчого комітету  Дніпропетровської міської ради № 2786/1 від 18.09.2003 року затверджено акт державної приймальної комісії від 24.07.2003 року про прийняття в експлуатацію житлового будинку збудованого військовою частиною А-3191 по вул. Котляревського, 11 А; дозволити Управлінню експлуатації фондів, розквартирування військ та капітального будівництва Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України (військова частина А-1206) ввести в експлуатацію вказаний житловий будинок, прийнятий за актом державної приймальної комісії, затверджений цим рішенням; для оформлення права власності особам, які брали участь на паях у будівництві, звернутися до КП ДМБТІ за підготовкою відповідного рішення виконкому міської ради та передати житловий будинок на баланс КВЖРЕП Амур-Нижньодніпровського району, передати зовнішні інженерні мережі на баланс відповідним організаціям міста, після введення в експлуатацію житлового будинку замовити оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по фактичному розміщенню (а.с.90). Згідно виписки з облікової книги про реєстрацію багатоквартирного будинку по вул. Котляревського,11«а» КП ДМБТІ, за Управлінням експлуатації фондів, розквартирування військ та капітального будівництва Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України (військова частина А-1206)  на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2786/1 від 18.09.2003 року записано в облікову книгу № 37 жю за реєстровим № 2409-113 (а.с.91). Відповідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 3689 від 18.12.2003 року вирішено оформити право власності, з видачею свідоцтв, юридичним особам на квартири та нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-10 за адресою: вул. Котляревського, 11а згідно з додатком, зокрема, щодо спірної квартири № 25  військової частини А-1206 (Міністерство оборони України) за рішенням виконкому міської ради від 17.12.98 № 2567 оформлюється на праві державної власності власнику – держава в особі Верховної Ради України (а.с.98-99). Згідно відповіді КЖЕП № 19 від 23.06.09р. № 171/6 на запит суду, - будинок 11а по вул. Котляревського прийнято на баланс КВРЖЕП АНД району 01.09.2006 року (а.с.124).   Зареєстроване місце проживання позивачів до теперішнього часу  за адресою: АДРЕСА_1,  відповідач знятий з реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 в/ч  - 25.03.2010 року і на теперішній час його місце проживання не зареєстровано, що підтверджується відомостями в їх паспортах, оглянутих в судовому засіданні. Позивачі пояснили в судовому засіданні, що не вселялись у спірну квартиру після видачі ордеру на жиле приміщення тому, що в квартирі ще не було можливості проживання у зв’язку із не закінченням будівельних робіт, а потім у зв’язку з тим, що відповідач поміняв вхідні двері і ключі їм не надавав, проживають у найнятій квартирі в м. Дніпропетровську, обґрунтовують свої вимоги статтею 64 Житлового Кодексу України. Відповідач пояснив, що проживає в спірній квартирі без реєстрації місця проживання з грудня 2008 року, поміняв вхідні двері в цій квартирі у травні 2006 року у зв’язку з пропажею сантехнічного обладнання; перешкод позивачам у вселенні не вчиняв, вселятися вони відмовлялись, прохання про надання ключів від квартири не висловлювали. Позивачі, відмовляючись від сумісної реєстрації в спірній квартирі на підставі ордеру на жиле приміщення та у зв’язку з чим дія цього ордеру була продовжена 29 січня 2007 року, тим самим перешкоджають вселенню на законних підставах та укладання договору найму жилого приміщення, який до сього часу не укладений.

    Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

   Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

   Оскільки позивачі не набули самостійного права на житло на підставах, передбачених законом (найом, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера тощо), висновок суду першої інстанції про поширення на них норми ст. 64 ЖК України, яка міститься в главі ЖК "Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду", про порушення їх житлових прав та підстави для їх захисту є помилковим.

    Зазначені висновки не суперечать ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК, ст. 311 ЦК, оскільки право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

 У відповідності з нормами статей 58, 62, 63 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється згідно з договором найму жилого приміщення. Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше жиле ізольоване приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

    Відповідно до статті 58 ЖК України, - єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер, який видається виконавчим органом місцевої ради на підставі рішення про надання житлового приміщення у будинках громадського чи державного житлового фонду. Ордер на жиле приміщення є адміністративним актом, що видається виконавчим органом місцевого самоврядування до компетенції якого входить вирішення питань, пов'язаних з наданням житлових приміщень.

  Ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів. Після закінчення цього строку ордер автоматично втрачає свою силу. Однак при наявності поважних причин пропуску 30-денного строку він може бути продовжений виконкомом органу місцевого самоврядування, що його видав.

  Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.

  Відповідно до виданого ордера в передбачене в ньому житлове приміщення вселяються як громадянин, що одержав ордер, так і члени його сім'ї, зазначені в ордері. Згідно п. 72 Правил квартирного обліку при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.  

   Враховуючи положення ст. ст. 3, 4, 11, 27, 31 ЦПК України право визначати предмет і підставу позову та спосіб захисту порушеного права належить позивачеві.  

  Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

   Крім того, відповідно до вимог ст. 16 ЦК, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту усунення перешкоди в праві користування житловим приміщенням шляхом вселення в спірну квартиру, позивачі відповідно ст. 10 ЦПК зобов'язані довести правову та фактичну підставу позовних вимог.  

   Згідно зі ст. 214 ЦПК України суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосовувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

 Судова колегія вважає, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі недосягнення домовленості щодо реалізації свого права на вселення в спірну квартиру на підставі ордеру на жиле приміщення № 02928 від 10 березня 2004 року та продовженого 29.01.2007 року.    

  Позивачі звернулися з  позовом про усунення перешкоди в праві користування житловим приміщенням шляхом вселення в спірну квартиру на підставі статті 64 ЖК України.

    Але до встановлених правовідносин не можна застосувати вказані правові підстави, бо вони регулюють інші правовідносини, які випливають із права на користування жилим приміщенням, а не із права на вселення на підставі ордеру на жиле приміщення.  

   Однак, позивачі з таким позовом до суду не звернулись.

    Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є безпідставними і недоведеними та задоволенню не підлягають.

    Таким чином, в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкоди в праві користування житловим приміщенням шляхом вселення, - судом першої інстанції застосовано закон, який не поширюється на встановлені правовідносини, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові.  

      На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.

      Зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено, то сплачені судові витрати  не відшкодовуються.

   Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -    

                                                                В И Р І Ш И Л А:

     Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  -  задовольнити.

     Рішення  Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська  від 19 жовтня 2010 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

    Відмовити у задоволенні позову  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 19, виконком Амур-Нижньодніпровської районної ради  про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення.

     Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,  однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів  до суду касаційної інстанції.

Судді