АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
==================================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року м.Ужгород
Суддя апеляційного суду Закарпатської області Машкаринець І.М. з участю ОСОБА_1 як представника потерпілого ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляцією ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2010 року, якою:
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
мешканець с.Часлівці, вул.Тиха Ужгородського району, гр-н України,
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 гривень,-
встановив:
Згідно вказаної постанови ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що 12.09.2010 року біля 14 год.50 хв. керуючи автомобілем марки «Ауді-8-0», р.н. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі «Київ-Чоп» з м.Ужгорода у напрямку м.Чоп, навпроти будинку №8 в с.Тийглаш Ужгородського району здійснюючи маневр повороту ліворуч виїхав на смугу руху автомобіля «Мерседес-Віто» р.н. НОМЕР_2, який здійснював обгін по смузі зустрічного руху, на такій відстані від останнього, що водій цього автомобіля ОСОБА_2 був позбавлений технічної можливості зупинити автомобіль та запобігти зіткненню екстреним гальмуванням.
Порушенням водієм ОСОБА_3 пунктів 9.4,10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України спричинило пошкодження вказаний транспортних засобів внаслідок їх зіткнення.
В апеляції ОСОБА_3 порушує питання про скасування постанови суду як незаконної та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Справа: 3-638\2010 р.
Головуючий у першій інстанції: Івашкович І.І.
Доповідач: Машкаринець І.М.
Апелянт вказує, що висновок суду про порушення ним правил дорожнього руху в конкретній дорожньо-транспортній ситуації грунтується на неповно й однобічно досліджених матеріалах справи.
Апелянт посилається на те, що перед початком здійснення маневру він подав сигнал покажчиком повороту і виконував маневр згідно з Правилами дорожнього руху, в той час як водій автомобіля «Мерседес-Віто» ОСОБА_2 всупереч вимогам п.14.6 Правил дорожнього руху здійснював обгін на перехресті і не залишивши слідів гальмівного шляху на проїжджій частині дороги, що підтверджується схемою ДТП і є доказом того, що ОСОБА_2 неправильно оцінив дорожню обстановку і не вжив заходів для уникнення зіткнення, в тому числі і шляхом екстреного гальмування.
Безпідставним апелянт вважає і посилання в постанові суду як на доказ його вини на висновок спеціаліста експертно-криміналістичного центру, оскільки цей висновок стосується тільки даних щодо наявність чи відсутності технічної можливості уникнення зіткнення водієм ОСОБА_2 і не є доказом вину апелянта у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
При цьому апелянт вказує, що в якості вихідних даних експерт безпідставно взяв швидкість автомобіля під керування водія ОСОБА_2 як 60 км на годину, тоді як цей автомобіль рухався з більшою швидкістю.
Вислухавши пояснення представника потерпілого ОСОБА_2, який апеляцію вважає необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, апеляційний суд залишає її без задоволення з таких підстав.
Доводи апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, спростовуються матеріалами справи, які досліджувались судом.
Зокрема, зі схеми до протоколу огляду місця ДТП вбачається, що зіткнення автомобілів, які рухались у попутньому напрямку, сталося на смузі зустрічного руху в момент, коли водій автомобіля«Мерседес-Віто»ОСОБА_2 здійснював по цій смузі руху обгін автомобіля «Ауді-80» під керуванням водія ОСОБА_3, який в свою чергу здійснював маневр повороту ліворуч з виїздом на смугу руху, по якій рухався автомобіль під керування водія ОСОБА_2
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами та постановою органу дізнання від 18.09.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту цієї дорожньо-транспортної події і в апеляції фактично не оспорюються.
За таких обставин в конкретній дорожній ситуації водій ОСОБА_3, який здійснював маневр повороту ліворуч з виїздом на смуху зустрічного руху, по якій рухався автомобіль під керування водія ОСОБА_2, повинен був керуватись вимогами пункту 10.1 Правил дорожнього руху , згідно якого водій перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Доводи ж апелянта про те, що перед початком здійснення маневру повороту ліворуч він подав попереджувальний сигнал, а водій ОСОБА_2 не вжив заходів до уникнення зіткнення транспортних засобів, є безпідставними.
Відповідно до вимог пунктів 9.4 та 12.3 Правил дорожнього руху подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів і в разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об»єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Як вбачається з наявного у справі пояснення водія ОСОБА_3 перед початком маневру повороту ліворуч він в дзеркало заднього виду бачив тільки автомобіль, який рухався позаду нього на відстані близько 150 метрів, в той же час не виявив автомобіль, який рухався по зустрічній смузі в попутньому напрямку, здійснюючи його обгін ( а.с.8-10).
Згідно з висновком проведеної автотехнічної експертизи за №1900/113 від 15.09.2010 року автомобіль «Мерседес-Віто» під керування водія ОСОБА_2, рухався зі швидкістю 60 км на годину, не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення з автомобілем під керування водія ОСОБА_3. шляхом застосування своєчасного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху.
Цим же експертним висновком підтверджується, що водій автомобіля «Ауді-80» ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації повинен був керуватися вимогами п.п. 9.4, 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору саме дії водія ОСОБА_3. стали причиною виникнення дорожньо-транспортної ситуації ( а.с.14-18).
Вихідні дані щодо швидкості цих автомобілів та відстані між ними в момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_2 встановлені на підставі матеріалів дослідчої перевірки і доводи апеляції, в якій висловлено тільки припущення про більшу швидкість автомобіля «Мерседес-Віто», ці дані не спростовують.
За таких фактичних обставин суд першої інстанції відповідно до вимог ст.245 КУпАП всебічно, повно й об»єктивно з»ясував, які вимог Правил дорожнього руху порушені водієм ОСОБА_3 як учасником дорожнього руху, що призвело до зіткнення і пошкодження транспортних засобів, а тому прийшов до переконливого висновку про наявність в діях цієї особи складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Доводи апеляції ОСОБА_3 не спростовують цих висновків суду, а тому апеляція, як необґрунтована, до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.294 КпАП України, апеляційний суд,-
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП залишити без зміни.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя Машкаринець І.М.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
В матеріалах справи є дані про надіслання судом апелянту Дані копії оскарженої постанови від 1.06.2010 року днем винесення судом цієї постанови ( а.с.-5), а тому апеляція цієї особи на вказану постанову подана з пропуском передбаченого законом строку для її апеляційного оскарження.
Повторна видача судом копії цієї постанови ОСОБА_7 згідно його письмової заяви від 18.06.2010 року (а.с.-6) не є підставою для поновлення цього строку, а тому відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення передбаченого законом 10-денного строку для її оскарження і відсутності підстав для його поновлення, підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст.289,294 КпАП України, апеляційний суд,-
постановив:
Відмовити ОСОБА_7 в поновленні строку на оскарження постанови судді Іршавського районного суду від 1 червня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, повернувши йому апеляційну скаргу.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя: ( І.М.Машкаринець)
Керуючись ст.ст.289, 294 КпАП України, апеляційний суд,-
постановив:
1.Поновити ОСОБА_9 строк для апеляційного оскарження постанови Ужгородського міськрайонного суду від 23 червня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП.
2. Апеляцію ОСОБА_9 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 23 червня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП залишити без задоволення, а постову суду без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області Машкаринець І.М.
підприємця, гр.-на України,
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючого:
суддів:
при секретарі:
з участю прокурора:
адвоката:
засудженого: ОСОБА_10
перекладача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м.Мукачево на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 1 червня 2010 року,яким
ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м.Ужгорода Закарпатської області, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, мешканця АДРЕСА_1, гр.-на України,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 та 15 ч.2-185 ч.2 КК України і засуджений:
-за ст.186 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;
- за ст.185 ч.2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;
-за ст.ст.15-ч.2-185 ч.2 КК України на 1(один) рік позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_10і. призначено покарання в вигляді позбавлення волі ст. роком на 4(чотири) роки.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з виробуванням, якщо він протягом 3-х років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до вимог ст.76 КК України обов»язки:
-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
-повідомляти ці органи пру місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з»являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
За вироком суду ОСОБА_10 визнаний винним у тому, що 24.12.2009 року біля 19 год. біля під»їзду будинку №71 по вул.Писарева в м.Мукачево, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, відкрито викрав у неповнолітнього потерпілої ОСОБА_11 МРЗ-плеєр марки «SONI» вартістю 264 гривні.
Цим же вироком ОСОБА_10і. визнаний винним у тому, що 6.11.2009 року в період часу зх. 20 год.45 хв.до 21 години, перебувачи в стані алкогольного сп»яніння за попередньою змовою з ОСОБА_12
, без застосування фізичного насильства в кінці вересня 2009 року на полі поблизу винзаводу «Айсберг» в м.Берегово знайшов дикоростучий кущ коноплі, з якого зірвав листя та переніс до закинутої будівлі по вул.Фабричній в м.Берегово, де шляхом сушіння і подрібнення виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (марихуану), який зберігав у цій будівлі для власного вживання.
22 березня 2010 року біля 14 год.30 хв. в приміщенні магазину «Свіжий хліб» по вул.Б.Хмельницького,93 в м.Берегово працівниками міліції в ОСОБА_13 було вилучено 7,5204 вказаного наркотичного засобу, який ОСОБА_13 в цей день носив при собі в паперовому згортку в зовнішній кишені штанів.
В апеляції помічник Берегівського міжрайонного прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин скоєного ОСОБА_13 злочину, доведеність вини
та кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування вироку у зв»язку з м»ягкістю призначеного покарання та неправильним застосуванням, з призначенням ОСОБА_13 більш суворого покарання.
В обґрунтування апеляції помічник прокурора посилається на те, що засудженому ОСОБА_13 судом першої інстанції призначено покарання з випробуванням без врахування в повній мірі даних що його характеризують,зокрема що вказана особа раніше неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності за скоєння умисних злочинів з звільненням судом від відбування покарання з іспитовим строком, по закінченню якого ОСОБА_13 знову скоював нові умисні злочини, що свідчить про неефективність застосування до засудженого покарання з випробувальним строком, яким не досягається мета покарання щодо виправлення цієї особи і запобігання вчинення нею нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_13, який просить апеляцію визнати такою, що не підлягає розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Доведеність вини та правильність кваліфікації судом суспільно небезпечного діяння підсудного ОСОБА_13 не оспорюється, а тому в силу ч.1 ст.365 КПК України апеляційним судом не перевіряється.
Винуватість підсудного ОСОБА_13.у вчиненні злочину, за встановлених судом першої інстанції обставин підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених судом та наведених у вироку доказів. Дії ОСОБА_13 за ч.1 ст.309 КК України кваліфіковано вірно.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених санкцією частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання.
Керуючись ст.ст.323,324,366 та 378 КПК України, апеляційний суд,
засудив:
На вирок апеляційного суду прокурором може бути внесено касаційне подання, а засудженим подана касаційна скарга до Верховного Суду України, протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.
Головуючий:
Судді: