Справа №2-А-2717/10

                 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

(в порядку скороченого провадження)

                01.11.2010 р.   Суддя  Дзержинського районного суду м. Харкова  Гайдук Л.П., одноособово, розглянувши цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області  про зобов*язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

        Позивач  звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними, про зобов'язання здійснення перерахунку основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених законом, в якому просить  визнати діяльність відповідача незаконною та винною та зобов'язати його з 01.01.2004 р. провести йому перерахунок пенсій відповідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та виплату недоплачених пенсій, посилаючись на те, що рішенням МСЕК він є інвалідом 3-ої групи, а з 10.10.2007р.- інвалідом 2 групи безстроково та віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. За цих підстав згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання державної пенсії, розмір якої у відповідності до ст. 54 вказаного закону повинен бути не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої у відповідності до ст. 50 того ж закону, повинен складати 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2004року по 10.10.2007р., та не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю в розмірі 75%. Разом з тим, Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області при призначенні та нарахуванні належних йому пенсійних виплат нараховує йому державну пенсію і додаткову пенсію в набагато меншому розмірі, аніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».          

           В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.  

           Представник відповідача надав  заперечення  проти позовних вимог, згідно яких відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в  Харківській області з 01.01.2007року та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до ст.11 вищевказаного Закону  умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію за цим законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і  цим законом. Розмір державної пенсії визначається за тим законом, згідно вона призначена. Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров*ю, призначається відповідно до ст.. 50 цього Закону. Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим законом і членам їх сімей, котрі одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія на їх вибір. Згідно ч.2 ст. 59 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей у зв*язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов*язків військової служби або відповідно до ст. 54 цього Закону. Тобто, позивач має право отримувати лише один вид державної пенсії на свій вибір. Також до компетенції головного управління Пенсійного Фонду в Харківської області не входить призначення державної пенсії згідно   закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та позивач не звертався до районного управління ПФУ із заявою про переведення на пенсію, передбачену цим законом. Щодо посилань позивача на призначення йому пенсії до 01.01.2008 року у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, то  відповідач повідомив, що на той час діяла Постанова Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2002 року, що встановила мінімальний розмір пенсії за віком 19гривень 91 коп., якою відповідач керувався при нарахуванні додаткової пенсії позивачу. Управління Пенсійного фонду України в Харківській області  не погоджується з позивачем стосовно застосування для розрахунку додаткової пенсії величини мінімальної пенсії за віком встановленої законами України про Державний бюджет України, оскільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Кабінетом міністрів України була прийнята постанова «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008року № 530, п. 4 якої передбачено: щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров*ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачувати інвалідам II групи 20% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням зазначеної постанови позивачу виплачується додаткова пенсія у вказаному розмірі.

         Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

          Відповідно до частини  першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

          Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

           Судом встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача визнано з 04.01.1999року інвалідом IІІ групи, а з 10.10.2007року інвалідом II групи безстроково. Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням та не заперечується відповідачем.  

Відповідно до ч.І ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

              Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.  

            Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    

         Відповідно до наведеної ст. 54 в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 1 групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком, по III групі інвалідності — 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - і мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.

У статті 54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 № 3108-ІУ — відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Відповідний перерахунок пенсії позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка теж є відсилочною нормою з посиланням на ст. ст. 28, 42. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Тому, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за період з 01.01.2004року по 10.10.2007року в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а за період з 10.10.2007року по 01.10.2010року у розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком .

      Наявність такого права у позивача гарантується Конституцією України. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому суд застосовує ст.. ст.. 50, 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

            Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  Тому підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

           Посилання відповідача у своїх запереченнях  на ч.5 статті 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії  у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України,  є безпідставними, оскільки  надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був становити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.  

            З положень  статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.  

           Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Положення ч.3 ст.28 цього ж Закону, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, окрім передбаченого ч.1 цієї статті. Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.  

           З огляду на викладене суд вважає, що положення ч.3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

            Відповідно до ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

           Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.  

            Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

            Частиною 7 ст. 48 Закону №796-ХІІ зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

            Відповідно до ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено: з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

             У відповідності до п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” N 489-V  від 19.12.2006 дію абз. 3 ч. 1 ст 48 Закону №796-XII  зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

            Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) зупинення дії абз. 3 ч. 1 ст. 48 на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V було визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

            Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за 2008 рік з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.  

            Відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ (далі Закон  №107-VІ) до статей 50 і 54 Закону №796–ХІІ внесені зміни, згідно яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС у 1987-1990 роках: по ІІІ групі інвалідності – 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; також, особам, віднесеним до категорії 1, додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі: 20% прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.  

           Відповідно до нової редакції Закону України №796-ХІІ з 01.01.2008 року вихідним критерієм розрахунку пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, визначено прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно зі ст.58 Закону №107-VІ прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили  працездатність встановлюється в розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.  

           Рішенням Конституційного Суду України №10–рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України №107-VІ. Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-УІ, визнаних не конституційними.  

          Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року. Тому вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону №1058-ІV встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.  

         Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

         Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Харківській області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу  додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачені ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

          Таким чином, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати позивачу виплату додаткової пенсії .  

          За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІI групи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, але не з 01.01.2008 року, а з 22.05.2008 року, тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.  

           Розрахунок пенсії позивачу УПФУ в  Харківській області  з 01.07.2008 року проводило на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654, згідно якої для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №796-ХІІ, з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІ групи.  

         Суд не погоджується з таким розрахунком. Як зазначалось вище, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, і, встановлюючи такий порядок, останній не може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.  

          Крім того, у   ч.1 ст.67   Закону №796-ХІІ встановлено, що розміри доплат, пенсій і компенсацій, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  

         Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу  додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за 2009 та 2010 роки, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.  

        Згідно ч.1 ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI  у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлений в  розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

        Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ніяких змін до Закону №796-ХІІ не вносилось.  

       Тобто, протягом 2009 та 2010 років Закон №796-ХІІ діяв без будь-яких обмежень.        

       Згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам,  які стали  інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації  аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.

         З огляду на вищевикладене, дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують законне право позивача на отримання  додаткової щомісячної пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю,  в належних розмірах.  

          Керуючись статтями 8, 19, 22, 75, 92, 152  Конституції України, статтями 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796–ХІІ від 28.02.1991 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2007» №489-V від 19.12.2006 року, ст.ст. 183-2, 256  КАС України, суд,  –  

              ПОСТАНОВИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області  про зобов*язання вчинити певні дії задовольнити частково .  

         Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров*ю ОСОБА_1 та з обов*язати головне управління пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 10.10.2007року заборгованість з виплати належної державної пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3-ої групи інвалідності, відповідно до ст. ст. 50, п. 4 ст. 54. п. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування».

Зобов*язати головне управління пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 10.10.2007 року по 01.01.2008року та з 22.05.2008р. по 01.11.2010року  заборгованість з виплати належної державної пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2-ої групи інвалідності, відповідно до ст. ст. 50, п. 4 ст. 54. п. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Харківській області , починаючи з 01.11.2010 р., здійснювати виплату основної пенсії ОСОБА_1, передбаченої ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII (у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком) та додаткової пенсії ОСОБА_1, передбаченої ч. 1 ст. 50 Закону № 796-XII (у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

                  Постанова підлягає негайному виконанню.

                  Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

                  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії шляхом подачі до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова апеляційної скарги.

                  Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

                  Постанова набирає законної сили після спливу строку на її оскарження. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Головуючий-суддя  : /підпис/

З оригіналом згідно:                                                                                                                 Л.П. Гайдук