АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої : Копаничук С.Г.
Суддів: Нікушина В.П. ,Сороки Л.А.
при секретарі: Мандрик С.В.
за участю представника позивача Майданюка С.П., відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на рішення Іллінецького районного суду від 07.10.2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_3 ,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
В с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року ПАТ "Банк" Фінанси та кредит" в особі Вінницької обласної дирекції філії "Центральне регіональне управління" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягненння заборгованості за кредитним договором на суму 20 900,99 грн., посилаючись на те, що згідно договору поруки №27-128/06-ШД-П від 09.10.2006 року вона являлась поручителем ОСОБА_4, який 09.10.2006 року уклав кредитний договір та отримав споживчий кредит на суму 4000 грн. на строк до 08.10.2009 року із сплатою 0,0001 % річних, проте зобов'язань не виконує.
В ході розгляду справи позивач позовні вимоги уточнив і просив залучити в якості співвідповідача спадкоємця ОСОБА_3 ,оскільки 13.05.2009 року ОСОБА_4 помер ,а до складу спадщини входять усі права і обов'язки ,що належали спадкодавцю.
Ухвалою Іллінецького районного суду від 20.07.2010 року за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідача залучений ОСОБА_3
Рішенням Іллінецького районного суду від 07.10.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ ""Банк" Фінанси та кредит" 20900 ,99 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати. В іншій частині вимог відмовив за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ПАТ "Банк" Фінанси та кредит" просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.
Заперечуючи проти скарги ОСОБА_2 вважає рішення суду законним і обґрунтованим ,а доводи скарги безпідставними.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.10.2006 року між банком "Фінанси та кредит " та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №27-128/06ШД за яким банк надав кредит на суму на суму 4000 грн. з процентною ставкою в розмірі 0,0001 % річних , а позичальник отримав зазначені кошти із зобов'язанням повернути кредит і проценти по ньому згідно графіку до 08.10.2009 року . В забезпечення виконання умов договору цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким остання як поручитель зобов'язалася відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань за кредитним договором перед кредитором у повному обсязі.
13 травня 2009 року ОСОБА_4 помер.
Постановляючи рішення по справі, суд виходив з того ,що відповідати за виконання цивільних зобов'язань за кредитним договором має ОСОБА_3 ,як спадкоємець померлого. Вважаючи ,що договір поруки ОСОБА_2 ,в зв'язку зі зміною боржника в зобов'язанні припинився ,оскільки вона не погоджувалась забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником ,суд стягнув заборгованість з ОСОБА_3 ,а в позові до ОСОБА_2 відмовив.
Разом з тим, з таким висновком погодитись не можна.
Згідно зі ст. 213 ЦПК рішення суду є законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Згідно ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки ,що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до змісту ч.3ст. 1268 та ч .1ст.1269 ЦК України спадкоємець вважається таким ,що прийняв спадщину, якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї ,а якщо не проживав постійно з спадкодавцем на час відкриття спадщини ,то має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. За змістом статті , частини 3 статті 1231 ЦК до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.
Разом з тим, докази того ,що син ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька ,в тому числі, його права і обов'язки, в матеріалах справи відсутні . Згідно копії матеріалів спадкової справи заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 не подавав .З довідки адресного бюро вбачається, що ОСОБА_3 на час смерті ОСОБА_4 з останнім не проживав.
Таким чином ,висновок суду про те, що ОСОБА_3 прийняв спадщину ,в тому числі обов'язки перед банком по кредитному договору, не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Крім того, стягуючи неустойку у порушення вимог статей 212 - 214 ЦПК України суд не з'ясував, чи є передбачені законом підстави для стягнення неустойки за неналежне виконання померлою особою зобов'язань за кредитним договором після його смерті, оскільки стягнув таку неустойку у розмірі заявленому банком ,яку останній обрахував в тому числі за період і після смерті боржника.
Разом з тим , як вбачається з матеріалів справи ,зобов'язання боржником за кредитним договором перед кредитором не виконані.
Зі змісту п.2.1 договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідно до п.5.1 договору порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею.
Відповідно до ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановленим договором поруки. Аналогічне положення містить і п.2.2 договору поруки.
Згідно з ч.1,2,4 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному об'ємі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати неодержане від решти солідарних боржників.
Зобов'язання боржником та поручителем ОСОБА_2 за договором не виконані.
Порука не припинена ,так як вона припиняється, якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги. Оскільки такий строк в кредитному договорі чітко визначений – строк повернення кредиту -08.10.2009 року (п.3.2) і кредитор пред'явив вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного ,порука діє.
За таких обставин суд першої інстанції незаконно стягуючи кошти з особи, що не прийняла спадщину і відмовляючи в позові до ОСОБА_2 , фактично усунув поручителя від відповідальності, установленої законом та договором.
Отже , відповідальність перед банком за борги повинен нести поручитель ,а не ОСОБА_3 ,який не прийняв спадщину.
Оскільки висновки суду щодо цього не відповідають обставинам справи та вимогам закону рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про стягнення заборгованості з поручителя .
Як вбачається з матеріалів справи ,розрахунку банку, заборгованість ОСОБА_4 перед банком по даному кредитному договору станом на 13.05.2009 року складала : по кредиту -2 446 грн .,по щомісячній комісії 1185 ,6 грн. ,по пені за несвоєчасне повернення кредиту ,відсотків та комісії 7 530 грн. ,а всього 11 162,3 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає ,що в зазначений розрахунок увійшли суми заборгованості по щомісячній комісії та по пені за несвоєчасне повернення кредиту та комісії ,що знаходяться поза межами строку звернення до суду з такими вимогами.
Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.
Оскільки про застосування її було заявлено стороною в спорі ,з розрахунку щомісячної комісії підлягають виключенню суми поза межами 3 років ,а по пені за несвоєчасне повернення кредиту ,відсотків та комісії підлягають виключенню суми поза межами одного року.
Таким чином, заборгованість по кредитному договору складає за основним боргом - 2446 грн. ,по комісії - 1115,6 грн., по пені за несвоєчасне повернення кредиту і комісії – 1517,37 + 955,49 =2472,86 грн., а всього – 6034,46 грн. ,яка має бути стягнута з поручителя.
В задоволенні інших сум позовних вимог необхідно відмовити за пропуском строку звернення до суду .
Керуючись ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України,
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ ""Банк "Фінанси та кредит" задоволити частково.
Рішення Іллінецького районного суду від 07.10.2010 року скасувати .
Позов ПАТ ""Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ ""Банк "Фінанси та кредит" м. Київ : 2 446 грн. - заборгованості по кредиту, 1115,6 грн. - щомісячної комісії, 2472,86 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та щомісячної комісії ,а всього - 6034,46 грн.
В іншій частині позовних вимог ,в тому числі до ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ ""Банк "Фінанси та кредит" м. Київ 60,34 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути
оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: