АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінни-цької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Луценка В.В., Гуцола П.П.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю представника позивачки-відповідачки, апелянтки ОСОБА_1-ОСОБА_10., відповідача-позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, вона ж представник відповідачки ОСОБА_4, представника відповідач-ки ОСОБА_5-ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області ци-вільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору уступки
права вимоги, свідоцтва про право власності на квартиру, поділ май-
на подружжя,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про скасування рішення третейського суду,
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Замостяського районного суду Вінницької області від 15 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
14 травня 2008 року ОСОБА_1 звернулася в Замостянський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відпо-відачів акціонерного комерційного банку «Аркада» про визнання недійсним до-говору уступки права вимоги, свідоцтва про право власності на квартиру, поділ майна подружжя ( т. 1, а. с. 5-8 ), мотивуючи вимоги наступним. Позивачка 01 червня 1996 року зареєструвала шлюб з відповідачем у справі, який розірваний у судовому порядку 13.03.2006 року. 18 травня 2005 року ОСОБА_2 уклав з банком «Аркада» договір № Л122 про участь у фонді фінансування будівницт-ва квартири АДРЕСА_1 за програмою ТОВ «БМУ-3». ОСОБА_2 сплатив банку 160524,63 гривні, що належали їй також як под- ружжю. 29 листопада 2005 року між АКБ «Аркада», ОСОБА_2, ОСОБА_4 був укладений договір уступки права вимоги. Остання внесла на раху-нок банку залишок коштів на будівництво квартири в сумі 1500,00 гривень, а після завершення будівництва на ім’я ОСОБА_4 банком було видано до-відку про повний розрахунок за квартиру, яка послужила підставою отримання нею свідоцтва про право власності на житло. ОСОБА_2 не повідомляв по-зивачку про укладення договору уступки права вимоги на квартиру АДРЕСА_1, кошти, сплачені на будівництво квартири, є спіль-ною сумісною власністю подружжя, тому і квартира належить їм обом. У пері-од подружнього життя ОСОБА_4 придбали пральну машину «Арістон» вартіс-тю 2000,00 гривень та телевізор «Соні» вартістю 2000,00 гривень. ОСОБА_1 просила визнати недійсними договір уступки права вимоги, свідоцтво про право власності на квартиру, виділити їй пральну машину, визнати за нею пра-во власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 теж визнати право власності на 1/2 цієї квартири, виділити йо-му телевізор «Соні».
09 листопада 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позо-вом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя на загальну суму 108515,00 гривень, в тому числі 60000,00 гривень, які забрала відповідачка. В заяві пози-вач визначив варіант розподілу майна, просив виділити відповідачці майно на суму 41115,00 гривень, собі на суму 7400,00 гривень, стягнувши з неї на його користь 46857,50 гривень компенсаційних коштів ( т. 1, а. с. 88-89 ).
01.12.2008 року ОСОБА_1 подала в суд позовну заяву про скасування рішення третейського суду ( т. 1, а. с. 95-97 ), збільшивши власні позовні вимо-ги. У заяві зазначала, що рішенням третейського суду при Товарній Б і ржі «То-варна Універсальна Біржа «Сальдо» від 21.03.2008 року право власності на спі-рну квартиру визнано за ОСОБА_5 Дане рішення третейського суду грун -тується на договрі позики від 06.01.2005 року, за яким ОСОБА_5 переда-ла, а ОСОБА_4 отримала 437886,00 гривень під зобов’язання повернути ці кошти в строк до 20.12.2007 року. Договором позики було передбачено, що у разі відсутності коштів для повернення позики позичальник має право передати у власність позикодавця майно, набуте ним у майбутньому. ОСОБА_1 вва-жає, що ОСОБА_4 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 незаконно, оскільки за договором позики його предметом є лише грошові кошти.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року ( т. 1, а. с. 102 ) зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, позовна заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог щодо скасування рішення третейського суду об’єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та свідоцтва про право влас-ності на квартиру, поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 березня 2010 ро-ку позов ОСОБА_2 задоволено частково, із спільного майна подружжя йо -му виділено: м’який куточок вартістю 2800,00 гривень, телевізор «Оріон» вар-тістю 1100,00 гривень, пральну машину «Арістон» - 2000,00 грвиень, частину меблів в кімнату - 1500,00 гривень, а всього майна на суму 7400,00 гривень. ОСОБА_9 виділено: набір посуди вартістю 480,00 гривень, набір кастрюль - 450,00 гривень, диван - 1345,00 гривень, 6 шт. постільної білизни - 1650,00 гри-
вень, меблі в прихожу - 510,00 гривень, всього на суму 4435,00 гривень. В реш-ті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_10, ОСОБА_4 про визнання недійсними договору уступки пра-ва вимоги, свідоцтва про право власності, поділ спільного майна подружжя, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про скасування рі-шення третейського суду - відмовлено ( т. 1, а. с. 246-251 ).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 15 березня 2010 року, ОСОБА_1 оскаржує його в апеляційному порядку ( т. 2, а. с. 6-14 ) та про-сить дане рішення скасувати в частині відмови у задоволенні її позовних вимог стосовно квартири АДРЕСА_2, ухвалити нове рішення про задоволення її позову, в решті рішення залишити без змін. Апелянтка вважає оскаржуване рішення у зазначуваній нею частині незакон-ним, ухваленим з невірним застосуванням норм матеріального права, грубим порушенням норм процесуального права, на підставі висновків суду, що не від- повідають обставинам справи.
Колегія суддів апеляційного суду у відповідності зі ст. 305 ЦПК України ух-валила розглянути дану справу за апеляційною скаргою у відсутності представ-ника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сторонів відповідачів - акціонерного комерційного банку «Аркада», оскільки дана особа, яка бере участь у справі, неодноразово належним чином та завчасно повідомлялася про розгляд цієї справи судом, в тому числі про сьогоднішнє су-дове засіданння, проте жодного разу в суд не з'являлася, клопотань про відкла-дення розгляду справи не подавала, належних доказів, які б доводили поваж-ність причин неявки сторони в судове засідання не подавала ( т. 2, а. с. 61, 68 ).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення і заперечення сто-рін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, пе-ревіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в ме-жах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В ідповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, яки-ми обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджу-ються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо ), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма під-лягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинст-ва, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дос-ліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’я-сування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам спра-ви. Суд повинен кожен доказ проаналізувати, оцінити його достовірність та до-пустимість.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сто-роні відповідачів - акціонерний комерційний банк «Аркада» свою позицію з приводу вирішуваного судом спору висловив у власному поясненні на первіс-ний позов ОСОБА_1 ( т. 1, а. с. 38-39 ), де вказав, що при укладенні дого-ворів про участь у фонді фінансування будівництва від 18 травня 2005 року № Л122, про уступку прав вимоги від 29 листопада 2005 року № Л122/1 були до-тримані вимоги чинного законодавства. Третя особа, укладаючи згадані догово-ри, керувалася виключно Правилами фонду фінансування будівництва за про-грамою ТОВ «БМУ-3», затвердженими рішенням правління АКБ «Аркада». Ус-тупка права вимоги відповідачем ОСОБА_2 своїй матері ОСОБА_4 здійснена на законних підставах. Кінцевим підтвердженням виконання своїх договірних зобов'язань банком перед відповідачами ОСОБА_4 є видане свідоц-тво про право власності на квартиру АДРЕСА_3. Представник банку у даному письмовому поясненні просив суд роз-гляти справу без його участі в наступних судових засіданнях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебували в зареє-строваному шлюбі з 01 червня 1996 року по 13 березня 2006 року ( т. 1, а. с. 18-19 ). Вирішуючи заявлени спір, суд керувався роз'ясненням, викладеним у пунк -тах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», коли необхідно встановлювати обсяг спільно на-житого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'я -совувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються борги под-ружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї ( ч. 4 ст. 65 СК України ).
Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується колегія cуд -дів, що квартира АДРЕСА_4 не являється спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4.
До такого висновку суд прийшов, врахувавши наступні фактичні обставини.
В період шлюбу 18 травня 2005 року між ОСОБА_2 як довірителем та акціонерним комерційним банком «Аркада» був укладений договір № Л122 про участь у фонді фінансування будівництва. Об'єктом фінансування за вказаним договором була спірна квартира, загальна сума внесених довірителем коштів становила 162181,87 гривню.
Відповідач ОСОБА_2 мав намір після отримання нової квартири про-дати належну йому на праві особистої приватної власності двокімнатну кварти-ру АДРЕСА_5, де він проживає по теперішній час, а отримані від цього продажу кошти сплатити в погашення боргу за квартиру АДРЕСА_1.
Первісна позивачка на надала суду належних і достатніх доказів про наяв-ність у неї з чоловіком як подружжя спільних сумісних коштів, достатніх для придбання спірної квартири.
Суд прийняв до уваги, дав юридичну оцінку тим фактичним обставинам, що відповідач ОСОБА_2 з 2004 року працював експедитором в товаристві «Техсервіс ЛТД», мав незначну заробітну плату, позивачка за первісним позо-вом в період шлюбу понад вісім років ніде не працювала. Отримувані кошти чоловіка витрачалися виключно на утримання сім'ї, придбання необхідних для неї речей. Суд прийшов до висновку, зазначаючи підстави останнього, що пред -ставлені ОСОБА_1 журнали карток з реєстрації на ім'я ОСОБА_2 і зняття з реєстрації автомобілів не відображають реального, об'єктивного фінан-сового становища подружжя ОСОБА_4, з них неможливо встановити розмір доходу одного з подружжя.
Суд прийняв до уваги, що 18 травня 2005 року був укладений договір між ОСОБА_2М і банком про участь у фінансуванні будівництва спірної кварти-ри, а вже 29 листопада цього ж року ( тобто лише через півроку ) у зв'язку з не-можливістю повернення боргу в сумі 437886,00 гривень за договором позики від 06 січня 2005 року ОСОБА_2, банк та ОСОБА_4 уклали тристо-ронній договір № Л122/1 про уступку права вимоги, за яким ОСОБА_4 23 лютого 2006 року отримала свідоцтво № 302 про право власності на спірну квартиру.
Первісна позивачка ОСОБА_1 пояснювала суду і суд прийняв до уваги дані пояснення, що останній рік-півтора у неї з чоловіком погіршилися сімейні стосунки, вони мали свій кожен окремо бюджет, чоловік зберігав свої кошти у своєї матері ОСОБА_4
Суд вірно керувався п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, згідно якого майно, набуте чоловіком або дружиною за час шлюбу, але за кошти, що належали йому чи їй особисто - є особистою приватною власністю відповідно чоловіка чи дружини.
Вирішуючи спір в частині вимог ОСОБА_1, зокрема оцінюючи її тверд-ження стосовно договору позики, третейської угоди, скасування рішення тре-тейського суду від 21 березня 2008 року, суд підставно і обгрунтовано керував-ся нормами ст. ст. 388, 526, 627 ЦК України, прийшов до висновку, що укладе-на 25 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 третейська угода про передачу на вирішення третейського суду спору відносно виконання умов договору позики від 06 січня 2005 року у випадку його виникнення в май-бутньому, рішення третейського суду щодо звернення стягнення коштів за до-говором позики на спірну квартиру, визнання за ОСОБА_5 права влас-ності на дану квартиру є законними і підстав для визнання рішення третейсько-го суду незаконним, його скасування - відсутні.
Судом першої інстанції дана об'єктивна, всебічна і безпосередня оцінка зіб-раним доказам, показам свідків, допитаних в судовому засіданні щодо немож-ливості у зв'язку з відсутністю на те законних підстав погодитися з доводами ОСОБА_1, її преставника в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, визнання за нею права власності на 1/2 частину цього помешкання.
Ухвалюючи оскаржуване рішення у справі про часткове задоволення заявле-ного ОСОБА_2 позову, відмову у позові ОСОБА_1, суд першої інс-танції правильно визначився у встановленні дійсних правовідносин, що склали-ся між сторонами у справі, дав належну правову оцінку встановленим фактич-ним обставинам, правильно застосував норми матеріального права, не порушив норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або за-перечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухва-лив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних ли-ше формальних міркувань.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, виходячи з доводів і заперечень сто-рін, з врахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного су-дочинства. Судом першої інстанції повно, відповідно до положень ст. 212 ЦПК України, з'ясовано обставини справи, тому підстав для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 безпідставні і висновків суду пер-шої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК Украї-ни, колегія cуддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен -ня, проте протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді: