АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він--ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Гуцола П.П., Луценка В.В.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю апелянта, представника відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1, позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, ро-зглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засі-дань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», ЗАТ
«Страхова компанія «Інгосстрах» про визнання незаконним на-
рахування процентів, списання неустойки відповідно до умов
кредитних договорів,
за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «Приватбанк» Олішевського Дмитра Анатолійовича на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
08 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулася в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі Вінницької філії про ви-знання незаконними дій відповідача по нарахуванню та списанню пені за кре-дитними договорами, зменшення нарахованої неустойки. Позов мотивований тим, що 11 березня 2008 року між позивачкою та банком були укладені два до-говори: кредитний № НОМЕР_1 на суму 40474,00 грн., іпотечний № НОМЕР_1 на суму 204525,00 грн. Свої обов’язки за згаданими дого-ворами ОСОБА_2 як позичальник виконувала сумлінно. Однак, умови до -говірних зобов’язань перед банком з незалежних від неї обставин були пору-шені внаслідок настання нещасного випадку з позивачкою. Страховою компа-нією «Інгосстрах» були переховані грошові кошти в сумі 122500,00 грн. на її банківський рахунок, якими без її відома та погодження розпорядився сам банк, зарахувавши їх в певному співвідношеннні на погашення заборгованості по тілу кредита, штрафних санкцій. У зв’язку з цим ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду, просила визнати дії банку по нарахуванню та списанню пені за договорами незаконними, зменшити нараховану неустойку ( а. с. 3-4 ).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.03.2010 року до уча-сті у справі з ініціативи суду залучено в якості співвідповідача ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» ( а. с. 26 ).
Рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип банку із закритого акціонерного товариства змінено на публічне акціонерне товариство ( а. с. 30-31 ).
В подальшому позивачка неодноразово змінювала, збільшувала заявлені по-зовні вимоги ( а. с. 70-71, 75, 93-94 ), остаточні її вимоги сформульовані нас-тупним чином: зобов’язати ПАТ КБ «Приватбанк» ( далі - банк ) спрямувати самостійно списані кошти в сумі 122500,00 грн. на погашення тіла кредитів за договорами № НОМЕР_1, № VIW3G40000003819 від 11.03.2008 ро-ку, визнати нарахування банком підвищених процентів в сумі 105988,49 грн. незаконним, зменшити нараховану пеню в сумі 8117,88 грн. до 00,00 грн. та зо-бов’язати банк з 11 серпня 2008 року зробити перерахунок відсотків за корис-тування кредитними коштами за кредитним і іпотечним договорами № НОМЕР_1 від № VIW3G40000003819 від 11.03.2008 року, виходячи із процентної ставки 15% річних, передбаченої додатками № 1 до договорів.
Р ішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.05.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Зобов’язано банк спрямувати самостійно списані кошти в сумі 122500,00 гривень на погашення тіла кредитів за договорами № НОМЕР_1 та № VIW3G40000003819 від 11.03.2008 року. Визнано нарахування банком підвищених процентів в сумі 105988,49 гри -вень незаконним та зменшено нараховану пеню в сумі 8117,88 гривень до 00, 00 гривень. Зобов’язано банк з 11 серпня 2008 року зробити перерахунок від-сотків за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки 15% річних. В позові до ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» відмовлено. Стягнуто з банку на користь позивачки витрати з ІТЗ в сумі 120,00 гривень та в дохід держави судовий збір в сумі 1225,00 гривень ( а. с. 113-115 ).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «Приватбанк» в особі представника оскаржує його в апеляційному порядку ( а. с. 118 -119, 139-141, 151-153 ). Апелянт вважає судове рішення незаконним, ухваленим внаслі-док невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм ма-теріального та процесуального права. Представник просить оскаржуване скасу-вати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення і заперечення сто-рін, які дотримуються кожна своїх позицій, дослідивши матеріали справи, про-аналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтова-ність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, за-явлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішен-ня у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вини-кає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу порядку вико-нання умов кредитного та іптечного договорів, укладених між фізичною осо-бою ОСОБА_2 та кредитною установою ПАТ КБ «Приватбанк».
11 березня 2008 року ОСОБА_2 отримала у банку кредит в розмірі 40 474,00 грн., що підтверджується укладеним кредитним договором VIW3G5000
0003819, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% на суму залишку заборгованості за кредитом ( а. с. 3-4 ). Цього ж дня між сто-ронами був укладений договір про іпотечний кредит № VIW3G40000003819, у відповідності до якого позивачці були надані грошові кошти в сумі 204525,00 грн. за умови сплати відсотків за користуванням іпотечним кредитом у розмірі 15% річних ( а. с. 9-10 ). У забезпечення виконання зобов’язання за іпотечним договором позивачка надала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме двокім-натну квартиру загальною площею 41,50 кв. м., житловою площею 25,70 кв. м., що розташована в АДРЕСА_1. Майно належить по-зивачці на підставі договору купівлі-продажу.
04 березня 2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та Поповсь
-кою Н.А. були укладені договори: особистого страхування VIW3LK00000038 19 ( а. с. 18, 46-48 ), страхування майна VIW3G40000003819 ( а. с. 19 ).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі щодо не-законності нарахування підвищених процентів та зменшуючи нараховану пеню з 8117,88 гривень до 00,00 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що не-виконання обов’язків за договорами виникло не з вини боржниці, а внаслідок надзвичайних невідворотних обставин, які не залежали від її волі, тому є підс-тавою для звільнення її від відповідальності за порушення зобов’язань в цій ча-стині договірних відносин. При цьому суд першої інстанції врахував, що Зако-ном України від 12.12.2008 року Цивільний кодекс України доповнений стат-тею 1056-1, згідно норм якої встановлений договором розмір процетів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щoдо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчем-ною.
З вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково, стосовно зменшення нарахованої пені та визнання незаконним нара-хування підвищеної поточної ставки у розмірі 30% після внесення змін у ци-вільне законодавство щодо заборони таких дій банку в односторонньому по-рядку, визнання у законодавчому порядку відповідної умови договору нікчем-ною.
З наданого банком розрахунку заборгованості за договором іпотеки № VIW3G400000003819 від 11.03.2008 року, укладеного банком та клієнткою ОСОБА_5 ( а. с. 65 ), вбачається підвищення процентної ставки з 11 серп-ня 2008 року включно по 13 січня 2009 року до 25,08% річних, з 01 лютого 2009 року до 30,00% річних. Однак, банком при цьому не були враховані поло-ження ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України. Дана норма статті почала діяти згідно із За-коном України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до дея-ких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови дого-вору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому поряд-ку».
З викладеного слідує, що банк зобов’язаний з 01.02.2009 року зробити пере-рахунок позивачці суми заборгованості по відсотковій ставці за користування кредитними коштами, виходячи з розміру ставки у 25,08 % річних.
Стосовно зменшення нарахованої пені до нульової суми, то в даному випад-ку належить врахувати інвалідність боржниці, що наступила внаслідок дорож-ньо-транспортної пригоди уже під час виконання нею зобов’язань перед бан-ком за укладеними договорами, тривалий час її лікування. Дана обставина бе-зумовно має істотне значення і у відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України може бути врахована, а в даному випадку підлягає врахуванню у вирішенні питання зменшення розміру неустойки за рішенням суду. На інші умови укладених до-говорів дана обставина, що має негативні наслідки для ОСОБА_2, жод-ним чином у відповідності з нормами законодавства України, яке регулює кре-дитні правовідносини, не впливає. З матеріалів справи вбачається, що 27.07. 2008 року позивачка потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості ( а. с. 12 ). Протягом ро-ку ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуваннях, отримала ІІІ групу інвалідності ( а. с. 49, 77-84 ), що призвело до прострочення виконання зобов’язань за умовами існуючих кредитних договорів.
В серпні 2009 року позивачці після настання страхового випадку страхо-вою компанією «Інгосстрах» були виплачені гроші в сумі 122500,00 гривень, які перераховані безпосередньо на її банківський рахунок НОМЕР_2 ( а. с. 50-52 ).
Вірним є висновок суду першої інстанції в частині відмови у позові до ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», оскільки вимоги ОСОБА_2 жодним чином не стосуються правовідносин, що мали місце між нею і страховою ком-панією. Судове рішення в цій частині ніким не оскаржується.
Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Рішення суду від щодо зобов’язання банку спрямувати кошти страхового відшкодування в сумі 122500,00 гривень виключно на погашення лише тіла кредитів, здійснити перерахунок відсотків за користування кредитними кошта-ми з 11 серпня 2008 року з розрахунку ставки у 15% є незаконним, таким, що суперечить нормам матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальнос-ті за неможливість виконання ним грошового зобов’язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Даною нормою встанов-лено виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобо-в’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тіль -ки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії неперебор-ної сили або простого випадку ( що має місце в даному конкретному випадку ). Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання, так і сум, право на які виникає у кредитора на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та сум неустойки ( пе-ні ). Останнє коригується ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Умови кредитного договору встановлюють обов’язок боржника ( іпотеко-давця ) щодо повернення грошової суми частинами, відповідно до графіку по-вернення боргу. Тобто прострочення боржника буде мати місце не лише при неповерненні боргу в кінцевий термін, а й при невиконанні графіку сплати що-місячних платежів і відсотків. Під поняттям прострочення у цілому і простро-чення боржника зокрема розуміють порушення строків виконання стороною в договорі своїх договірних обов’язків, передбачених ст. 612 ЦК України. При цьому йдеться не лише про порушення строків виконання договору в цілому, а строків виконання окремих договірних обов’язків, які становлять зміст догово-ру, передбачених ст. ст. 628, 631 ЦК України.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльністю» встановле-но, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нор-мативно-правовими актами Національного банку України та угодами ( догово-рами ) між банком та клієнтом.
Після перерахування страховою компанією коштів у сумі 122500,00 гривень у якості страхового відшкодування, вони були зараховані банком на погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитними договорами в порядку, передба-ченому п.п. 7.2 договору від 11 березня 2008 року № VIW3G5000 0003819 ( а. с. 32-33, 118-119, 139-141, 151-152 ). Дана умова договору є дійсною, сторона-ми не оспорювалася і не оспорюється, тому змінювати визначений порядок за- рахування коштів на погашення заборгованості позивачки у банку не було і не-має підстав.
Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому підлягає зміні на підставі ст. 309 ЦПК України, оскіль-ки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в певній частині заявлених позовних ви-мог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 53, 55 Закону України від 07.12. 2000 № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», Законом України від 12. 12.2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра-їни щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», ст. ст. 551, 612, 625, 628, 631, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 303, 304, 307, п. п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «Приватбанк» Олішевського Дмитра Анатолійовича задоволити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 травня 2010 року змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Визнати нарахування ПАТ КБ «Приватбанк» підвищених процентів в сумі 105988,49 гривень незаконними. Зобов’язати ПАТ КБ «Приватбанк» зробити ОСОБА_2 перерахунок відсотків за користування кредит-ними коштами за договорами № НОМЕР_1 та № VIW3G40000003 819 від 11.03.2008 року, починаючи з 01 лютого 2009 року, виходячи з процен-тної ставки 25,08 % річних.
Зменшити нараховану неустойку в сумі 8117,88 гривень до 00,00 гривень.
У позові до ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», в решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Судові витрати у справі залишити за сторонами».
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набран-ня законної сили.
Головуюча:
Судді: