У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року                         м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області  в складі:

Головуючого Вавшка В.С.,

суддів: Іващука В.А., Колоса С.С.,

При секретарі: Андреєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 3 серпня 2010 року;

по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі-СВК)  «Іванівський» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від                        3 серпня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з СВК  «Іванівський» на користь ОСОБА_5 2947 грн.63 коп. заборгованості по заробітній платі та 1500 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з СВК  «Іванівський» 247  грн. судового збору в дохід держави та  120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На таке рішення ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення. Вважає, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.

        Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 серпня 2008 року на засіданні правління СВК «Іванівський» ОСОБА_5 був прийнятий на роботу завідуючим молочно - товарною фермою та був звільнений з роботи за станом здоров’я 5 серпня 2009 року, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с. 133-135).  

На звернення позивача з вимогою погасити заборгованість відповідач не відреагував. Таким чином, суд дійшов висновку, що зі сторони позивача були вжиті усі можливі заходи щодо отримання належних працівникові сум при звільненні. З моменту звільнення з підприємства позивач не працював. Сума заборгованості по заробітній платі у розмірі, яка підлягала виплаті при звільненні позивачу на день розгляду справи не виплачена.  

З матеріалів справи вбачається (а.с.101-109), що на день звільнення з роботи СВК  «Іванівський» нарахував, але не виплатив ОСОБА_5 заробітну плату за період: січень 2009 року - 606 грн., лютий 2009 року - 605 грн., березень 2009 року - 605 грн., квітень 2009 року - 625 грн., травень 2009 року - 1125 грн., червень 2009 року - 625 грн., липень 2009 року – 630 грн., серпень 2009 року – 100 грн., відпускні – 497 грн.41 коп., а всього 5418 грн.21коп., що підтверджується табелями обліку робочого часу за січень-серпень 2009 року.

 Однак, відповідно до касового ордеру № 100 від 6 листопада 2009 року та накладної № 83 від 18 лютого 2009 року СВК  «Іванівський» частково виплатив позивачу заробітну плату в сумі 2470 грн.58 коп., що сторонами не оспорюється в судовому засіданні.  

З огляду на те, що з моменту звільнення СВК  «Іванівський» частково розрахувався по заробітній платі з ОСОБА_5, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає нарахована, але невиплачена заробітна плата у сумі 2947 грн.63 коп.  

Суд першої інстанції не погодився з вимогами позивача про нарахування щомісячної заробітної плати в сумі 1200 грн., оскільки ніяких доказів встановлення такої заробітної плати позивачем не надано, натомість відповідачем надано протокол засідання правління СВК «Іванівський» за   № 14 від 29 липня 2009 року та штатний розпис на 2009 рік, де встановлені розміри посадового окладу працівників адмінуправлінського та обслуговуючого персоналу, в перелік яких входить і посада ОСОБА_5

Суд першої інстанції також частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди з СВК  «Іванівський» на користь ОСОБА_5 на підставі ст. 237-1 КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не взяті до уваги розрахунки нарахування оплати праці робітників тваринництва, що були подані позивачем, відтак невірно визначений розмір заборгованості по заробітній платі.

Так відповідно до ст.97 КЗпП України оплата праці здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами праці.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

З наданих сторонами доказів вбачається , що на СВК «Іванівський» була встановлена погодинна система оплати праці (а.с.31-36). У зв’язку з цим суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги в якості доказу розрахунки оплати праці, які склав особисто позивач, оскільки в цих розрахунках ОСОБА_5 нараховував заробітну плату собі та іншим працівникам  по  відрядній системі оплати праці, яка не впроваджувалась на підприємстві.

Посилання позивача на ту обставину, що ним, поряд з його безпосередніми трудовими обов’язками, виконувались роботи інших працівників ( ветлікаря, зоотехніка, мойщика, слюсаря, електрика та інших),  за які він повинен отримати відповідну заробітну плату – колегія вважає необгрунтованим, оскільки вказані роботи позивач виконував без будь-яких правових підстав, зокрема, наказів про прийняття на роботу за сумісництвом чи інших розпоряджень  чи трудових угод з боку власника підприємства.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків  суду першої інстанції .

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права,  є законним, справедливим та обгрунтованним, тому підстав для його скасування не вбачає.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 3 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних цивільних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя :

Судді :