Справа № 529/656/24

Провадження № 2/529/343/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

       03 вересня 2024 року Суддя Диканського районного суду Полтавської області Чуб К.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 26.07.2024 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини — доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у позовній заяві заявлено клопотання про витребування інформації про адресу місця проживання та ідентифікаційний номер відповідачки.

Розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити, зокрема: - повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; -виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як зазначено у ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

У позовній заяві позивачем вказано місце проживання відповідачки: Полтавська область, Решетилівський район, с. Піщане. Згідно відповіді виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 28.08.2024 № 01-43/3397 місце проживання ОСОБА_2 на території громади не зареєстроване.

Для отримання відомостей у відповідності до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України про місце реєстрації відповідача з Єдиного державного демографічного реєстру необхідно вказати дані, які ідентифікують особу (повну дату народження або паспортні дані).

Оскільки у позовній заяві відсутності ідентифікуючі дані (серія та номер паспорта, номер РНКОПП, дата народження) суд позбавлений можливості виконати вимоги закону та перевірити реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі (ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних»).

Таким чином, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог чинного законодавства, тобто з урахуванням того, що у позивача відсутня інформація щодо номера РНКОПП відповідачки, необхідно надати паспортні відомості, а у разі відсутності таких даних, зазначити її дату народження (ідентифікувати відповідача).

Відсутність указаних відомостей унеможливлює ідентифікувати особу, до якої пред`явлено позов.

З позовної заяви вбачається, що місце проживання відповідачки позивачу не відомо, разом з тим, враховуючи вимоги ст. 187 ЦПК України позивачу необхідно вказати останнє відоме місце проживання відповідачки.

Однак, в порушення цього, позовна заява не містить конкретних відомостей щодо останнього відомого місця проживання/перебування відповідача: не зазначено назву вулиці та номер будинку.

Враховуючи викладене позивачу необхідно надати до суду відомості щодо останнього відомого місця проживання/перебування відповідача.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Положеннями частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 18.12.2018 у справі «Абрамова проти України» право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

 Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством, вона відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України має бути залишена без руху.

Керуючись ст. ст. 175,  185 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, залишити без руху та надати позивачу 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали, для усунення недоліків.

У разі неусунення вказаних недоліків у визначений термін позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                К.В. Чуб