ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/6050/22 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1666/24 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Державна зрада

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

прокурора - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022220000001005 від 01.05.2022 за частиною 2 статті 111 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою постановлено відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 - задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, продовжити на шістдесят днів, тобто до 19 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Встановити строк дії ухвали до 19 серпня 2024 року включно.

Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25.04.2024, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, задовольнити клопотання захисника та змінити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, за адресою реєстрації обвинуваченої або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі, визначеному КПК України, звільнити обвинувачену з-під варти в залі суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник вказує, що судом було розглянуто клопотання прокурора, яке не відповідає вимогам статті 184 КПК України. Суд безпідставно дійшов висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зазначає, що ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, в даному провадженні відсутні. ОСОБА_8 вже другий рік перебуває під вартою. Сторона обвинувачення втретє змінює обвинувальний акт, свідки обвинувачення допитуються по 2 рази. Втретє розгляд справи розпочинається спочатку. Обвинувачена тривалий час перебувала на окупованій території та жодних доказів того, що вона мала намір виїхати за межі населеного пункту, стороною обвинувачення на надано. Свідки сторони обвинувачення у судових засіданнях підтвердили, що з боку обвинуваченої, тиск на них не здійснювався. Разом з тим, під час допиту свідків сторони захисту було повідомлено, що з боку свідка сторони обвинувачення здійснюється тиск на місцевих жителів с. Кутузівка, з метою надання свідчень проти ОСОБА_8 , за що пропонувалися кошти.

Позиція обвинуваченої, яка бажає надавати пояснення, її належна процесуальна поведінка, свідчить про те, що вона не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню. Вважає, що стороною обвинувачення вчиняються спроби протиправного притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка є потерпілою від збройної агресії.

В матеріалах провадження відсутні прямі, достатні та належні докази, які б підтверджували факт скоєння обвинуваченою інкримінованого їй злочину.

У 2020 році обвинувачена перенесла оперативне втручання на серці, має ряд супутніх захворювань, потребує постійного нагляду кардіолога та прийому медикаментів, що неможливо в умовах перебування у слідчому ізоляторі. На підтвердження стану здоров`я обвинуваченої, захисник долучає лист директора КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомог та медицини катастроф» від 09.04.2024 про обслуговування виклику до ОСОБА_8 в приміщення Харківського районного суду Харківської області, після чого її було шпиталізовано.

Захисник посилається на дані, що характеризують особу обвинуваченої. Матір обвинуваченої потребує постійного догляду, має інвалідність з 1992 року. Свідки обвинувачення, які є знайомими та колегами обвинуваченої, в судових засіданнях характеризували ОСОБА_8 як порядну, чесну людину.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до частини 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 182 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, суд першої інстанції врахував тяжкість скоєного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченій у разі визнання винуватою, дані про особу обвинуваченої та дійшов обгрунтованого висновку, що ризики вчинення обвинуваченою дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати, у зв`язку із чим застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується апеляційний суд.

Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України, а саме: державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянкою України в умовах воєнного стану на шкоду сувернітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога та надання представникам іноземної держави допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Санкція частини 2 статті 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Відповідно до змісту обвинувального акту, ОСОБА_8 , будучи посадовою особою місцевого самоврядування з відповідними повноваженнями, встановила контакт з особою, яка виражала інтереси і діяла від імені «рф», виконувала отримані від цієї особи завдання та доручення, зокрема щодо складання списків місцевих жителів із зазначенням адрес їх проживання, на виконання наказів представника незаконних збройних формувань доводила їх до відома місцевих жителів в цілях недопущення пересування населеним пунктом, за погодженням з окупаційною владою займалася розподіленням продуктів харчування та засобів першої необхідності; надала та забезпечила військовим держави-агресора безперешкодний доступ до житлових приміщень будівлі управління ДП «Дослідне господарство «Кутузівка»; надавала систематичну допомогу військовослужбовцям незаконних збройних формувань так званої «ДНР» щодо забезпечення їх доступом до житлових приміщень місцевих мешканців, що виїхали; зробила донос керівнику підрозділу незаконних збройних формувань, дислокованого у селищі, на місцеву жительку. Приймаючи до уваги обставини, що встановлені органом досудового розслідування та викладені у обвинувальному акті, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, та щодо наявності достатніх правових підстав для продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою. Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції доводи захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 щодо недопустимості доказів сторони обвинувачення, недоведеності події кримінального, оскільки переглядаючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою в порядку статті 422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку зібраним доказам, показанням свідків, що є завданням перш за все суду першої інстанції, який здійснює судовий розгляд відповідного кримінального провадження. На даній стадії провадження, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення. Оцінку законності отримання доказів стороною обвинувачення має надати суд першої інстанції за результатами судового провадження, оцінивши всі докази як окремо, так і в їх сукупності. У зв`язку із наведеним, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку показанням свідків як сторони обвинувачення, так і сторони захисту. Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи захисника щодо стану здоров`я обвинуваченої, зокрема здійснення виклику екстреної медичної допомоги до Харківського районного суду Харківської області для ОСОБА_8 . Разом з тим, відповідно до фотокопії консультативного висновку лікаря від 20.02.2024, на момент огляду, ОСОБА_8 ургентної госпіталізації не потребує, надані рекомендації щодо прийому медикаментів. Інших доказів, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченої в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я, неможливість отримання нею належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, суду апеляційної інстанції не надано. Заслуговують на увагу доводи захисника щодо наявності у обвинуваченої ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків, місця проживання, однак наведені обставини не гарантують належну процесуальну поведінку обвинуваченої, у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу, з огляду на тяжкість пред`явленого обвинувачення та суспільну небезпечність інкримінованого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану на шкоду Україні. Щодо доводів апеляційної скарги з приводу визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В той же час, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України. У даному випадку судом, з огляду на фактичні обставини цього кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого підозрюваному злочину, а також, враховуючи запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, прийняв законне та обґрунтоване рішення, не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід, з чим погоджується колегія суддів.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі захисника доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022220000001005 від 01.05.2022 за частиною 2 статті 111 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - Судді: