Номер провадження 1-кп/754/1065/24

Справа№754/11664/24

Вирок

Іменем України

03 вересня 2024 року

м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12024100030001731 від 15.07.2024 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Рівненської області, Сарненського району, смт. Рокитне, пенсіонера, з повною загальною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 396 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 396 КК України, за наступних обставин.

14.07.2024 інспектор взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 заступили на зміну у складі екіпажу «Рубін-304» з несення патрульної служби на території міста Києва на службовому автомобілі з логотипами та символікою Національної поліції.

Інспектор взводу № 2 роти №2 батальйону №4 полку № 2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та поліцейський взводу №1 роти №2 батальйону №4 полку №2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 відповідно до ст. ст. 1, 17 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2.1 розділу 2 посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №4 полку №2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №1784 від 16.08.2021, п. 2.1 розділу 2 посадової інструкції поліцейського взводу № 1 роти №2 батальйону №4 полку №2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №1784 від 16.08.2021, п. 1 примітки до ст. 364 КК України є особами, які постійно здійснюють функції представника Національної поліції України - центрального органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, у зв`язку з чим є службовими особами.

Так, 14.07.2024 близько о 09 год. 16 хв. під час здійснення патрулювання Деснянського району міста Києва екіпажем «Рубін-304» у складі поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виявлено транспортний засіб «Volvo FH», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який був припаркований у смузі для руху громадського транспорту та маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, біля ринку по АДРЕСА_2 .

О 09.18 год. працівники поліції, а саме інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №4 полку №2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та поліцейський взводу №1 роти №2 батальйону №4 полку №2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 , встановили особу водія - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував біля зазначеного транспортного засобу.

Працівниками патрульної поліції висунуто ОСОБА_3 вимогу пред`явити документи на право керування транспортним засобом та реєстраційні документи на транспортний засіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до ст. 222 КУпАП працівники патрульної поліції уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, у поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник службовий обов`язок на складання постанови про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП, а саме ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, відносно ОСОБА_3 , так як останній припаркував транспортний засіб «Volvo FH» з реєстраційним номером НОМЕР_1 в смузі для маршрутних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 по АДРЕСА_2 , чим порушив п. 17.1 ПДР У країни, про що останнього було повідомлено.

Надалі, у ОСОБА_3 , який усвідомлюючи, що здійснив паркування транспортного засобу у смузі для руху громадського транспорту та маршрутних транспортних засобів та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП та відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП, виник злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди в своїх інтересах працівникам патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за невчинення ними з використанням свого службового становища дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП та не притягнення його до адміністративної відповідальності в цілому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на надання службовим особам органів Національної поліції України, які в той час безпосередньо виконували свої службові обов`язки, неправомірної вигоди, ОСОБА_3 о 9 годині 36 хв. 14.07.2024 перебуваючи в м. Києві в кабіні транспортного засобу «Volvo FH» з реєстраційним номером НОМЕР_1 неподалік АДРЕСА_2 усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники Національної поліції України, а саме інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №4 полку №2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та поліцейський взводу №1 роти №2 батальйону №4 полку №2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 оскільки останні перебували в однострої із знаками розрізнення та мали при собі нагрудні жетони, в посадові обов`язки яких входить робота, пов`язана із здійснення заходів із забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення та відповідно до підпункту «з» пункту 1 статті 2 Закону України «Про запобігання корупції» є особами уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто є службовими особами, звернувся до працівника поліції - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 з проханням не складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 122 КУпАП, тобто за невчинення працівниками патрульної поліції дій з використанням їх службового становища, а саме діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою не складання протоколу про адміністративне правопорушення за паркування транспортного засобу у смузі для руху громадського транспорту та маршрутних транспортних засобів, надав старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 200 гривень, які були складені в аркуші паперу, а саме в товаро-транспортну накладну та два договори-заявки про надання транспортних послуг, тим самим виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але відповідне кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України, не було закінчено ОСОБА_3 з причин, які не залежали від його волі, оскільки інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №4 полку №2 з обслуговування лівого берегу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 відмовився від отримання неправомірної вигоди, не прийняв її, та повідомив ОСОБА_3 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, а також, у межах своїх повноважень, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про запобігання корупції», вжив невідкладних заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочину, шляхом не отримання неправомірної вигоди та повідомлення по телефону про даний факт на лінію «102» та виклику слідчо-оперативної групи на місце.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України, як вчинення закінченого замаху на надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, що не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

19 серпня 2024 року слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024100030001731, який погоджено прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4

19 серпня 2024 року між прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні №12024100030001731 від 15.07.2024 року, та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю його захисника-адвоката ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_3 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 369 КК України, а саме у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримана згода обвинуваченого ОСОБА_3 на призначення такого покарання. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він беззаперечно визнає свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України та цілком розуміє характер його обвинувачення, тяжкість скоєного злочину, не оспорюючи викладені в обвинувальному акті фактичні обставини вчинення ним даного злочину, повністю підтвердив його вчинення та щиросердне своє каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згоден з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні даної угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Захисник просить затвердити угоду про визнання винуватості від 19.08.2024 року, укладену між прокурором та обвинуваченим і призначити обвинуваченому узгоджене покарання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладанні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, а тому просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, а саме у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, відповідно до ст. 314 КПК України, вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, виходячи з наступних підстав.

Так, суд вважає доведеним, що 14.07.2024 близько 09 год. 16 хв. під час здійснення патрулювання Деснянського району міста Києва екіпажем «Рубін-304» у складі поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виявлено транспортний засіб «Volvo FH», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який був припаркований у смузі для руху громадського транспорту та маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, біля ринку по АДРЕСА_2 .

О 09.18 год. працівники поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , встановили особу водія - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував біля зазначеного транспортного засобу.

Працівниками патрульної поліції висунуто ОСОБА_3 вимогу пред`явити документи на право керування транспортним засобом та реєстраційні документи на транспортний засіб.

Відповідно до ст. 222 КУпАП працівники патрульної поліції уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, у поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник службовий обов`язок на складання постанови про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП, а саме ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, відносно ОСОБА_3 так як останній припаркував транспортний засіб «Volvo FH» з реєстраційним номером НОМЕР_1 в смузі для маршрутних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 по АДРЕСА_2 , чим порушив п. 17.1 ПДР У країни, про що останнього було повідомлено.

Надалі, у ОСОБА_3 , який усвідомлюючи, що здійснив паркування транспортного засобу у смузі для руху громадського транспорту та маршрутних транспортних засобів та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП та відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП, виник злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди в своїх інтересах працівникам патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за невчинення ними з використанням свого службового становища дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП та не притягнення його до адміністративної відповідальності в цілому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на надання службовим особам органів Національної поліції України, які в той час безпосередньо виконували свої службові обов`язки, неправомірної вигоди, ОСОБА_3 , о 9 годині 36 хв. 14.07.2024 перебуваючи в м. Києві в кабіні транспортного засобу «Volvo FH» з реєстраційним номером НОМЕР_1 неподалік АДРЕСА_2 усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники Національної поліції України, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки останні перебували в однострої із знаками розрізнення та мали при собі нагрудні жетони, звернувся до працівника поліції - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 з проханням не складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 122 КУпАП, тобто за невчинення працівниками патрульної поліції дій з використанням їх службового становища, а саме діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою не складання протоколу про адміністративне правопорушення за паркування транспортного засобу у смузі для руху громадського транспорту та маршрутних транспортних засобів, надав старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 200 гривень, які були складені в аркуші паперу, а саме в товаро-транспортну накладну та два договори-заявки про надання транспортних послуг, тим самим виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але відповідне кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України не було закінчено ОСОБА_3 з причин, які не залежали від його волі, оскільки інспектор патрульної поліції ОСОБА_6 відмовився від отримання неправомірної вигоди, не прийняв її, та повідомив ОСОБА_3 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, а також, у межах своїх повноважень вжив невідкладних заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочину, шляхом не отримання неправомірної вигоди та повідомлення по телефону про даний факт на лінію «102» та виклику слідчо-оперативної групи на місце.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України, як вчинення закінченого замаху на надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, що не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 468, ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В даному випадку ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином (ч.1 ст. 369 КК України). Потерпілі в даному кримінальному провадженні відсутні.

Суд переконавшись, що укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 угода є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін. При цьому суд з`ясував, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, передбачені ст. 474 КПК України, а також наслідки укладання, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

При вирішені питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, являється пенсіонером, одружений, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має стійкі соціальні зв`язки.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Таким чином, підсумовуючи питання щодо призначення покарання, суд, з урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, обставин, які пом`якшують покарання, а також те, що ОСОБА_3 дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, угода про визнання винуватості укладена між прокурором та обвинуваченим відповідає вимогам КПК України та КК України, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання обвинуваченим винуватості та призначити ОСОБА_3 покарання, яке узгоджене між сторонами кримінального провадження та вказане в угоді, а саме у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що покарання у виді штрафу буде для обвинуваченого ОСОБА_3 необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не пред`являвся.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

Одночасно, суд вважає за необхідне застосувати у кримінальному провадженні спеціальну конфіскацію.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.1, 3, 4 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, було предметом кримінального правопорушення, або було використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Керуючись ст. ст. 314, 370, 373, 374, гл.35, ч.15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19 серпня 2024 року між прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні №12024100030001731 від 15.07.2024 року, та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100030001731 від 15.07.2024 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Речові докази: товаро-транспортну накладну № 2407/001 від 24.07.2023, договір-заявку № 24072023-1 про надання транспортних послуг від 24.07.2023, другий договір-заявку № 24072023-1 про надання транспортних послуг від 24.07.2023, що поміщено до спец. пакету №010973, завіреного підписом слідчого, - повернути за належністю ОСОБА_3 ; оптичний носій - виробника «My MEDIA», Місткістю 4,7 GB, швидкістю 16х, 120 min з серійним номером «CMDR47G-CFMWM03-5001561BR205» та відеозаписи, що містяться на ньому - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України застосувати відносно ОСОБА_3 спеціальну конфіскацію шляхом примусового безоплатного вилучення у власність держави грошових коштів номіналом 200 гривень з № МА3024035 та написом року «Київ 2011», що поміщені до спец. пакету № CRI1010972.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1