Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1258454049

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 910/21935/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.


представники учасників по справі в судове засідання не з`явились


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (повне рішення складено 28.08.2023)

у справі № 910/21935/21 (суддя Босий В.П.)

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України

до 1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:


Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк " (відповідача-1) та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідача-2) про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про включення кредиторських вимог на загальну суму 48 429 603,77 грн, які утворилися внаслідок невиконання АТ "Дельта Банк" податкових зобов`язань, проте уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" відмовила у визнанні позивача кредитором. У зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом про зобов`язання відповідача-1 подати відповідні зміни до акцептованого реєстру вимог кредиторів АТ "Дельта Банк" на затвердження виконавчою дирекцією відповідача-2 та затвердити зміни до акцептованого реєстру вимог кредиторів у частині включення до нього кредиторських вимог позивача на вказану вище суму.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/21935/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами ані порушення відповідачами чинного законодавства, ані порушення прав та законних інтересів позивача, на захист яких поданий даний позов.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/21935/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що підписання головним бухгалтером АТ "Дельта Банк" листа № 868 від 30.06.2021 здійснено за дорученням відповідача-1, оскільки саме йому адресувалась заява позивача про задоволення додаткових вимог позивача (вих. № ГУ ДПС у м. Києві 59134/26-15-13-04-17 від 10.06.2021).

Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач-2 наголошує на тому, що позивач не є юридичною особою і не може в силу приписів чинного законодавства бути кредитором банку, що перебуває в процедурі ліквідації.

Крім цього, відповідач-2 вказує на відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом, а також відсутності позовних вимог саме до відповідача-2.

Узагальнений виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/21935/21 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/21935/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/21935/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.; призначено справу № 910/21935/21 до розгляду на 14.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 призначено справу № 910/21935/21 до розгляду на 20.02.2024, у зв`язку з направленням головуючого судді Іоннікової І.А. на навчання 14.02.2024.

В судове засідання, яке відбулося 20.02.2024, представники позивача, відповідачів-1,-2 не з`явилися, про дату час і місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином, а саме ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, відповідачів-1,-2, оскільки їх явка в судове засідання судом апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (відповідача-1) та ліквідатора цього банку.

В газеті "Голос України" від 08.10.2015 № 187 (6191) опубліковано оголошення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідача-2) про ліквідацію АТ "Дельта Банк".

Позивач подав до відповідача-1 заяву про задоволення додаткових вимог позивача № 59134/6/26-15-13-04-17 від 10.06.2021 про те, що у встановлені законодавством строки АТ "Дельта Банк" не сплачено самостійно задекларовані грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно та земельного податку на загальну суму 48 429 603,77 грн.

Листом АТ "Дельта Банк", позивача було повідомлено, що АТ "Дельта Банк" не може включити заявлені кредиторські вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки позивач є відокремленим підрозділом, що не має статусу юридичної особи та не може вважатися кредитором у розумінні приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються.

Спір у справі виник, у зв`язку з оскарженням позивачем зазначених дій щодо відмови у включенні його вимог до акцептованого реєстру вимог кредиторів АТ "Дельта Банк".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/21935/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (близкі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Колегія суддів констатує, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідача-1 подати відповідні зміни до акцептованого реєстру вимог кредиторів АТ "Дельта Банк" на затвердження виконавчою дирекцією відповідача-2 та затвердити зміни до акцентованого реєстру вимог кредиторів в частині включення 48 429 603,77 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Як вірно було встановлено судомпершої інстанції, 10.06.2021 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про задоволення додаткових вимог №59134/6/26-15-13-04-17.

Проте, листом № 868 від 30.06.2021 було зазначено, що заявлені вимоги позивача не можуть бути акцептовані, оскільки відокремлений підрозділ не має статусу юридичної особи, а тому не може вважатися кредитором в розумінні приписів чинного законодавства. Вказаний лист підписаний головним бухгалтером АТ "Дельта Банк". Тобто, відповідача-1 не відмовляла позивачу в затвердженні його кредиторських вимог, оскільки лист №868 від 30.06.2021 підписаний не відповідачем-1.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що фактично станом на момент звернення до суду першої інстанції із даним позовом спору між позивачем та відповідачем 1 не існувало.

Згідно з ч. 1 розділу VII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711, підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є:

1) рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону), за яким, зокрема, виникають:

- зобов`язання банку перед кредиторами, що виникли до дня початку процедури ліквідації;

- кредиторські вимоги вкладників у частині, що перевищує суму відшкодування, виплачену Фондом, розмір якої визначено відповідно до вимог статті 26 Закону. Такі вимоги включаються до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню в черговості відповідно до статті 52 Закону;

- зобов`язання банку, які, крім вимог вкладника понад гарантовану суму відшкодування по вкладу, включаючи відсотки, які нараховані станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, включають також суми зобов`язань банку понад суму, нараховану на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (зокрема, штрафні санкції у вигляді штрафів, пені або індексу інфляції за кількість днів прострочення зобов`язань). Такі вимоги підлягають включенню до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, а саме: вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку;

- зобов`язання банку, що ліквідується, за зверненням довірителів фондів фінансування будівництва (далі - ФФБ), або фондів операцій з нерухомістю (далі - ФОН), або відповідного органу, що здійснює нагляд та регулювання діяльності управителя, у зв`язку з порушенням управителем законодавства про фінансові послуги про ФФБ або ФОН, який може передаватися в управління іншій фінансовій установі, що відповідає вимогам законодавства, відповідно до Порядку передачі фонду фінансування будівництва або фонду операцій з нерухомістю в управління іншій фінансовій установі за рішенням суду, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08 грудня 2020 року №754, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 лютого 2021 року за №147/35769. Банк, що ліквідується, включає такі вимоги до сьомої черги вимог кредиторів;

2) свідоцтво про право на спадщину / рішення суду, яке набрало законної сили, за вимогами:

- кредиторів-спадкодавців, які визнані Фондом в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію (у разі делегування їй відповідних повноважень) та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- кредиторів-спадкодавців, які не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, - у разі, якщо спадщина була відкрита до початку або під час періоду приймання Фондом вимог кредиторів, а строк для прийняття спадщини у період приймання Фондом вимог кредиторів не минув.

Підставою для звернення спадкоємців кредитора щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів є оригінал чи засвідчена нотаріально або органами, що мають право засвідчувати такі документи згідно з вимогами законодавства України, копія свідоцтва про право на спадщину.

У разі звернення спадкоємців кредитора, який не включений до реєстру акцептованих вимог кредиторів, визначення суми вимог та віднесення вимог до певної черги для цілей внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів здійснюється у порядку, визначеному розділом ІІІ цього Положення, протягом 90 днів з дня звернення, але не довше граничного строку ліквідації банку;

3) у разі припинення кредитора - юридичної особи - за його вимогами, включеними до реєстру акцептованих вимог кредиторів:

- надані правонаступниками документи, що відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що містить відомості про припинення юридичної особи / фізичної особи - підприємця (кредитора) та інформацію про відсутність відомостей про його правонаступників;

4) письмова відмова кредитора від вимог;

5) клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію (у разі делегування їй відповідних повноважень) про виправлення помилки, допущеної Фондом в особі відповідного структурного підрозділу Фонду чи уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) під час акцептування вимог кредиторів;

6) клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) про збільшення/зменшення вимог кредитора відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду, що виникли під час проведення ліквідації, які отримані від Фонду на підставі заяви про задоволення додаткових вимог;

7) договір уступки права вимоги боргу (договір купівлі-продажу, дарування тощо), засвідчений нотаріально (у випадках, якщо таке засвідчення вимагається законодавством України). Такі зміни вносяться до реєстру акцептованих вимог кредиторів виключно в межах черги, до якої було включено вимогу, яку уступлено, та у сумі, що не перевищує суму (залишок суми) вимог, яку акцептовано первинному кредитору;

8) зняття накладеного за рішенням суду арешту з рахунку;

9) виконання зобов`язання перед цим банком, щодо якого вклад, розміщений у такому банку, використовувався як засіб забезпечення його виконання;

10) заміна кредитора у зобов`язанні банку внаслідок:

- виконання обов`язку банку поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

- виконання обов`язку банку третьою особою.

Такі зміни вносяться до реєстру акцептованих вимог кредиторів після надання банку доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні банку лише у разі, якщо до пред`явлення банку вимоги новим кредитором вимогу первісного кредитора за зобов`язанням банку не задоволено, виключно в межах черги, до якої було включено вимогу первісного кредитора, та у сумі, що не перевищує суму (залишок суми) вимоги за зобов`язанням банку, яку акцептовано первісному кредитору;

11) пред`явлення кредиторських вимог контролюючими органами за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку;

12) закон, на підставі якого, зокрема відбувається заміна кредитора у зобов`язанні;

13) застосування наслідків нікчемності правочинів на підставі статті 38 Закону.

Внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється на підставі заяви кредитора про кредиторські вимоги до банку, додатком до якої в обов`язковому порядку має бути копія рішення суду, належним чином засвідчена, з відміткою суду про дату набрання рішенням суду законної сили.

У разі відсутності зауважень щодо змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів питання про затвердження змін до реєстру виноситься на розгляд виконавчої дирекції Фонду (п. 7 Положення).

Зважаючи на викладене, визначення суми заборгованості кожному кредитору та віднесення вимоги до певної черги погашення, відхилення вимоги в разі, якщо вони непідтверджені фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, установлених наведеним Положенням та актами Фонду, а також внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів, віднесено до компетенції саме Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку. При цьому вказані дії щодо визначення суми заборгованості кредиторів, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів здійснюються Уповноваженою особою у відповідності до визначених Положенням процедур.

В той же час, судом не встановлено факту відмови саме Уповноваженої особи включити заявлені кредиторські вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки лист №868 від 30.06.2021, підписаний Головним бухгалтером Банку не може розцінюватися як відмова та носить формальний характер.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами ані порушення відповідачами чинного законодавства, ані порушення прав та законних інтересів позивача, на захист яких поданий даний позов.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

В свою чергу, викладені відповідачем-2 у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,


П О С Т А Н О В И В :


Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/21935/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/21935/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.



Головуючий суддя І.А. Іоннікова


Судді А.І. Тищенко


Ю.Б. Михальська




  • Номер:
  • Опис: про зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.12.2021
  • Дата етапу: 30.12.2021
  • Номер:
  • Опис: зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Північний апеляційний господарський суд
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.02.2022
  • Дата етапу: 15.02.2022
  • Номер:
  • Опис: зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Північний апеляційний господарський суд
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.09.2022
  • Дата етапу: 27.09.2022
  • Номер:
  • Опис: зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Розстрочення, відстрочення, повернення судового збору та звільнення від його сплати (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Північний апеляційний господарський суд
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.09.2022
  • Дата етапу: 27.09.2022
  • Номер:
  • Опис: про зобов`язання вчинити дії
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.02.2023
  • Дата етапу: 07.02.2023
  • Номер:
  • Опис: про зобов`язання вчинити дії
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.02.2023
  • Дата етапу: 14.02.2023
  • Номер:
  • Опис: про зобов`язання вчинити дії
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.02.2023
  • Дата етапу: 14.02.2023
  • Номер:
  • Опис: про зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.12.2021
  • Дата етапу: 05.06.2023
  • Номер:
  • Опис: про зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.12.2021
  • Дата етапу: 21.06.2023
  • Номер:
  • Опис: про зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.12.2021
  • Дата етапу: 26.07.2023
  • Номер:
  • Опис: про зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.12.2021
  • Дата етапу: 26.07.2023
  • Номер:
  • Опис: про зобов`язання вчинити дії
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.02.2023
  • Дата етапу: 19.04.2023
  • Номер:
  • Опис: про зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/21935/21
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Іоннікова І.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до апеляційного суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.12.2021
  • Дата етапу: 28.09.2023
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація