Копія:                                                                                                                                                                                                          

                                                                                                                                          Справа № 2-1559/10

                                                              РІШЕННЯ    

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 року        Тульчинський районний суд Вінницької області

                   в складі: головуючого судді             Карнауха А.П.

                                  при секретарі                       Нечипорук Т.О.                                                      

розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_1 до Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво,

                                                             ВСТАНОВИВ:

       ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Дранської сільської ради Тульчинського району про визнання права власності на самочинне будівництво, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. Позивач володіє житловим будинком з господарськими будівлями, розташованим в АДРЕСА_1

        Проживаючи у вищевказаному житловому будинку, позивач, не отримавши дозволу та проектної документації, самовільно побудував житлову прибудову до будинку (А1”), розміром 3,43х8,4 мм., з погрібом („А1/під”), сарай („В”), розміром 2,5х3,8 мм., альтанку („Д”), розміром 2,0х3,6 мм..

         В зв”язку з тим, що вищевказані побудови були проведені без відповідного дозволу та проектної документації, позивачу було відмовлено у видачі технічної документації в КП “Тульчинське МБТІ”.

        Прибудови до житлового будинку позивач здійснив за власні кошти. Дані побудови нікому з суміжних землекористувачів не заважають.

        Оскільки позивач технічної документації на самочинне будівництво отримати в КП „Тульчинське МБТІ” не може, він звернувся до суду з позовом про визнання права власності на дані побудови.

        Просить суд визнати за ним право власності на самочинне будівництво, здійснене ним біля житлового будинку, розміщеного в с. Одая Тульчинського району, по АДРЕСА_1 а саме на: житлову прибудову до будинку, позначену літерою „А1”, розміром 3,43х8,4 мм.; з погрібом, позначеним літерою „А1/під”; сарай, позначений літерою „В”, розміром 2,5х3,8 мм., альтанку, позначену літерою „Д”, розміром 2,0х3,6 мм..

  Позивач в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполіг.

         Представник відповідача в судове засідання не з”явився, проте на адресу суду був надісланий лист Дранської сільської ради Тульчинського району №353 від 10.11.2010 року, в якому вказано, що сільська рада не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказані самочинно збудовані споруди, розгляд справи просить проводити без їх представника.

         За таких обставин, суд з метою правильного та швидкого вирішення справи, вважає за правильне розглянути справу та ухвалити рішення у попередньому судовому засіданні.

         Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1., згідно договору дарування  від 22.05.1996 року було подаровано житловий будинок з господарськими  будівлями, розташований в АДРЕСА_1. Проживаючи у даному будинку позивач самовільно побудував біля нього житлову прибудову до будинку (А1”), розміром 3,43х8,4 мм., з погрібом („А1/під”), сарай „В”, розміром 2,5х3,8 мм., альтанку („Д”), розміром 2,0х3,6 мм., про що свідчить довідка КП „Тульчинське МБТІ” №180 від 04.10.2010 року.

            Згідно ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

             Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.  

    Відповідач по справі позов визнав і згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. В даному випадку визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує нічиїх прав, свобод та законних інтересів.

            На підставі вищевикладеного, вивчивши надані позивачем письмові докази, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво підлягає задоволенню.            

             Керуючись ст..ст. 376 ЦК України, ст.. ст.. 130, 174 ч. 4, 209, 212, 215 ЦПК України, суд –

                                                                  ВИРІШИВ:

            Позов задоволити.

             Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво, здійснене ним біля житлового будинку, розміщеного в АДРЕСА_1 а саме на: житлову прибудову до будинку, позначену літерою „А1”, розміром 3,43х8,4 мм., з погрібом, позначеним літерою „А1/під”; сарай, позначений літерою „В”, розміром 2,5х3,8 мм.; альтанку, позначеною літерою „Д”, розміром 2,0х3,6 мм..

            Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з моменту його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду  Вінницької області через Тульчинський районний суд Вінницької області.

Суддя: (підпис)

                      Вірно:

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області                                                                                                         А.П. Карнаух