Справа № 2-а-806\10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Виниченко Л.М.
при секретарі Гічко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання рішень недійсними, зобов»язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Головного управління земельних ресурсів в якому просить визнати рішення-перешкоди, правові акти індивідуальної дії від: 14.09.2006 р., 20.10.2006 р., 09.02.2008 р., 28.02.2008 р., 15.05.2008 р., 19.08.2008 р., 06.10.2009 р., 20.11.2009 р., 08.06.2010 р. і наступні акти з аналогічним змістом, як нікчемні, та на підставі п. г ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України визнати їх недійсними; визнати його право та зобов»язати посадовців Київської міської влади до виконання обов»язків в натурі із розглядом його заяви від 29.04.2010 р., внесенням відомостей до автоматизованої системи «Кадастр» та вирішенням питання про безоплатну передачу йому у приватну власність без зміни цільового призначення земельної ділянки розміром 30 кв.м., яка перебуває у його користуванні на протязі 38 років та розташована поблизу його місця проживання на пустирі між АДРЕСА_1 та не належить до узаконеного переліку земель комунальної власності і загального користування та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Вимоги мотивує тим, що він на протязі 34 років має у користуванні земельну ділянку під гаражем, яка була виділена йому рішенням виконкому Дарницької райради м. Києва від 29.06.1972 р., відповідно до ч. 1 ст. 27, ч. 5 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». В зв»язку з цим 14.08.2006 р. звернувся із заявою до голови КМДА та Київради Черновецького з приводу приватизації належної земельної ділянки на яку отримав відповідь-правочин від 14.09.2006 р. заступника секретаря Київради Качура, що є порушенням ч. 2 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», з посиланням на місцеве рішення 1999 р. щодо розмежування територій із безстроковими обіцянками про повернення до розглляду порушеного питання та неприйнятною пропозицією короткострокової оренди земельної ділянки. На подану ним вдруге заяву 25.09.2006 р. отримав трафаретну відповідь-відписку від 20.10.2006 р. Подальші численні звернення позитивних результатів не дали, наданими відповідями обмежуються його права. Місцеве рішення від 1999 р. ніяким чином не може мати стосунку до земельної ділянки від 1972 р. та не може слугувати за підставу, що перешкоджає втіленню його прав, реалізації законних інтересів, не може підпорядковувати Конституцію держави, її закони, урядові декрети і постанови щодо земельних відносин, власності та реформувань.
Питання щодо його земельної ділянки не вирішується декілька років – з часу подачі ним першої заяви, в зв»язку з чим йому заподіяна моральна шкода, яку оцінює в розмірі 100000 грн., через душевні та фізичні страждання від серцевих нападів і головного болю, причинених стресовими неврозами, він людина похилого віку, хворий інвалід, нервові перевантаження йому вкрай вадливі.
В судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення та зменшення заявлених вимог, відповідно якої вказав, що загальний розмір заподіяної йому моральної шкоди становить 99999 грн., відповідно по 33333 грн. з кожного із відповідачів. Обставини, викладені в заяві, підтримав, просив задовольнити позов, доповнив, що до матеріалів справи долучений план території 1972 р., його гараж розташований недалеко від його будинку та на плані відображений під № 1 і розмішений впритулок до насосної станції, поруч встановлені інші гаражі. На кожне своє звернення відповіді отримував, окрім останнього. До землевпорядників району звертався коли встановлював гараж; технічна документація в нього відсутня, так як ті сказали, що земельна ділянка його, оскільки виділена йому в безстрокове користування. Посилання відповідачів на рішення Київради від 1999 р. є безпідставне, так як земельна ділянка виділялась у 1972 р., а закони та нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі.
Представник відповідача Київської міської державної адміністрації, яка є також представником відповідача Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Рогожинська І.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях, пояснила, що позов є необгрунтований, даними відповідачами не порушені права, свободи та інтереси позивача при реалізації останнім свого права на землю. На сьогоднішній день Київською міською радою рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах міста Києва не прийнято, тому КМДА відповідно до норм Земельного кодексу України на теперішній час не здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах м. Києва, а тому не приймає будь-яких рішень про передачу земельних ділянок у власність чи користування юридичним і фізичним особам. Київською міською радою 23.12.1999 р. було прийнято рішення «Про питання індивідуального гаражного будівництва на територіях багатоповерхової житлової забудови в м. Києві» № 165\667, яке є чинним на даний час. Відповідно до підпункту 1.1 даного рішеня земельні ділянки для індивідуального гаражного будівництва на територіях багатоповерхової житлової забудови в м. Києві в установленому порядку передаються у власність чи надаються в користування за рішеннями Київради за межами прибудинкових терторій існуючого житлового фонду, якщо таке будівництво передбачене розробленою та затвердженою містобудівною документацією, після встановлення та закріплення меж зазначених прибудинкових територій. Підпунктом 1.2 даного рішення встановлено, що земельні ділянки в межах прибудинкових територій багатоповерхової житлової забудови в м. Києві можуть надаватись в тимчасове користування строком до 10 років для встановлення збірно-розбірних гаражів за рішеннями районних у м. Києві рад за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, інвалідам, які мають мотоколяски або автомашини з ручним управлінням і за станом здоров»я не можуть користуватися відкритими автостоянками чи гаражно-будівельними кооперативами, за умови виконання вимог ч. 2 цього пункту. На виконання доручень Київського міського голови, виконавчого органу Київради на всі звернення ОСОБА_1 Головним управлінням земельних ресурсів завжди надавались грунтовні відповіді та роз»яснення.
Представник Київської міської ради в судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання даний відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, про причини неявки представника відповідача суд повідомлено не було, в зв”язку з чим суд вважає за можливе, згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, вирішити справу у відсутності представника Київської міської ради на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача Київської міської державної адміністрації, яка є також представником відповідача Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Дарницької райради депутатів трудящих від 29 червня 1972 року № 458 позивачу дозволено розміщення стандартного металевого збірно-розбірного автогаража на подвір»ї будинку АДРЕСА_1 біля існуючих металевих автогаражів (а.с 4).
Позивач звертався із заявами до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, голови Черновецького Л.М., до депутатів, адміністрації Президента України, прокуратури м. Києва з проханням безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки розміром 30 кв.м. із зазначенням місця її розташовання поблизу будинку його проживання на пустирі між АДРЕСА_1.
На всі звернення позивача відповідачами були надані відповіді, а саме: від 14.09.2006 р., 20.10.2006 р., 09.02.2008 р., 28.02.2008 р., 15.05.2008 р., 19.08.2008 р., 06.10.2009 р., 20.11.2009 р. та 08.06.2010 р., в яких зазначалось, що відповідно до рішення Київської міської ради від 23.12.1999 р. № 165\667 «Про питання індивідуального гаражного будівництва на територіях багатоповерхової житлової забудови в м. Києві» земельні ділянки для індивідуального гаражного будівництва на територіях багатоповерхової житлової забудови в м. Києві передаються у власність за рішеннями Київської міської ради за межами прибудинкових терторій існуючого житлового фонду, якщо таке будівництво передбачене розробленою та затвердженою містобудівною документацією, після встановлення та закріплення меж зазначених прибудинкових територій. В листах вказувалось, що питання буде вирішуватись після встановлення та закріплення меж прибудинкових територій за об»єктами житловго фонду в даному районі, а також пропонувалось позивачу звернутись до Дніпровської районної у м. Києві ради з питання отримання земельної ділянки в короткострокову оренду (а.с. 27, 30, 37, 39, 43, 48-51, 115, 116).
В заяві до відповідачів від 29.04.2010 р. позивач просив вирішити питання про безоплатну передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 30 кв.м. та внести відомість про земельну ділянку до автоматизованої системи «Кадастр» (а.с. 52).
Позивач просить визнати недійсними вищезазначені відповіді, які надавались відповідачами на його звернення. Проте дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки оспорювані відповіді надавались листами в порядку Закону України «Про звернення громадян» і у виді рішень суб»єкта владних повноваждень не постановлювались. Чинним законодавством не передбачено можливості визнавати недійсними відповіді та повідомлення юридичних осіб на звернення громадян.
За заявленими вимогами позивач також просить зобов»язати відповідачів внести відомості до автоматизованої системи «Кадастр» та передати йому у приватну власність без зміни цільового призначення земельну ділянку розміром 30 кв.м.
Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території, серед іншого, належить розпорядження землями територіальної громади міста та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, відповідно до цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Для визначення меж земельних ділянок передбачено проведення кадастрової зйомки, в комплекс робіт якої включено погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; виготовлення кадастрового плану (ст. 198 ЗК України).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено вище, рішенням виконавчого комітету Дарницької районної ради депутатів трудящих від 29 червня 1972 року № 458 ОСОБА_1 дозволено розміщення стандартного металевого збірно-розбірного автогаража на подвір»ї будинку АДРЕСА_1 біля існуючих металевих автогаражів.
Проте в даному рішенні площа земельної ділянки не зазначається, як і відсутня прив»язка до конкретного місця на якому надано дозвіл на встановлення автогаража (а.с. 23).
В судовому засіданні позивач також пояснив, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у порядку землеустрою не проводилось, будь-яка документація щодо цього відсутня.
За викладених обставин, позов не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, тому задоволенню не підлягає. В зв»язку з цим відсутні також підстави для задоволення позову в частині заявлених вимог про стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 19, 140 Конституції України, ст. ст. 9, 81, 193, 198 Земельного кодексу України ст. ст. ст. ст. 11, 70, 71, 76, 128, 159-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд,-
п о с т а н о в и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання рішень недійсними, зобов»язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя