Справа № 2-4340\10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Гічко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_2 вказуючи, що спільне життя з відповідачем не склалось, між ними відсутнє взаєморозуміння та доброзичливість, взаємопочуття один до одного втрачені, фактично шлюб припинений, шлюбні стосунки існують лише формально, з липня 2009 р. проживають окремо, спільного бюджету не мають, примирення між ними неможливе, неповнолітня дитина після розірвання шлюбу проживатиме з нею.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити позов, доповнила, що з липня 2009 року з відповідачем проживають за різними адресами, спільне господарство не ведеться, сімейно-шлюбні стосунки не підтримують.
Відповідач в судовому засіданні позов та обставини, викладені в ньому, визнав, підтримав пояснення позивача, строк на примирення просив суд не надавати, вважає, що зберегти сім”ю не можливо.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 01 березня 1991 року. Від цього шлюбу мають двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони протягом тривалого часу не підтримують сімейно-шлюбних відносин, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету, взаєморозуміння між ними відсутнє, намагання суду примирити сторони успіху не мали, а тому зберегти сім”ю не надається можливим, позивач наполягає на розлученні, оскільки вважає, що збереження шлюбу бути не може, відповідач підтримує позов, тому суд вважає, що подальше збереження сім”ї суперечитиме інтересам сторін.
Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб,
керуючись ст. ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 208, 215, 218 ЦПК України суд,-
В и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 01 березня 1991 року відділом реєстрації актів громадянського стану Московського РВК м. Києва (актовий запис № 310) – розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 17 (сімнадцять) грн. державного мита в доход держави, звільнивши ОСОБА_1 від сплати державного мита.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Виниченко Л.М.