Справа № 2-368/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      16   грудня 2010 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Стельмаха А.П., при секретарі Циганок О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сосниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, -

                                                         В С Т А Н О В И В:

Позивачка в позовній заяві посилається на те, що вона є рідною дочкою відповідача ОСОБА_2, який майже одразу після її народження розлучився з її матір’ю та проживав окремо. Згідно виконавчого листа № АЕ-29 від 11.12.1992 року з відповідача стягувались аліменти на її утримання в розмірі ? частини його заробітку. Коли 15.10.2010 року їй виповнилось 18 років, аліменти з її батька перестали стягуватись. На даний час вона продовжує навчання на 3-му курсі денної форми в Чернігівському радіомеханічному технікумі і потребує матеріальної допомоги. Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі ? частини всіх доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму щомісячно починаючи з дня подання позовної заяви по час закінчення позивачкою навчання.

В судове засідання позивачка не з’явилася, в позовній заяві просить справу заслухати у її відсутності, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідач в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, позов визнав повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого 02.11.1992 р.  відповідач ОСОБА_2 являється батьком позивачки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_1 навчається на 3-му курсі Чернігівського радіомеханічного технікуму на денній формі навчання, термін навчання закінчується 30.06.2012 року, що підтверджується довідкою Чернігівського радіотехнічного технікуму від 30.08.2010 року за № 39.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо неповнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх на час навчання до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку платника аліментів.

Положення ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, зокрема що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, може застосовується лише при стягненні аліментів на неповнолітню дитину.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки  аліменти на  її утримання в розмірі ? частини всіх доходів щомісячно починаючи з 01.12.2010 року і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, а також стягнути з відповідача судовий збір в сумі 51 грн. на користь держави та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в суді.     В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 199, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 14, 57, 81, 88, 215, 217 ЦПК України, суд -

                                                                  В И Р І Ш И В  :

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини його доходів починаючи з 01.12.2010 року на весь період навчання, тобто до 30.06.2012 року, але не більше як до досягнення нею 23 років.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 51 грн. судовий збір на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через  Сосницький районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя                             А.П. Стельмах