УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-14803/2010р. Головуючий в 1 інстанції Алькова С.М.
Категорія-19 Доповідач Козлов С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Болтунової Л.М.,
суддів: Козлова С.П., Максюта Ж.І.,
при секретарі: Бецман І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації», про визнання договору міни дійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
В вересні 2010 року позивач звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що 05 червня 2004 року за укладеним з ним письмовим договором міни його мати ОСОБА_2 отримала у власність 29/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 в обмін на належні їй житловий будинок АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1, але переоформити право власності на це майно на його ім’я у зв’язку з похилим віком та станом здоров’я не змогла. Тому позивач просив суд визнати такий договір міни дійсним та визнати за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі посилаючись на неповне з’ясування судом всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення по суті позовних вимог.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.328,334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
А згідно зі ст.ст.657,716 цього Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж…
Як встановлено судом, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.1987 р., свідоцтва про право власності від 02.12.1987 р. та договору купівлі-продажу від 10.07.1998 р. ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_1 (а.с.13-18).
На підставі свідоцтва про право власності від 04.03.2004 р. ОСОБА_3 належало 29/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2, які за договором купівлі-продажу від 05.06.2004 р. були продані позивачем ОСОБА_2 на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 (а.с.9).
Доказів про належність позивачеві 29/100 частин вказаного житлового будинку суду не надано, а тому він не міг розпоряджатися цим майном, в тому числі, відчужувати його за договором міни в обмін на житловий будинок АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1, на підставі чого були заявлені його позові, тобто в даному випадку позивач при продажі цього житлового будинку діяв не як його власник, а як довірена особа від імені ОСОБА_3.
Крім того, при укладенні спірного договору його сторонами не були виконані вимоги ст.ст.334,657 ЦК України щодо його державної реєстрації.
За таких обставин, дійшовши правильного висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог суд обґрунтовано на підставі ст.ст.202-205,328,334,657,716 ЦК України відмовив в їх задоволенні.
Доводи ОСОБА_1 у скарзі про визнання відповідачкою ОСОБА_2 заявлених ним вимог самі по собі при встановлених обставинах справи не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, які не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, регулюючого спірні правовідносини. А посилання скаржника на те, що при укладенні договору купівлі-продажу від 05.06.2004 р. між сторонами фактично був укладений договір міни спірного нерухомого майна, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки позовних вимог про визнання такого правочину удаваним на підставі ст.235 ЦК України сторонами у цій справі не заявлялося.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: