УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа  №22ц-6731/2010                                                                                                                 Голов.1-ї інст.Сухоруков А.О.

Категорія   46                                                                                                                                    Доповідач – Костюченко Н.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

8 грудня     2010  року   Апеляційний  суд   Дніпропетровської  області   в складі :

головуючого  –  Костюченко Н.Є.

суддів –  Григорченка Е.І.,  Кочкової Н.О.

при секретарі  - Сичевській А.Ю..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа «ВАТ Державний ощадний банк України»– про поділ майна подружжя,  визнання права власності на частину квартири,  визначення порядку користування;  за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_4 до ОСОБА_3 – про визнання права власності на частину квартири, -

В С Т А Н О В И В:

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 квітня 2010р., яким частково задоволені його вимоги, скасувати частково в частині  поділу майна подружжя, а в частині визнання права власності за третіми особами скасувати повністю,  посилаючись на неповне з*ясування  та недоведеність обставин справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.

    У позові ОСОБА_2 просив розділити майно подружжя: предмети домашнього вжитку, 3-кімнатну квартиру  та виділити йому та ОСОБА_3 відповідні частини майна, яке ним перелічено у позові,  та по 1/2частині квартири.

Треті особи по справі - подружжя ОСОБА_1.та ОСОБА_4 у своєму позові просили визнати за ними право власності по 1/6ч.  спірної 3-кімнатної квартири, посилаючись на те, що ця квартира придбана і для їх проживання, вони вклали особисто свої гроші у її придбання.

    Рішенням суду розділене майно подружжя: частина його на суму 16449грн. виділена позивачу, частина на суму 12659грн.-виділена відповідачці,  стягнута з позивача на користь відповідачки різниця у вартості майна-3790грн.  За позивачем та відповідачкою визнано за кожним  право власності на 1/3ч. квартири, за ОСОБА_1, ОСОБА_4 – за кожним -право власності на 1/6ч. квартири.   У користування ОСОБА_2з сином виділена кімната пл..15,9м2 у спірній квартирі,  відповідачці та третім особам виділені у користування кімнати  площею 11,4м2 та 7,9м2,  місця загального користування залишені у загальному користуванні сторін.  У решті вимог позивачеві відмовлено.  Стягнуто з відповідачки на користь третіх осіб судовий збір-1070грн. та витрати на ІТЗ-120грн.

    Апеляційний суд вважає, що рішення в частині поділу майна подружжя, зокрема, товарів, предметів домашнього вжитку, повинне бути залишене без змін як таке, що відповідає вимогам ст..ст.60,61,63,70,71 СКУ, вірно встановленим судом обставинам справи та наданим доказам.  Рішення в частині визнання за третіми особами права власності  на частину квартири – підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у позові;  рішення в частині визнання права власності за кожним із подружжя на 1/3ч. квартири повинне бути змінене із збільшенням цих часток до 1/2ч., виходячи із слідуючого.

    Встановлено, що позивач та відповідачка в період зареєстрованого шлюбу з1992по 2007р.,а саме,у2002р. за договором купівлі-продажу, оформленому на відповідачку, придбали 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1. Зразу після придбання квартири в ній були зареєстровані треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_4-батьки відповідачки.  Суд, розглядаючи та задовольняючи позов останніх про визнання за ними права власності на спірну квартиру прийшов до помилкового висновку про їх грошовий вклад у придбання квартири, оскільки належних доказів у відповідності до вимог ч.4ст.368 ЦКУ про продаж ними будинку у П*ятихатському районі та надання подружжю ОСОБА_2 від цього продажу грошової суми -2000долл.США треті ооби суду не надали: у справі немає самого договору купівлі-продажу будинку та предметів домашнього вжитку, що раніше належав батькам відповідачки, немає письмових доказів про ціну, за яку він був проданий,  та доказу, що підтверджував би грошовий вклад батьків у придбання спільної сумісної власності. Пояснення свідків у цьому випадку не відповідає вимогам закону і не могло бути прийнято до уваги.  А тому рішення про задоволення вимог третіх осіб є незаконним.  За правилами ст..70,71 СК, ст.370, 372 ЦКУ за позивачем та відповідачкою слід визнати за кожним по 1/2ч. спірної квартири. В зв*язку з цим підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідачки на користь третіх осіб судового збору та витрат на ІТЗ.

    Рішення в частині поділу між подружжям іншого майна винесене з врахуванням  доказів про наявність цього майна, інтересів кожної із сторін та вимог закону.

    Враховуючи факт реєстрації та проживання у спірній квартирі як сторін так і третіх осіб, повинне бути залишене без змін рішення в частині визначення порядку користування ними спірною квартирою.    

    Керуючись ст.ст.  307, 309п.3,4   ЦПК  України,    апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

    Апеляційну скаргу та позовну заяву -  частково задовольнити.

Рішення   Самарського районного  суду  м.Дніпропетровська  від  29квітня   2010р.   –  змінити в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та в частині визнання, що частка власності квартири АДРЕСА_1,  яка належить ОСОБА_3, становить 1/3ч.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.  Визнати, що частка власності квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, становить Ѕ частину.

Рішення цього ж суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 ОСОБА_4 про визнання за кожним із них права власності на 1/6 ч. квартири– скасувати. У цих позовних вимогах їм відмовити.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ОСОБА_4 судового збору  в розмірі 1070грн. та 120грн. ІТЗ – скасувати. В іншій частині рішення залишити   без   змін.

Рішення  чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене  у касаційному порядку  у 20-денний  строк.

         С У Д Д І