Справа №2а -1478/2010
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2010 року Дніпровський райсуд
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді Кір'яка А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання протиправними дій по відмові в виплаті щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України від «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання нарахувати цю допомогу та стягнення недоплаченої суми допомоги,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом і, просить суд:
- зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, а з 01 листопада 2010 року і в подальшому проводити нарахування та виплату допомоги.
Свої позовні вимоги він в позовній заяві обгрунтовує тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є дитиною війни. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року їй повинна сплачуватись щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач їй не виплачував. Надала суду розрахунок невиплаченої відповідачем суми соціальної допомоги за 2007-2010 роки, яка становить: - за 2007 рік 735,30 гривень, - за 2008 рік 1737,90 гривень, за 2009 рік – 1792,80 гривень, за 2010 рік – 1195,20 гривень. Просить позов задовольнити у повному обсязі. В судове засідання позивач не з’явилася, а своєю заявою просила суд розглядати справу у її відсутність в порядку письмового провадження.
Представник Управління пенсійного фонду в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська проти задоволення позову заперечує, та в своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що позовна заява не підлягає задоволенню, так як згідно статті 99 КАС України встановлено 6 місячний строк звернення до суду. Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни було передбачено підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни було передбачено підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Частиною 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. В 2007 році частиною 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни було зупинено та статтею 111 встановлено, що виплата цього підвищення провадиться лише особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Таким чином, особам, які не визнані інвалідами, але відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відносяться до дітей війни, для виплати у 2007 році підвищення, як дитині війни, правових підстав не було. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 та статтю 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнано неконституційними. Порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни залишився неврегульованим. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії у 2008 році виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Враховуючи викладене, розмір підвищення дітям війни відповідно складав: з 01 січня – 47,00 гривень, з 01 квітня -48,10 гривень, з 01 липня – 48,20 грн, та з 01 жовтня – 49,80 гривень. Таким чином, особам, які належать до категорії «Діти війни», підвищення виплачується в розмірі, передбаченому діючим законодавством. Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська, є державним органом діє відповідно діючого законодавства, тому його дії не можуть бути неправомірними. Також позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду за період 2006-2007 років, а за 2008-2009 рік підвищення до пенсії позивачу виплачено. Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, що виплачується замість пенсії. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в зв’язку з пропуском строку звернення до суду та за безпідставності, і розглядати справу в порядку письмового провадження без участі їх представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України при прийняґтті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у
тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що набрав законної сили з 01 січня 2006 року ( в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни, пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Але в силу ст.110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, а відповідно до п.3 Прикінцевих положень цього Закону Кабінету Міністрів України пропонується за результатами виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2006 року внести Верховній Раді України пропозиції щодо подальшого поетапного впровадження статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Але ніякого поетапного впровадження дії цього Закону в 2006 році не відбулося, а позивач належні йому за цим законом суми не одержав.
Згідно ст. 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. А в силу п.12 ст.71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте, згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Згідно пункту 41 розділу П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладений у такій редакції: „ Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ці положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення на а.с.6. Починаючи з 01 січня 2008 року вона отримує надбавку до пенсії у розмірі з січня 47,00 гривень, з липня – 48,20 гривень, з жовтня 49,80 гривень.
Вищевказане означає, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, а дія положень Законів України, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих рішень, тобто з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року.
Згідно статті 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» в 2009 році встановлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні
2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом (Про бюджет) та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися теж відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року №1646-1У та в силу ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум на одну
особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність на 2010 рік
встановлено: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень. А розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими
актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань,передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає як і в 2009 році встановлення Кабінетом Міністрів України в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Це значить, що нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно здійснюватися теж відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зважаючи на вказане вище, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни ”, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2010 року, з 22 травня 2008 року по теперішній час відповідно до вказаного Закону, рішень Конституційного Суду України, та Законів України », ст.ст. 52,70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року, а значить дії відповідача в частині відмови в виплаті щомісячної соціальної допомоги є протиправними.
В силу ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову , зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень…, зобов’язання вчинити певні дії…
Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати їй щомісячне підвищення до пенсії у майбутньому, то суд вважає, що ці вимоги не можуть бути задоволені, так як згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а на даний момент невідомо, якими законодавчими актами будуть регулюватись спірні правовідносини у майбутньому, та чи будуть порушуватись права позивача відповідачем у майбутньому.
Загальновідомо, що Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, публікувалися у спеціальних юридичних виданнях, які мають обмежений тираж та зрозумілі лише особам, які мають юридичну освіту, крім цього, Рішення КСУ взагалі не коментувалися Державними органами влади місцевого рівня, і не роз’яснювалося, які правові наслідки настають для осіб, що мають статус «Дитина війни».
Крім того, слід відзначити той факт, що відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що позивач належним чином був повідомлений про розмір щомісячного державного соціального підвищення до пенсії, як дитині війни, що у свою чергу порушує вчасне вжиття відповідних заходів захисту.
Отже, враховуючи, що згідно норм КАСУ презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов’язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Крім цього, при ухваленні постанови про задоволення позову, суд керується вимогами ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення, відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яких строків. Посилання на положення цієї статті при ухваленні постанов про задоволення позовів за даною категорією справ, вбачається і у постановах Вищого адміністративного суду України № К-14440/09 від 05.11.2009 року та № К-41365/09 від 10.02.2010 року.
На підставі ч.1,2 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави, тому підлягає застосованню принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки діючим КАСУ не визначений термін «позовна давність», а лише встановлено строк на звернення особи до суду за судовим захистом в порядку адміністративного судочинства, то виходячи з вимог ч.1,3 ст.99 КАС має місце застосування «інший Закон», а саме спеціальний закон - ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, на підставі встановлених судом обставин та визначених відповідно до них правовідносин, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду встановлений діючим законодавством України, а відповідачем допущено бездіяльність щодо неповної виплати позивачу надбавки до пенсії дітям війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 листопада 2010 року. Право позивача в такому випадку має бути захищене шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми за відповідний період. Що стосується заперечень відповідача в частині застосування строку позовної давності і відмови у задоволенні позову саме з цієї підстави, то суд приходить до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 строк позовної давності не пропущений, так як ст. 99 ч.2 КАСУ для данної категорії спорів не застосовується. А для того, щоб вважати його пропущеним, або для його поновлення у суду немає підстав.
На підставі вищевикладеного, ст. 19, 22, 46, 48,64 Конституції України, ст. 5 ЦК України, ст.6 Закону України від «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Закону України від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України «Про державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року; ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст.ст. 52,70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» , та керуючись ст.ст.99, 158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання протиправними дій по відмові в виплаті щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України від «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання нарахувати цю допомогу та стягнення недоплаченої суми допомоги, задовольнити частково.
Дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по відмові в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України від «Про соціальний захист дітей війни» визнати притиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно зі ст. 6 Закону України від «Про соціальний захист дітей війни» щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 листопада 2010 року, - виходячи з мінімальної пенсії за віком на час виплати та виключивши при нарахуванні вже нараховану та виплачену за зазначений час суму щомісячного підвищення до пенсії.
В останній частині в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кір’як А.В.