УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
30 вересня 2010 року м. Житомир
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Косигіної Л.М., Котік Т.С.
при секретарі Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог зазначив, що 14 березня 2008 року він за договором позики передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 100 000гривень, які останні зобов”язувались повернути до 10 вересня 2008 року. Оскільки у вказаний термін позика повністю повернена не була, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь залишок боргу в сумі 85 000 гривень, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1700 грн. та судові витрати.
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди. Вказав, що відповідач у жовтні 2007 року, у вересні та жовтні 2008 року безпідставно заволодів належним йому майном , а саме трьома тракторами та автомобілем. Зазначив, що техніка, за виключенням одного трактора, йому повернена, однак діями відповідача йому заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Посилаючись на норми ст.22 п.2 ЦК України просив стягнути з відповідача на його користь 872280грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 100000грн.- на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
У вересні 2009 року ОСОБА_3 збільшив позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1 075 320 грн. заподіяної шкоди, в тому числі 100 000грн. – на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 85 000грн. боргу та 250 грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 867 грн. судового збору та 30грн. витрат на інформаційно-технічний розгляд справи.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з”ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення зустрічних позовних вимог. Зокрема вказує, що судом не з”ясовано факт вилучення техніки, не допитано свідків, не досліджено обставин щодо наявності факту злочину в діях відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПУ України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи-підприємці, що підтверджується записами в Єдиному державному реєстрі /а.с.21,22/.
Згідно договору купівлі-продажу від 31.08.2007 року ОСОБА_3 на своє ім”я серед іншого рухомого майна придбав у СТОВ ім. З.В.Семенюка автомобіль САЗ 3507, трактори ЮМЗ-6, МТЗ-80, навантажувач „Карпатець” /а.с.37-39/.
Зі змісту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.07.2009 року вбачається, що протягом останніх двох років ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 придбали автопарк колишнього СТОВ ім. З.В.Семенюка в с. Бейзимівка Чуднівського району. Оскільки ОСОБА_2 не повертався борг за договором позики від 28.09.2008 року ОСОБА_1, останній забрав з території автопарку в с. Бейзимівка зазначену ОСОБА_2 в розписці техніку /а.с. 10/.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 зазначив, що станом на 10 серпня 2009 року йому повернуто автомобіль САЗ 3507, трактор ЮМЗ-6 та навантажувач „Карпатець”. Не повернуто трактор МТЗ-80.
ОСОБА_3 не ставив вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, а просив суд стягнути з відповідача вартість трактора МТЗ-80, яка, на його думку, складає 80тис. грн. Окрім того він просив стягнути з відповідача 5 тис. грн. за розукомплектований, на його погляд, трактор ЮМЗ-6, 787280грн.упущеної вигоди та 100000грн. на відшкодування моральної шкоди. В ході розгляду справи ОСОБА_3 збільшив суму стягнення упущеної вигоди до 890320грн.
Відповідно до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв”язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України).
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.57 ЦПК ).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, вимагаючи стягнення з ОСОБА_1 975320грн. на відшкодування майнової шкоди в порядку ст. 22 ЦК України та 100000грн. на відшкодування моральної шкоди, жодним доказом не підтверджує позовних вимог. У судовому засіданні він не довів фактів розукомплектування трактора ЮМЗ-6 та завданої у зв”язку з цим матеріальної шкоди, не підтвердив суму відшкодування вартості трактора МТЗ-80 у 80тис. грн. тим більше, що згідно рахунку-фактури від 31.08.2007року він придбав його за 3820грн. /а.с.39/. Доказів на підтвердження факту і вартості ремонту також не надав. Окрім того, з листа Генеральної прокуратури України №06/2-13389-09 від15.09.2010року вбачається, що трактор МТЗ-80 реалізовано по запчастинах ОСОБА_2 /а не ОСОБА_1А./.
Наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку, наведеного ОСОБА_4 у позовній заяві, ще не є підставою для його стягнення.
Сума упущеної вигоди у 890320грн., яку просить стягнути ОСОБА_3, обгрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку у разі виконання роботи тотожної тій, яку виконує аналогічна техніка. При цьому у судовому засіданні встановлено, що, зазначену у позовній заяві техніку, ОСОБА_3 не використував у виробничих цілях, оскільки вона і на даний час не зареєстрована у встановленому законом порядку.
З огляду на наведене, безпідставними є також вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не допитані свідки спростовуються матеріалами справи. Так, із журналів судових засідань за 25.11.2009р., 25.02.2010р., 19.03.2010р. вбачається, що за клопотанням ОСОБА_3 було допитано сім свідків /а.с.62,74, 77/. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що свідки не підтвердили фактів, якими ОСОБА_4 обґрунтовував свої позовні вимоги, а тому останній вважає, що судом не з”ясовані обставини справи та вважає, що свідки не були допитані. Таке твердження є помилковим, оскільки показання свідків є одним із доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об”єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів /ч.1 ст.212 ЦПК України/.
Посилання апеляційної скарги на ознаки злочину в діях відповідача не можуть оцінюватись при розгляді цивільної справи, оскільки були предметом дослідження в кримінальному процесі, про що свідчать постанови про відмову в порушенні кримінальних справ та листи прокуратури.
З огляду на наведене висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди є правильним, підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Рішення суду за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди не оскаржувалось, а тому в апеляційному порядку не переглядалось.
Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,308,313,314,315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 23.06.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді
С права №22ц-4922/10 Головуючий у суді 1 інст. Передрій В.С.
Категорія 57 Доповідач Трояновська Г.С.