УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 листопада 2010року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого-судді Трояновської Г.С.
Суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог зазначила, що 15.11.2008 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась дитина ОСОБА_4. Позивачка вказала, що вона не працює, оскільки зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 400грн. щомісяця, починаючи з дня подачі заяви до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2010 року позов задоволено. Ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1О аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 400грн. до 12.08.2012року. Стягнення аліментів проведено з 15.06.2010року. Стягнуто з ОСОБА_1 120 грн. витрат на інформаційно-тенічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати. Вказує, що його середньомісячний заробіток за останні шість місяців становить 488грн., на його утриманні знаходяться батьки-пенсіонери, а він навчається у вищому навчальному закладі, плата за яке становить 4400грн. щорічно.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 15.11.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась дитина-дочка ОСОБА_4 /а.с.3,5/. Сторони проживають окремо одна від одної, дитина проживає разом з матір»ю, що підтверджується довідкою, виданою Сущанською сільською радою Олевського району Житомирської області /а.с.6/.
Позивачка не працює, зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, одержує державну допомогу по догляду за дитиною в розмірі 130грн. в місяць /а.с.25/. Дитина хворіє та перебуває на «Д» обліку в неврологічному відділенні Житомирської обласної дитячої лікарні /а.с.11-14/.
Відповідач працює прохідником 4 розряду у ТОВ «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» м. Київ. Прийнятий на роботу з 15 липня 2009 року на підставі наказу №59 від 15.07.2009 року /а.с.30/.
Відповідно до положень ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Таке право на утримання вона має за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу /ч.4 ст.84 СК України/. Частиною 1 ст.80 СК визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку /доходу/ другого з подружжя і /або/ у твердій грошовій сумі.
При розгляді справи суд першої інстанції правильно застосував наведені норми закону до спірних правовідносин.
Разом з тим, суд послався на ч.1 ст.184 СК України , відповідно до якої, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин , що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. При цьому суд визначив розмір аліментів на дружину у твердій сумі – 400грн.
Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідач прийнятий на постійну роботу, де офіційно оформлений з 15.07.2009року /наказ №59 від 15.07.2009 року /а.с.30/. А тому визначення розміру аліментів доцільно проводити у частці від його заробітку /доходу/, яка визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача, які є також доводами апеляційної скарги, про те, що на його утриманні знаходяться батьки-пенсіонери, пославшись на отримання останніми пенсій – батьком пенсії по віку в розмірі 1219,92грн., а матір”ю по ІІ групі інвалідності, захворювання, пов”язане з наслідками аварії на ЧАЕС в розмірі 823,50грн., довічно.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки відповідно до вимог ч.1 п.3 ст.182 СК України, роз”яснень, які містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів непрацездатних батьків. При цьому наявність непрацездатних батьків враховується судом незалежно від їхньої належності до складу сім”ї та чи надає платник аліментів їм фактично утримання чи ні.
Оскільки саме зобов”язання по утриманню носить майновий характер, всі обставини, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів, також мають майновий аспект свого прояву й тим або іншим чином впливають на матеріальне становище сторін.
А тому необхідність платника аліментів проводити інші виплати, зокрема – плату за навчання в учбовому закладі в розмірі 4400грн. щорічно /а.с.27,31/ мають істотне значення при визначенні розміру аліментів і доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.
Окрім того відповідач працює в м. Києві та наймає житло за місцем роботи, що також впливає на його матеріальне становище.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни розміру аліментів, встановлених судом першої інстанції і визначає їх у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку /доходу/ відповідача, змінивши рішення суду першої інстанції в цій частині.
При цьому суд бере до уваги те, що дитина часто хворіє, відповідачка не працює, джерелом для утримання її та дитини є державна допомога на дитину та аліментні платежі.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги про відмову в задоволенні вимог позивачки про стягнення аліментів на її утримання – безпідставні.
Також безпідставними є твердження відповідача про систематичне надання ним коштів позивачці на її утримання та на утримання дитини, оскільки в судове засідання не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин. До того ж при наявності такої допомоги у позивачки були б відсутні підстави для звернення до суду за захистом своїх прав та прав малолітньої дитини. Достатнє добровільне надання допомоги унеможливлює наявність спору.
Апеляційна скарга не містить інших доводів для скасування або зміни рішення суду.
Сторони не позбавлені права звернення до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану когось із сторін, поліпшення або погіршення здоров”я когось із них.
Керуючись ст.ст.209,218,303,307,309,313,314,316,317,319,324,325ЦПКУкраїни, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2010 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти щомісячно на її утримання в розмірі 1/10 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня звернення до суду – з 15.06.2010 року і до досягнення дитиною, дочкою ОСОБА_4 трьохрічного віку, тобто до 12.08.2012 року.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-7507/10 Головуючий у суді 1 інст. Волощук В.В.
Категорія 74 Доповідач Трояновська Г.С.